1 жовтня у всьому світі відзначається Міжнародний день людей похилого віку, проголошений Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй.
Рішення про щорічне
відзначення в Україні Міжнародного дня громадян похилого віку та створення
належних умов соціального захисту пенсіонерів, інвалідів, одиноких
непрацездатних громадян затверджено урядовою постановою від 26 вересня 1997
року №1066 «Про щорічне відзначення Міжнародного дня громадян похилого віку».
За міжнародною
класифікацією, особою похилого віку вважається той, хто досяг 65 років.
Таких у світі нині – понад 640 мільйонів, тобто майже кожна десята людина на
Землі. До 2050 року число їх у багатьох розвинених країнах збільшиться вдвічі,
а загальна кількість складе 2 мільярди осіб. За даними Держкомітету України,
кожен п’ятий мешканець – це особа похилого віку, шоста їх частина – самотні
люди. Половині самотніх людей потрібна стороння допомога.
Міжнародний день
людей похилого віку покликаний висловити визнання особам старшого віку за їх
внесок у розвиток людського потенціалу та економіки, звернути увагу суспільства
на проблеми глобального постаріння населення. Підтримка та повага до літніх
людей має бути глибоко усвідомлена кожним громадянином держави, адже турбота
про них – це турбота про себе самого в майбутньому!
*****
Як добре, що ви відклали всі свої
справи і сьогодні зібралися разом. Звичайно у Вас багато невідкладних справ,
турбот, але залиште це все за дверима і разом сьогодні відпочиньте. А
розпочнемо нашу зустріч з привітання.
Добрий день, добрий день
Ми до світла потягнулись
Добрий день, добрий день
Один одному всміхнулись
Добрий день, добрий день
Побажаєм всім здоров’я
Будь здоров, будь здоров
Підтягнулись підрівнялись
Святкувать приготувались
Сьогоднішнє свято присвячується
Вам, старшому поколінню. Хочеться, що це свято пройшло тепло і задушевно. А
може для цього вам треба згадати молодість.
Ранки солов’їні, ночі весняні,
Далі придніпровські наснились
мені
Знову цвітуть каштани,
Хвиля дніпровська б’є
Молідсть мила, ти серце моє
Уявіть собі парк культури і
відпочинку. Поосінніх доріжках вітер ганає опале листя. Під руку ходять
парочки. Доріжки освітлені, а десь вдалині парку сяють вогні і лунає музика. На
танцювальному майданчину пунають звуки вальсу
Непомітно, але впевнено вступила у свої право осінь. І саме в осені коли чарівниця осінь порозвішувала на гілочках дукати золотого листя, відмічають День людей похилого віку.
Що правда у Міністерстві праці на
соціальної політики люблять уточнювати, що це не зовсім свято – а ще один
привід згадати про людей похилого віку і в кращому випадку підвищити ім пенсію.
Отримуючи від держави по мінімуму, пенсіонери продовжують становити активну
частину нашого населення. Чому активну, спитаєте Ви. А тому, що на виборах ця
категорія найактивніша. Тож турбота про стареньких у нашій державі повинна
виходити далеко за межі соціальної проблеми. Чим же може порадувати наш уряд
укритих сивиною громадян? Насамперед, підвищеними пенсіями. Тож бажаємо вам у
цей день нетільки фізичного здоров’я і морального спокою, а й високих
матеріалиних гараздів. Але не треба забувати і таке...
Ну що там гроші, що майно
Без них якось прожити можна
Лиш небула б душа порожня
Як хата кинута давно
Душа людини... Як мало і як
багато їй потрібно для рівноваги і спокою. І як кожна віруюча людини ми
переймаємося про майбутнє нашої душі. І як каже народна приказна „Милорердя й
доброта, душі до раю поверта”. Тож будьмо милосердними до тих, кому важче ніж
вам з нами.
Як маєш ти достаток – поділись
Із старцем, сиротою, інвалідом
Неполишай на потім, на колись
Коли вже станеш сам без силим
дідом
Ну що тобі копійка та заважить
Чи обідніє даючи рука
В пустелі порятуй того, хто спражить,
Хто до глибин душіт твоїх гука
Доброта й милосердя єднають
сердця,
Зігрівают всі душі й підносять,
В них немає конкретного і світі
лиця
Вони милості й жалю не просять.
Це ж тобі бо не хліб, не пухкий
коровай,
Нерозділиш на кусні для друзів
В свою душу частіше ти друже
вспускай
То не будеш у пеклі в прислузі
Добро і милосердя єднають серця і
душі, а ще серця єднає любов.
Вони ніби випромінювами дивне світло. Жести, рухи, погляди й слова, сповнені уваги та турботи – все видавало в них закоханих і безмежно щасливих. Й було тимбілше дивно, що йшло світло любові від любей не юних не мододих навіть, а поважного пенсійного віку. Не одна я зачудовано й по доброму заздро спостерігала, як чоловік бережно пришилив до седе на плече голову жінки, й коли вона задрімала, боявся навіть дишнути глибоко, чи поворухнутися щоб не розбудити. Чомусь подумалось, що вони одружилися недавно. І не лише тому, що в обох виблискували золоті обручки, а ще й тому, що обоє виглядали молодшими і кращими.
Отож запізнілоко кохання не
буває... Бо ж усім хочеться кохати і бути коханими, незважаючи на будь-який
найповажніший вік. Й любові, дітей та онуків часом не досить, щоб не почуватися
самотнім. Хочеться такого звичайного людського щастя – вірного друга поруч,
дому, де на тебе чекає віддана людини, теплої задушевної розмови довгими
вечорами.
Невідмовляйте собі у цьому, але
дивіться щоб не вийшло так як у гуморезці.
Закінчується наше свято. Давайте
заспокоїмося після шумного сміху і перегорнемо останні сторінки привітань.
Посивіли ваші скроні,
Від турботи про дітей
Шану праці. Шану долі
Віддаємо ми в цей день
Хай рясним буде сучвіття
У саду що ви садили
Зичим миру, довголіття
Щастя, радості і сили
А ще ми бажаємо Вам гарного
здоров’я на багато, багато років і щоб у ваш столітній ювілей ви давали
інтерв’ю і дилились секретом довголіття як в цьому вірші.
Ми хочемо, щоб у вас не лише
сьогодні ай завжди був хороший настрій. Щоб кожен день долавав бадьорості, щоб
сонячне проміння зігрівало сердця, а наші слова подяки возвеличували. Ми раді,
що сьогоднішнє свято відбулося, і ми могли висловити все, що відчуваємо до Вас:
свою повагу, шану, гордість, ніжність, відданість любові. Але це лише слова
лише крапля в морі. Наш обов’язок перед вами куди більший.
Нехай для Вас же сонце світись
І квіти ніжності цвітут
Нехай в добрі у щасті й мирі
Усі роки пройдуть.
