День захисту дітей

 

День захисту дітей — це міжнародне свято, яке щорічно відзначається 1 червня. У 2023 році цей день припадає на четвер.

 Історія свята

Вперше День захисту дітей був відзначений у 1950 році в 51 країні світу. Його впровадження відбулося за ініціативи Ради Міжнародної демократичної федерації жінок у Парижі з метою захисту дітей, що залишилися без батьків та дому під час Другої світової війни.

Організація Об’єднаних Націй (ООН) підтримала цю ініціативу, проголосивши захист прав, життя та здоров’я дітей важливим напрямом своєї роботи. Була також проговорена необхідність соціального захисту прав дитини.

Що відомо про права дітей

До речі, Міжнародний день захисту дітей — це не єдине свято, присвячене дітям та їхнім правам. У деяких країнах 20 листопада відзначається Всесвітній день дитини. Цю дату обрали не випадково, і зараз ми розповімо чому.

 20 листопада 1959 року ООН випустила Декларацію прав дитини, яка проголошувала рівність прав дітей у різних сферах: виховання, освіти, соціального забезпечення, фізичного і духовного розвитку, незалежно від кольору шкіри, національної належності, громадського походження, майнового стану та іншого.

 Через 30 років, 20 листопада 1989 року, Генеральною асамблеєю ООН була ухвалена Конвенція про права дитини, яка вважається світовою конституцією для дітей.

 Україна ратифікувала конвенцію 27 вересня 1991 року. Відтоді цей документ є частиною національного законодавства.

  Так виглядає прапор до Дня захисту дітей: 

 Міжнародний день захисту дітей: традиції

Щороку 1 червня День захисту дітей відзначають у десятках країн по всьому світу: це одне з найстародавніших міжнародних свят. Головне завдання цього дня – привернути увагу громадськості до реальних дитячих проблем. Ця ідея безпосередньо присутня у назві свята.

 Усі дитячі права та свободи відображені у Декларації прав дитини, яку було прийнято Генеральною Асамблеєю ООН у 1959 році. Вона проголошує рівні права дітей у галузі виховання, освіти, соціального забезпечення, фізичного та духовного розвитку незалежно від кольору шкіри, національної приналежності, суспільного походження, майнового стану та ін. Декларація закликає батьків, громадські організації, уряди визнати права дітей та сприяти їхній реалізації.

 Історія замовчує, чому це дитяче свято вирішили відзначати саме 1 червня. За однією з версій, в 1925 році Генеральний консул Китаю в Сан-Франциско зібрав групу китайських дітей-сиріт і влаштував для них святкування Дуань-у цзе (Фестивалю човнів-драконів), дата якого якраз припала на 1 червня. Цей день збігся і з часом проведення "дитячої" конференції в Женеві.

 Після закінчення Другої світової війни, коли проблеми збереження здоров'я та благополуччя дітей були як ніколи актуальними, у 1949 році в Парижі відбувся конгрес жінок, на якому прозвучала клятва про боротьбу за забезпечення міцного миру як єдиної гарантії щастя дітей. І в тому ж році на Московській сесії Ради Міжнародної демократичної федерації жінок відповідно до рішень її 2-го конгресу було започатковано сьогоднішнє свято. А через рік, 1950 року, 1 червня було проведено перший Міжнародний день захисту дітей, після чого це свято відбувається щорічно.

 День захисту дітей в Україні започатковано указом президента України Леоніда Кучми у 1998 році з ініціативи Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту, Всеукраїнського комітету захисту дітей, Національного фонду соціального захисту матерів та дітей "Україна – дітям" та інших громадських організацій. При цьому Україна 1 червня відзначає одразу два офіційні дитячі свята – на державному та міжнародному рівні.

Всесвітній день без тютюну

 

Всесвітня організація охорони здоров’я в 1988 році оголосила 31 травня Всесвітнім днем без тютюну (World No-Tobacco Day). Перед світовою спільнотою було поставлено завдання - домогтися того, щоб в XXI столітті проблема тютюнопаління зникла. XXI століття настало, але проблема не зникла. Боротьба з нікотином триває.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я в світі від причин, пов’язаних з курінням, щорічно передчасно вмирають більше, ніж від дорожньо-транспортних пригод, вживання наркотиків, або від СНІД.

Вживання тютюну — окрема найзначніша запобіжної причиною смерті в усьому світі. В даний час смерть кожного десятого дорослої людини у світі пов’язана з наслідками тютюнопаління. Протягом більш ніж двадцяти п’яти захворювань (серцево-судинних, легеневих та онкологічних) погіршується під впливом куріння.

