Заняття з елементами тренінгу «Я і колектив»

Мета: Допомагати усвідомити цінність особистості, важливість колективу в житті людини; розвивати життєві навички толерантності; сприяти більш швидкому встановленню товариських відносин між підлітками.

Обладнання та матеріали: малюнок великого сонця, маленькі сонечка-смайлики, скринька з дзеркалом, роздатковий текстовий матеріал, різнокольорові паперові долоньки, аудіо записи веселої музики, дитячі кубики, кошик для сміття, кольоровий папір, презентація.

Форма проведення заходу : заняття з елементами тренінгу.

Хід заходу

(Учнів заздалегідь об’єднано в 4 групи)

Соціальний педагог: Діти! На вулиці холодно і непривітно, а в нашому класі тепло і затишно, бо ми зібралися разом, щоб провести заняття з елементами тренінгу. А ще тому, що до нас у клас завітало сонечко. Подивіться, яке воно добре, усміхнене. У нього, мабуть, сьогодні хороший настрій! А який настрій у вас? У вас на партах є теж сонечка – смайлики. Будь ласка, оберіть і покажіть той, який відповідає вашому настрою. Я бачу, що не у всіх усміхнені сонечка – смайлики. Мабуть, хвилюєтеся. Сподіваюсь, що в процесі спілкування ваш настрій стане кращим.

Тема нашого заняття: «Я і колектив».

Мета заняття:

·  Вчитися розуміти один одного, аналізувати думки, вчинки своїх товаришів;

·  Перевірити, як ми ставимось до себе, до оточення;

·  Вчитися жити в мирі та злагоді;

·  Налагоджувати доброзичливі стосунки в колективі;

·  Прищеплювати навички культури спілкування;

·  Виховувати повагу один до одного, відповідальність за свої слова і вчинки.

Сьогодні ви працюватимете в групах, тому пригадаймо правила роботи в них:

1.                     Будь  активним.

2.                     Якщо хтось говорить, слухай.

3.                     Кожний говорить по черзі, а не всі водночас.

4.                     Якщо хочеш висловитись, підніми руку.

5.                     Не смійся, коли хтось говорить (за винятком, коли хтось жартує).

6.                     Кожна думка має право на існування і висловлення.

– Якщо ви будете дотримуватись цих правил, то наше заняття буде обов’язково хорошим і сонячним.

Соціальний педагог: А почнемо ми нашу роботу з однієї цікавої вправи. Станьмо в одне велике коло.(Учні утворюють коло). Скажіть, як ви розумієте значення слова «унікальний»? (Інший, не схожий не інших, неповторний). У мене в руках чарівна скринька. Зараз ви передаватимете її один одному. Той, хто одержує скриньку, повинен зазирнути всередину. Там, на дні, ви побачите найунікальнішу людину на землі. Посміхніться їй мовчки і передайте скриньку сусідові.

1.                     Вправа «Дзеркало»

Звучить музика «Від усмішки хмурий день світліш»

Соціальний педагог: Хто ж ця унікальна й неповторна людина? (Відповіді учнів.)

Як же вам відповіла ця людина на вашу посмішку? (Відповіді учнів.)

Отже, кожен з вас – унікальна і неповторна людина. Як же нам треба ставитися до цієї унікальної та неповторної людини?Щоб відповісти на це запитання зробимо таку вправу.

2.                     Вправа «Будь собою»

Кожна група зараз отримає картку з висловлюваннями. Обговоріть зміст картки в групі та знайдіть свій коментар-висновок щодо поведінки учнів у класі.

Висловлювання для першої групи: «Як би садівникові не подобалися троянди, він не здатен змусити всі квітки у своєму саду стати подібними до них».

Висловлювання для другої групи: «На колір і смак товаришів брак».

Висловлювання для третьої групи: «Будь тим, хто ти є, і роби те, що зможеш».

Висловлювання для четвертої групи: «У кожного свої недоліки».

(Поки учні готуються, соціальний педагог прикріплює кожному на спину папірці зеленого та синього кольору, а одному – білого.

Соціальний педагог: До слова запрошуємо спікерів. (Кожна група по черзі презентує результати своєї роботи).

