Історію виникнення цього дня не вдалось встановити. Та актуальність дня –
поза будь-яким сумнівом! В Україні не прийнято вживати «діти вулиці»… Напевно,
тому, що вулиці різні, проблемні ситуації у дітей – різні, «вхід» та «вихід» з
вулиці абсолютно індивідуалізовані! За Законами України «Про охорону дитинства»
та «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей»
використовуємо поняття «кинуті діти», «безпритульні», «бездоглядні», «соціальні
сироти». Однак реальна ситуація в Україні свідчить, що проблема дитячої
безпритульності з’явилася не вчора, але за різних умов вона розвивалася
по-різному. Іноді важко навіть пояснити, що спонукає дітей залишати родину,
школу, близьких людей і йти на вулицю. Феномен «дітей на вулиці» є симптомом
соціального й економічного неблагополуччя в країні, а потім в сім’ї. Кожна
безпритульна дитина – це індивідуальність, яка обирає свій спосіб життя. Вулиця
– це те місце, де дитина працює, спілкується, грає, навчається «виживати» в
екстремальних умовах, де відчуває «лікоть приятеля», свою захищеність... А чи
відчуває дитина захист від влади, громади, кожного з нас?
Принаймні, зауважимо
по-дорослому: безпритульність – це не
злочин, а доля, яка може спіткати навіть успішну людину...
Безпритульні діти – діти, які
були покинуті батьками, самі залишили сім’ю або дитячі заклади, де вони
виховувались, і не мають певного місця проживання. Неофіційно їх – кілька
сотень тисяч… офіційно: не знає ніхто, хіба органи міліції або служб у справах
дітей за фактом втечі з дому, жебракування тощо. Є припущення, що близько 40%
дітей в Україні – це діти з неблагополучних сімей або вихованці інтернатних
закладів. Коли через кілька років це покоління прийде на зміну нинішньому, як
це в цілому відіб’ється на нації? Тікають на вулицю не тільки діти бідняків і
алко-, наркозалежних батьків, батьків-насильників…дедалі частіше там опиняються
діти зовні благополучних, заможних родин. Більшість безпритульних підлітків
хворі на туберкульоз, венеричні та шкірні хвороби, у близько 10 % - СНІД. Ще
одна біда – це відсутність віри в майбутнє. Безпритульні діти кочують по всій
Україні. Взимку вони з’їжджаються до великих міст, влітку їдуть до моря. Вони
завжди там, де багато людей, а отже, і багато можливостей заробити. Майже всі
вуличні діти є жертвами торгівлі, експлуатації, у тому числі й представників
кримінального світу, а пізніше і самі стають на шлях злочинності. Їх змушують
жебракувати, красти, займатися проституцією та порнографією. Фахівці вважають,
що масова дитяча бездоглядність може призвести до демографічної катастрофи в
Україні. Пекуча і нерозв’язна проблема в
Україні – безпритульні діти. На перший погляд здається, що «дітей вулиці» стало
менше. Проте це не так, адже вони навчились добре ховатися від очей
правоохоронців. А ті, у свою чергу, звертають на них увагу лиш під час рейдів.
У багатьох випадках затримана дитина втікає з притулку знову на вулицю, адже,
щоб змінити своє життя, перш за все треба цього бажати. 
Немає коментарів:
Дописати коментар