Щороку приблизно 9 мільйонів людей у світі помирає від захворювань, пов’язаних з курінням. Всесвітня організація охорони здоров`я підрахувала, що загалом в Україні сьогодні палить 19,5 мільйонів людей і що внаслідок куріння з них у цьому році помре 150 тисяч осіб. Особливо гостро проблема стоїть серед підлітків. За статистикою, з них палить кожен третій.

Кинути палити нелегко. Відомо, що нікотин викликає сильну залежність, і всі ми знаємо людей, які спробували кинути, але всього лише через кілька місяців знову почали курити. Це є проблемою для всіх нас, і ми повинні нею займатися, тому що знаємо, що збільшення числа тих, хто кинув палити є ключовим елементом зниження прогнозованого тягаря викликаних тютюном смертей протягом найближчого двадцятиріччя.

Недавнє опитування показало, що дві третини курців помилково вважають, що куріння спричиняє невеликий шкоду, або взагалі не робить її, деякі з них хочуть кинути палити і ще менше успішно кинули курити. В даний час більшість тих, хто успішно кинув палити, зробили це без будь-якої сторонньої допомоги. Але нам потрібно істотно підвищити рівень успішного припинення паління.

Існує багато успішних і затрато-ефективних методів лікування. Засоби заміщення нікотину, такі як нікотинова жувальна гумка, пластир, назальний спрей (аерозоль для носа) та інгалятори, а також не-нікотинові засоби, такі як бупропіон, можуть подвоїти шанси людей добитися успіху. Вони повинні стати більш широко доступні, а їхня вартість також повинна знижуватися, щоб курці в усіх країнах могли собі дозволити придбати їх. Доброю новиною є те, що можна знайти істотні переваги для здоров’я, кинувши палити в будь-якому віці. Ті, хто кинув палити у віці 30-35 років, мають тривалість життя, як та, що у людей, які ніколи не палили.

Завдання Всесвітнього дня без тютюну - привернути увагу до небезпек для здоров’я, які тягне за собою вживання тютюну, і закликати до проведення ефективної політики щодо зменшення масштабів Чому так складно кинути палити.

Погляньте в Міжнародну класифікацію хвороб (МКХ) – нормативний документ ВООЗ, в якому згруповані всі патології та хвороби. Нікотинова залежність у ньому відноситься до тієї ж групи, що й залежність від героїну та алкоголю – "Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання психоактивних речовин" і класифікуються під кодом F.17. Від наслідків куріння вмирають шість мільйонів осіб, і незважаючи на безліч різних стратегій боротьби, небагатьом вдається кинути палити раз і назавжди. Нехай ця інформація стане зайвим приводом ставитися до проблеми серйозно.

Щоб підвищити свої шанси назавжди відмовитися від звички, потрібно перш за все зрозуміти сам механізм залежності. Взяти й викинути пачку у смітник не так уже й важко, але потрібна сила волі (та безліч інших обставин), щоб стримувати себе від рецидиву. І неможливо розповісти, як налаштуватися на відмову від шкідливої звички без розмови про дофамін – одну з головних причин будь-якої залежності. Саме з ним вам доведеться вести нерівний бій, а не з тютюном у паперовій обгортці.

Дофамін – нейромедіатор. Це такі біологічно активні хімічні речовини, які передають інформацію між нейронами. Дофамін виділяється в зонах, що відповідають за емоції. Всупереч поширеній думці, це не "гормон задоволення", а важлива частина системи заохочення і винагороди нашого мозку. Він змушує нас відчувати передчуття задоволення, спонукає до тієї чи іншої дії, навіть якщо вона завдає шкоди – наприклад, затягнутися цигаркою.

Речовини в сигареті збуджують дофамінову систему: під час паління нікотин по кровоносних судинах за кілька секунд досягає мозку, зв'язується з ацетилхоліновими рецепторами, зокрема в системі заохочення, і стимулює викид дофаміну. Але якщо ацетилхолін (ще один нейромедіатор) досить швидко вивільняється з організму, то нікотин надовго засмічує всю систему. В результаті вам хочеться курити ще і ще, а з кожним роком необхідна доза нікотину (як і будь-якого наркотику) збільшуватиметься.

Якщо говорити просто, то синдром відміни – це ломка, спричинена тривалим утриманням від предмета залежності. Кожна цигарка призводить до виділення дофаміну. Кидаючи палити, ви позбавляєте свій мозок джерела легкодоступного задоволення. У цей момент він припиняє бути вашим другом і на якийсь час стає вимогливою дитиною, яка просить ще солодкого. Тому і поводитись потрібно відповідно: не потурати його примхам.