Який висновок ми можемо зробити із цієї вправи?

Висновок учнів: Кожна людина унікальна і неповторна. Кожен з вас –  унікальний та неповторний. Але ви на світі не одні. Вас оточують люди, з якими ви спілкуєтеся, відпочиваєте, навчаєтеся. І вам потрібно вчитися жити в колективі, зокрема в класному колективі. Тому ми повинні дбайливо, з любов’ю та повагою ставитися до себе й оточення, приймати себе й інших такими, як є, тобто ставитись до себе й інших толерантно.

3.                     Вправа «Самотній білий»

Соціальний педагог:А тепер трішки розважимося. Кожному з вас я тільки що почепила на спину аркуші певного кольору. Об’єднайтеся в групи за кольором: зелені з одного боку, сині – з іншого. Отже, хто швидше створить команду: сині чи зелені? Приготувалися: раз, два, три! Перемогла команда….

(Діти об’єдналися в дві групи, лише один учень не ввійшов до жодної групи – у нього папірець білого кольору.)

Соціальний педагог: (запитує у «самотнього білого»).

– А чому ти залишився один?

– Що ти відчував, коли зрозумів, що ти такий один і тобі немає пари?

– Чи потрапляв ти в подібну ситуацію в житті?

– Чи схожі почуття ти переживав в цій ситуації?

Далі соціальний педагог пропонує запитання до учасників, які знайшли схожих на себе:

·  Якими були ваші відчуття?

·  Як ви знайшли одне одного?

·  – Що ви відчували стосовно самотнього учасника?

·  Чи хотіли б ви опинитися на його місці? Чому?

Який висновок ми можемо зробити із цієї вправи?

Висновок учнів: Важко бути самотньому. Тому важливо не відкидати людей, якщо вони чимось нам не подобаються, терпимо ставитись до кожної людини.

4.                     Вправа « Асоціації»

Соціальний педагог: Що ви уявляєте, коли чуєте «слово колектив»?

(Учні створюють асоціативний кущ до слова «колектив», підбирають синоніми)

Колектив: дружба, спільні захоплення, спільна праця, повага одне до одного, допомога, підтримка, друзі, спілкування, спільна мета.

Соціальний педагог: Які ж риси нам потрібні, щоб у колективі всім було затишно і комфортно? Спробуємо разом виробити риси колективізму. Зараз я вам роздам картки з надрукованими казками. Ваше завдання: зробити з казки висновок, який би перегукувався з темою нашого заняття.

(Учні виконують завдання.

Текст для першої групи: «Лебідь, рак і щука»

Текст для другої групи: «Ріпка»

Текст для третьої групи: «Маленька рибка і біб»

Текст для четвертої групи: «Ведмідь і павучок»

Висновки:

перша група: спільна мета,

друга група: взаємодопомога,

третя група: уміння спілкуватися,

четверта група: взаєморозуміння.

5.                     Вправа «Казка»

Соціальний педагог: А я підготувала вам свою казку.

Жила-була на світі сім’я. Вона була непроста. Налічувала понад сто чоловік, і усі були такі різні. Сім’я займала ціле село. Так і жили всією ріднею, всім селом. Ви запитаєте: «Хіба мало великих сімей на світі?» Але річ у тому, що сім’я була особлива. Мир і злагода панували в ній. В селі не було ні сварок, ні бійок.

Дійшов поговір про цю родину до самого владики країни. І вирішив він дізнатися, як селяни досягли такого ладу Прийшов до голови родини і сказав: «Розкажи, як ти досягаєш такої злагоди та миру в своїй сім’ї?» Той взяв аркуш і став писати. Писав довго, потім передав папірець владиці.

Як ви думаєте, які слова написав на аркуші голова родини?

(Відповіді учнів)

На ньому було написано три слова: «любов», «прощення», «терпіння». І в кінці аркуша: «сто разів любов», «сто разів прощення», і «сто разів терпіння». Прочитав владика, почухав за вухо і сказав:

·  Це і все?

·  Так, – відповів старий, – це і є основа будь якої сім’ї.