5 психоактивних речовин, які викликають найсильнішу залежність: героїн та інші опіати; кокаїн; нікотин; барбітурати та алкоголь. Після відмови від речовини і її "вимивання" з мозку до рецепторів повертається чутливість, і потік "легкого задоволення" переривається. Так і виникає синдром відміни, або абстиненція.

Найпоширеніші ознаки синдрому відміни можна розділити на психічні та фізичні симптоми.

До психічних симптомів відносяться:

 Тривожність, занепокоєння, напади паніки.

Пригнічений настрій, втома.

Проблеми зі сном: безсоння, кошмари, сонливість.

Когнітивні порушення: погіршення пам'яті, проблеми з концентрацією.

До фізичних симптомів відносяться:

Запаморочення, головний біль.

Тяжкість у грудях, утруднене дихання.

Порушення серцевого ритму, прискорене або нерівномірне серцебиття.

Нудота, блювота, діарея і болі в животі.

Пітливість, оніміння кінцівок, поколювання шкіри.

М'язова напруга: тремор, болі в м'язах.

Сам по собі синдром відміни від нікотину не є небезпечним і може тривати від кількох днів до двох тижнів.

 

Чому так складно кинути палити і як боротися з синдромом відміни

Але симптоми та саме бажання їх позбутися змушують курця повернутися до звички. І навіть коли фізичні симптоми зникнуть, психологічна залежність може ще тривати. Unsplash

Що робити, якщо не вдається

Є безліч різних способів подолати фізичні та психічні симптоми. Перелічені нижче – не панацея, а набір корисних порад. Чудово, якщо ви знайшли більш дієві способи позбутися бажання закурити. У цій справі основний принцип: "Головне, щоб працювало".

Абстинентний синдром триває близько місяця, і перші сім діб – найважчі. Пік нікотинової ломки наступає на другий-третій день після відмови від тютюну.

Ми ж у своїх порадах будемо послідовні: спочатку кілька прийомів, які допоможуть вам послабити ломку, і кілька лайфхаків для боротьби з психологічною залежністю.

 Що робити, коли сильно хочеться палити:

Випийте склянку води. Пийте трохи теплу воду маленькими ковтками – вона виводить з організму токсини й отруйні речовини з сигарет.

Правило 15 хвилин. Експерти запевняють, що гостре бажання вхопитися за цигарку триває не більше ніж 3-5 хвилин. Щойно відчули тягу – засічіть 15 хвилин. Цього часу більш ніж достатньо, щоб заспокоїтись і стримати позив.

Ідіть на прогулянку. Під час тих самих 15 хвилин мозок насититься киснем і зможе пережити напад синдрому відміни.

Займіться спортом. Як показують дослідження, це відволікає від думок про цигарки, покращує настрій і дарує відчуття контролю над собою.

Придумайте особистий ритуал. Як ми вже говорили: "Головне, щоб працювало". Перепрограмуйте себе на будь-яку іншу справу, якою будете займатися під час чергового нападу бажання.

Їжте овочі та фрукти. Чим більше їх у раціоні, тим легше буде перенести відмову від куріння. Нікотинову спрагу наш мозок нерідко плутає з тягою до клітковини. З'їжте яблуко, і організму здасться, ніби він уже отримав бажане, а тому сигарета більше не потрібна.

Чому так складно кинути палити і як боротися з синдромом відміни

Якщо ви серйозно вирішили боротися за своє здоров'я – краще проконсультуватися з лікарем, який підкаже, як пережити період абстиненції з мінімальними неприємними відчуттями. Unsplash

 

Як кинути курити: поради

Попри всі зміни в організмі, нікотинова залежність – це питання звички. Спочатку буде складно відмовитися від цигарок, але потім настає не менш важливий етап боротьби з власною мотивацією. Раніше мозок отримував дофамін від паління, тепер ви повинні забезпечити його іншим джерелом мотивації та радості.

Запам'ятайте, що перша цигарка – це більш-менш усвідомлений вибір (навіть якщо по дурості або по молодості), але подальша залежність – вже звичка, яка сформувалася внаслідок повторення однієї й тієї ж дії. Тому для її подолання важлива комбінація мотивації, завзяття та індивідуальних якостей.

Нагадуйте собі, чому ви кидаєте палити. І яку користь для здоров'я це принесе.

Уникайте обставин, в яких раніше тяглися за сигаретою. Навіть якщо ви перенервували на роботі, краще відмовитися від виходу на перекур з колегами або по ранкову каву, з якою ви раніше викурювали першу цигарку за день.

Не хвилюйтесь. Тепер, коли ви знаєте, що за механізмами залежності стоїть усього лише голодний мозок – вам легше персоніфікувати ворога.