І, подумавши, додав:

– І світу теж.

Отже, для того, щоб колектив був міцним, треба мати спільну мету, допомагати одне одному, розуміти одне одного, уміти спілкуватися, любити та прощати одне одного.

Наш клас – це маленька сім’я. Хотілося б, щоб в нашій сім’ї завжди панували доброта, пошана, любов, взаєморозуміння.

Тобто усім разом в колективі бути гарними друзями.

6.                     Вправа «Утвори речення»

Про важливість дружби говорили з давніх-давен. Утворіть і запишіть речення – прислів’я,

з’єднавши правильно ліву та праву частину.

Дружба та братство…	…і вовків не боїться
В нашій дружбі…	…дорожче багатства
Дружний табун…	…і один за всіх
Всі за одного…	…мало меду наносить
Одна бджола…	…наша сила
Хто не шукає дружби з ближнім…	…той сам собі заклятий ворог

7.                    
Гра «Так чи ні»

Мета. Вчити висловлювати оцінні судження

– Чи завжди ви погоджуєтеся з думкою товариша?

– А чи бувають випадки, коли ви думаєте інакше?

– А погодитесь ви з моїми думками?

1.                     Друг – це той, з ким мені добре. (так)

2.Мій друг дружить тільки зі мною. (ні)

3.Мій друг не може гратися з іншими, бо я ображуся. (ні)

4.Друг має бути сміливим і захищати мене. (ні)

5.Друг завжди робить те, що я хочу.(ні)

6.Друг завжди поруч зі мною.(та)

7.Друзі ніколи не сваряться.(ні)

8.Друг завжди допоможе в біді.(так)

9.Я не дружу з тими, хто негарний. (ні)

10.                Друг – це той, хто не вчить поганого. (так)

(Якщо думка дитини не збігається з думкою більшості, треба заслухати її думку.)

8.                     Тест «Чи гарний ви друг»:

Соціальний педагог: Ви хочете щоб до вас гарно ставились, дружили з вами. А чи гарні ви друзі? Допоможе це з’ясувати тест «Чи гарний ти друг?»

1.                     Ви знаєте багато цікавих історій про одного зі своїх приятелів. Що ви зробите:

а) розповісте їх іншим людям;

б) розповісте, не назвавши імен; 

в) залишите історії при собі?

2.                     Ваш друг часто бере щось у вас, але ніколи не повертає взяту річ. Зараз він хотів би взяти коштовну відеокамеру. Що ви будете робити:

а) скажете, що зараз камери у вас немає;

б) дасте її, порадившись з батьками;

в) відмовите, якщо є причина?

3.                     Друг випадково розбив ваш годинник. Ваші дії:

а) відмовитесь від нового годинника, але влаштуєте маленький скандал.

б) вимагатимете гроші;

в) скажете, що і без того збиралися купити новий;

4.                     Ваш друг підтримує відносини з людиною, яка вам не подобається. У такому випадку:

а) скажете другові, що він повинен вибрати між вами й іншим.

б) припините стосунки з другом; :

в) нічого не скажете і будете продовжувати дружні відносини;

5.                     Почуваєте, що у вашого друга незабаром будуть великі неприємності. Тоді ви:

а) порвете стосунки з ним, щоб не постраждати самому;

б) продовжите дружбу.

в) відверто поговорите з ним;

6.                     Вважаєте, що дійсний друг повинен:

а) ділитися з вами всім;

б) залишати свої думки і проблеми при собі.

в) говорити тільки те, що хоче;

7.                     Вам відомо, що другові потрібні гроші, і у вас їх досить, щоб, йому їх дати. Ви говорите:

а) «переб’єшся! Мені вони й самому стануть у нагоді».

б) «візьми їх, доставиш мені задоволення»;

в) «згадай, скільки разів ти мені допомагав. Моя послуга ніщо в порівнянні з цим»;

8.                     Що ви зробите, якщо вам потрібно позичити гроші в друга:

а) натякнете здалеку;

б) попросите в борг;

в) нічого йому не скажете.

9.                     Ваш друг купив одяг, що, як вам здається, йому не пасує, тоді ви:

а) скажете, що він виглядає смішно;

б) скажете, що ця річ не для нього, і поясните, чому;

в) нічого не скажете.

10.                Ви вважаєте, що ваш друг:

а) менш розумний, ніж ви;

б) більш розумний, ніж ви;

в) ви обидва на одному інтелектуальному рівні.

Підрахунок балів

а б в

1 2 3

Результати

21—З0 балів: ви справжній друг, ви будете робити так само.

15—20 балів: у вас є друзі, але, як більшість з нас, ви іноді не виказуєте в стосунках належного розуміння. Коли не знаєте, як реагувати, спробуйте поставити себе на місце іншої людини.

10—14 балів: ви схильні більше звертати увагу на себе, ніж на інших. Ця ваша риса — бар’єр перед справжньою дружбою. Щоб стати гарним другом, потрібно виявляти більше інтересу до інших людей.

9.                     Вправа «Ситуації»

Бачимо, наш клас не завжди можна вважати однією дружньою командою, не все у нас буває гладко, не завжди ви поводите себе як слід. Вам не вистачає уміння вислухати одне одного, терпіння та взаємної підтримки Необхідно зважити на це, спробувати змінити ситуацію на краще і розпочати робити це з себе вже сьогодні.

У кожного з нас у житті виникають різні ситуації, і кожен по своєму виходить із них. Давайте тепер спробуємо разом це зробити. Як би ви вчинили в таких ситуаціях?

Ситуація 1

У класі хтось розмалював парту. Коли класний керівник помітив це, він почав вимагати від учня, який за нею прикріплений, пояснень: «Хто і коли це зробив?»  Учень сказав: «Я знаю, хто розмалював парту, але не можу сказати, тому що не хочу зраджувати друга».

Вчитель попросив цього учня вимити парту.

Запитання:

Як би ви вчинили на місці цього учня?

Хто мав вимити парту?

Ситуація 2

Одного разу взимку однокласники грали у сніжки біля школи. Раптом хтось поцілив одному з хлопців сніжком в обличчя. Не з’ясувавши, хто саме зробив йому боляче, хлопчик підійшов до першого-ліпшого однокласника і став вимагати вибачення. Той обурився, і суперечка перейшла у бійку.

Запропонуйте розумне вирішення цього конфлікту.

Запитання:

Як би ви вчинили на місці цього учня?

Як у цій ситуації мали б повестися дівчинка, учитель і однокласники?

Ситуація 3

Твій друг не виконав домашнє завдання і просить зошита, щоб списати.

Запитання:

Як би ви вчинили в цій ситуації?

Ситуація 4

Учениця відповідає біля дошки. Але варто дівчинці трошки замислитись, як однокласники відразу піднімають руки, щоб відповісти. Деякі з них висловлюють невдоволен­ня і кепкують, що дівчинка «не знає відповіді на таке просте запитання». Учениця, хвилюючись, починає плутатись і невдовзі зовсім збивається, на її очах виступають сльози.

Запитання:

Як у цій ситуації мали б повестися дівчинка, учитель і однокласники?

10.Вправа «Кошик для сміття»

Соціальний педагог:

– А які ж риси ускладнюють відносини в колективі?

(Учні називають: невпевненість у собі, пихатість, гордість, брехливість, злість, недовіра, підозрілість, коли в очі кажуть одне, а поза очі інше, коли доносять одне на одного)

Соціальний педагог:

– А тепер запишіть риси, які ускладнюють ваше життя на окремих аркушах, спробуйте найдужче їх зім’яти і викиньте ваші погані риси у кошик для сміття.

(Учні викидають папірці в кошик для сміття)

Вправа «Будинок»

Соціальний педагог:

– Ось ми і позбавились тих рис характеру, які заважають нам жити в колективі. І тепер наш клас – це великий дружний колектив, у якому діти вміють між собою спілкуватися, толерантні, допомагають один одному і мають спільну мету. Тож спробуємо щось зробити разом: з кубиків, які лежать на столі створимо будинок.

(Учні по черзі викладають кубики, будують дім)

Соціальний педагог:

– Цей будинок – символ нашого колективу. А що буде, якщо ми виймемо один із кубиків? (Будиночок завалиться)

– Який же висновок ми можемо зробити?

(Учні роблять висновок, що життя в колективі залежить від кожного).

Соціальний педагог:

– Так, життя в колективі залежить від кожного, і я впевнена, що кожен з вас має ті хороші риси характеру, які допоможуть створити міцний колектив однодумців.

11.                Вправа «Долоні»

Соціальний педагог:

– Діти, у вас на партах є долоньки. Посередині долоньки напишіть своє ім’я, а на пальцях свої найкращі риси характеру, які допомагають вам дружити, які мають бути у справжнього друга. Прикріпіть долоньки до нашого великого сонечка колективу. А допоможе вам в цьому інформаційна карта «Риси характеру».

(Учні виходять до сонечка і кріплять долоньки.)

Соціальний педагог:

Притча про цвяхи

Жив собі хлопчик із жахливим характером. Якось батько дав йому мішок цвяхів і звелів по одному забивати їх у паркан щоразу, коли хлопчик втрачає терпець і з кимось свариться. У перший день він забив 37 цвяхів. Згодом навчився контролювати себе, і кількість цвяхів щодня зменшувалася. Хлопчик зрозумів, що легше опановувати свої емоції,ніж забивати цвяхи.

Нарешті настав день, коли він не забив жодного цвяха. Син підійшов до батька і сказав про це.

Тоді батько звелів синові витягати з паркана по одному цвяху в ті дні, коли він не втратить самоконтролю і ні з ким не посвариться.

Минав час, і згодом син зміг похвалитися батькові, що у паркані не залишилося жодного цвяха. Батько відповів: «ти добре поводишся, але подивися, скільки дірок залишилося… Паркан уже ніколи не буде таким, як колись».

Якщо ви з кимось сваритеся й говорите щось неприємне, то залишаєте після себе такі ж рани, як ці дірки від цвяхів. І рани залишаються, незважаючи на те, скільки разів ви потім перепросите. Словесні рани завдають такого ж болю, як і фізичні.

Не залишайте на своєму шляху дірок! Не забивайте цвяхів ворожнечі, непорозуміння, жорстокості в душі людей! Будьте толерантними!

Якщо ви про­тягом сьогоднішньої розмови відчули, що досі поводилися не так, як годиться справжньому товаришеві, і вирішили виправити свої помилки, то це плюс. Адже головне — вчас­но усвідомити свою помилку, подивитися на себе критич­но і разом спробувати знайти шляхи подолання труднощів у спілкуванні.

Рефлексія.

Прийом «Незакінчені речення»

·  Сьогодні на занятті я зрозумів…

·  Я дізнався, що …

·  Щоб поліпшити відносини в нашому класі, потрібно…

·  Людину можна назвати другом, якщо вона…

–  Діти, чи досягли ми поставленої мети? Просигналізуйте, будь ласка смайликами.

Подивіться, усі смайлики посміхаються? Пам’ятайте, майже все в людині призначене для себе: очі – дивитися, вуха – слухати, рот – приймати їжу, і тільки посмішка призначена для інших. Тож посміхайтеся частіше і світ навколо вас стане кращим.

(Перегляд відеоролику про посмішку)

Хай на вашому життєвому шляху ніколи не зустрічаються грубість і лють вітру. Хай доброта і дружелюбність сонця, тепло і ніжність його променів завжди зігрівають і освітлюють вас. У кожного з ас є крапелька сонця. Геніальний Сократ вивів формулу: «У кожній людині є сонце, тільки дайте йому світити». Хай ваше сонце сяє яскраво, ясно і довго. Хай негаразди, невдачі, прикрощі не зможуть його згасити. Поділіться своїм світлом і теплом з оточенням.

Знову станьмо в коло та проголосимо девіз усіх дружніх колективів.

(П’ятикласники стають в коло, кладуть долоньку до долоньки і проголошують: «Один за всіх, і всі – за одного!»

Додаток 1

Ведмідь і павучок

(Українська народна казка)

Одного разу після довгої мандрівки по лісу Ведмідь заліз у cвій барліг й заснув. А коли прокинувся, то побачив, що по його лапі повзе Павучок.

– Що це ти собі надумав? По мені, ведмедеві, лазити?! – роздратовано закричав Ведмідь. Розсердився на павучка і хотів був його вбити. Що міг вдіяти маленький павучок проти такого велетня

– Даруйте, дядьку! Я більше не буду, – почав благати Павучок ведмедя. – Відпустіть, я Вам ще в пригоді стану!

– Чим же ти, дрібнота, можеш мені послужити? – здивувався старий Ведмідь. – Яка може бути з тебе поміч?

Але все-таки пожалів маленького і відпустив.

Через деякий час у ліс прийшли мисливці. Ходять, блукають у лісній гущавині, то в один бік, то в другий, а дичини нема. Хотіли вже повертатися, але несподівано натрапили на сліди Ведмедя.

—О,Миколо,дивись!Та то ж сліди!

— О, то мабуть ведмідь. То його сліди!

Отож мисливці почали за ним ганятися. Бідний ведмідь не знав куди подітися, щоб урятуватись від мисливців. Ось-ось виб’ється із сил. Аж раптом угледів під величезною скелею яму і скочив туди. Павучок це бачив і одразу про все здогадався.

Поліз скоренько до тієї ями і швидко-швидко обснував її густою павутиною. Потім став чекати, що буде далі. Посидів трохи, аж тут біжать мисливці. Прибігли й стали неподалік від скелі.

– А може наш бурмило сидить у тій ямі, що під скелею? – сказав один з мисливців.
– Та ні. Туди він не міг залізти – озвався другий мисливець. – Хіба не бачиш – там повно павутиння. Якби Ведмідь заліз туди, то павутиння порвав би, хіба не так?

– Це правда! Це правда! Це правда! – підтвердили інші мисливці.

Постояли, покрутились та й пішли далі на пошуки. А старий бурмило сидить тихенько у тій ямі та від страху, ані живий, ані мертвий… Так злякався, бідолаха, що не смів навіть поворухнутись і сидів там довго-довго. Та врешті вирішив визирнути, подивитись, чи немає якоїсь небезпеки. Лізе ведмідь з тої ями і очам своїм не вірить. Яма поснована густим павутинням. А павучок гойдається на ньому і сміється.

– Бачите, дядьку! – озвався він до ведмедя – Якби не моє павутиння, то Вас давно не було б на світі. Ви мене тоді пожаліли то і я Вас пожалів. Як кажуть: «Старе добро не забувається!»

– Щиро тобі дякую, Павуче, що ти врятував мене від смерті, – відповів зі сльозами на очах старий ведмідь.

Відтоді Ведмідь ставився до Павучка з великою повагою і вдячністю.

Лебідь, рак та щука

(байка)

У товаристві лад — усяк тому радіє;

Дурне безладдя лихо діє,

І діло, як на гріх,

Не діло — тільки сміх.

Колись-то Лебідь, Рак та Щука

Приставить хуру узялись.

От троє разом запряглись,

Смикнули — катма ходу…

Що за морока? Що робить?

А й не велика, бачся, штука,—

Так Лебідь рветься підлетіть,

Рак упирається, а Щука тягне в воду.

Хто винен з них, хто ні — судить не нам,

Та тільки хура й досі там.

Ріпка

 (Українська народна казка)

В одному чудесному селі жив коли давно-предавно чоловік, котрий мав жінку, внучку Марушку,  собаку Жучку, кота Мурчика.

Коли наступила тепла весна, все навкруги зазеленіло, дід взяв лопату і пішов на грядки, скопав і посадив зернятко ріпки. Росла ріпка, росла, а дід за нею доглядав.

А коли прийшла золота осінь пішов дід ріпку рвати. Обійшов кругом неї, а вона така велика-превелика виросла, взяв дід за чуб ріпку тягне-тягне, а витягти не може. Пішов дід кликати бабу.

– Йди, поможи мені ріпку витягти!

Прийшла баба на город, взявся дід за ріпку, а баба за діда. Тягнуть-тягнуть, а витягти не можуть. Пішла баба кликати на допомогу внучку Марушку.
– А йди, онучко, не сиди, ріпку вирвати поможи!

Прийшла Марушка на допомогу. Взявся дід за ріпку. Баба за діда, внучка за бабу, тягнуть-тягнуть, а витягти ріпку не можуть. Пішла внучка кликати собачку Жучку.

– А йди, Жучко, та поможи нам витягти ріпку?

Прибігла собачка ріпку виривати. От взялися: дід за ріпку, баба за діда, внучка за бабу, Жучка за внучку. Тягнуть-тягнуть, а витягти не можуть. Побігла Жучка кликати кота Мурчика.

– А йди, Мурчику, та допоможи нам витягти ріпку!

Прибіг кіт, взявся за собачку, собачка за внучку, внучка за бабу, баба за діда, дід за ріпку. Тягнуть-тягнуть, а витягти не можуть. Пішов Мурчик кликати на допомогу мишку. Прибігла мишка, взялася за кота, кіт за собаку, собачка за внучку, внучка за бабу, баба за діда, дід за ріпку. Тягнуть-тягнуть, та як попадають, і ріпка зверху. А мишка плиг під ріпку і заховалася. От таку велику ріпку виростив дід у себе на городі.

І я там була, ту ріпку бачила, а хто не вірить, хай перевірить.

Маленька рибка і біб

(Українська народна казка)

Над берегом річки ріс біб, а в річці плавала маленька рибка. Побачила рибка боба, згадала, що слід привітатися та й сказала:

— Як ся маєш, старечий (бідняцький) хлібе?

Біб розсердився і не залишився в боргу, а відповів уїдливо:

— А як ти ся маєш, Розплюйхлібе?

Образилась маленька рибка і зі слізьми попливла до мами, пожалітися на дошкульні слова боба. Вислухала її мама і вирішила повчити доньку ввічливості.

Попливли вони двоє до берега річки, і звернулась старша рибка до боба

— Як ся маєш, Ситий Столе?

Тоді Біб усміхнувся і шанобливо відповів:

— Здоровенька була, Панський Столе!

Обернулася старша рибка до здивованої доньки і сказала:

— Як ти привіталася, так тобі і відповіли. Який «добридень», таке й «доброго здоров’я».

Додаток 2

«Як би садівникові не подобалися троянди, він не здатен змусити всі квітки у своєму саду стати подібними до них».

«На колір і смак товаришів брак».

«Будь тим, хто ти є, і роби те, що зможеш».

«У кожного свої недоліки».

Додаток 3

Ситуація 1

У класі хтось розмалював парту. Коли класний керівник помітив це, він почав вимагати від учня, який за нею прикріплений, пояснень: «Хто і коли це зробив?»  Учень сказав: «Я знаю, хто розмалював парту, але не можу сказати, тому що не хочу зраджувати друга».

Вчитель попросив цього учня вимити парту.

Запитання:

Як би ви вчинили на місці цього учня?

Хто мав вимити парту?

Ситуація 2

Одного разу взимку однокласники грали у сніжки біля школи. Раптом хтось поцілив одному з хлопців сніжком в обличчя. Не з’ясувавши, хто саме зробив йому боляче, хлопчик підійшов до першого-ліпшого однокласника і став вимагати вибачення. Той обурився, і суперечка перейшла у бійку.

Запропонуйте розумне вирішення цього конфлікту.

Запитання:

Як би ви вчинили на місці цього учня?

Ситуація 3

Твій друг не виконав домашнє завдання і просить зошита, щоб списати.

Запитання:

Як би ви вчинили в цій ситуації?

Ситуація 4

Учениця відповідає біля дошки. Але варто дівчинці трошки замислитись, як однокласники відразу піднімають руки, щоб відповісти. Деякі з них висловлюють невдоволен­ня і кепкують, що дівчинка „не знає відповіді на таке просте запитання”. Учениця, хвилюючись, починає плутатись і невдовзі зовсім збивається, на її очах виступають сльози.

Запитання:

Як у цій ситуації мали б повестися дівчинка, учитель і однокласники?