Будьте готові до невдачі. Краще не озвучувати статистику людей, яким вдалося кинути палити з першого разу. Не здавайтеся, навіть якщо зірвались і закурили знову. Нехай із десятої або сотої спроби, але у вас все вийде.

Не звинувачуйте себе за провал. Краще уникати будь-яких негативних емоцій, які змушують вас зневіритись. Почуття провини – поганий помічник.

Один день за раз. У спільноті анонімних алкоголіків (АА) є одне правило, яке допомагає людям боротись із залежністю. Усе, що від вас вимагається – не курити один день. За ним буде ще один, і ще, і ще.

Як казав американський письменник Девід Фостер Уоллес: "Говоріть і робіть, що хочете. Є дюжина простих порад – і є ті, хто нахабно вирішують, що не бажають їм слідувати. Головна засада в тому, що потрібно хотіти. Якщо не хочеш робити, як тобі кажуть – значить, тобою все ще керує твоя воля. А воля залежної людини – це павутина, яку досі плете Хвороба. Її треба морити голодом, тому від своєї волі доведеться відмовитися". 

Чому так складно кинути палити і як боротися з синдромом відміни

Фахівці схильні до думки, що дорослішання і саморозвиток сприяють відмові від шкідливих звичок і закріпленню нової, корисної для здоров'я, моделі поведінки. unsplash

Наслідки для здоров’я

Куріння є головною причиною смерті від серцево-судинних і онкологічних захворювань. Не обманюйтеся рекламними пропозиціями – не існує безпечної кількості цигарок або способів куріння. Згідно із загальносвітовою статистикою, куріння є причиною 15% усіх смертей у світі. Цигарки вбивають більше людей, ніж автомобілі, війни, СНІД, цукровий діабет та цироз печінки, разом узяті.

Інфаркт міокарда, ішемічна хвороба серця, інсульт, рак легенів, порожнини рота, рак гортані, сечового міхура, хронічні обструктивні захворювання легень, складності під час вагітності та зниження очікуваної тривалості та якості життя – це неповний перелік медичних проблем, з якими неминуче стикається кожен курець.

Куріння також впливає на репродуктивні функції та може бути причиною деформації сперматозоїдів та дефектності ДНК, наслідком чого буває невиношування вагітності (викидні) у запліднених ними жінок або різні вроджені аномалії та дефекти у новонароджених дітей. У насіннєвої рідини курців зменшується кількість активних сперматозоїдів.

Те саме стосується й пасивного куріння. Наприклад, якщо людина ніколи не курила і не курить, але у неї є друг, чоловік (дружина), які курять поруч з нею, то ризик розвитку раку легенів у таких людей збільшується приблизно на 25%. Вплив вторинного тютюнового диму (пасивного куріння) є причиною смерті близько 41 000 дорослих, що не палять, і 400 випадків смерті немовлят щорічно.

Діти особливо вразливі до дії пасивного куріння. Дитина, яка зазнала пасивного куріння, має підвищений ризик розвитку інфекцій органів дихання, менінгіту, постійного кашлю, а також посилення симптомів астми. Своєю чергою пасивне куріння збільшує ризик виникнення у немовлят синдрому раптової дитячої смерті.

 

Чому так складно кинути палити і як боротися з синдромом відміни

Ризик розвитку хронічних обструктивних захворювань легень у курців у 5-8 разів вищий у порівнянні з некурцями. Ілюстративне фото: unplash

Скільки людей намагаються кинути палити та що їм допомагає

Якби для перемоги над курінням потрібно було знешкодити одну чужорідну молекулу – швидше за все, ми б давно забули про цю проблему. Курцеві потрібно перемогти самого себе, а це завдання набагато складніше. Але ви не самотні у своєму бажанні позбутися шкідливої звички.

"Кинути палити дуже просто. Я робив це сотні разів", – писав Марк Твен. І останні дослідження доводять, що в жарті письменника є тільки частка жарту. Ретельний підрахунок спроб відмовитися від куріння виявив, що середньостатистичний курець робить їх близько 30 разів за життя (у рекордсменів цей показник досягав 142).

Шукайте мотивацію. Шансів побороти шкідливу звичку більше у тих, хто демонструє сильнішу мотивацію. За статистикою, більшість курців починають робити спроби кинути, коли в них з'являються спровоковані курінням нездужання – тобто ближче до 50 років. Страх померти чи бажання повернути колишній життєвий комфорт – сильні мотиватори, але до їх виникнення краще не доводити.

На жаль, абстрактне розуміння, що паління шкідливе, ніяк не додає реальної мотивації. Причому в деяких випадках навіть загроза смерті виявляється недостатньою для того, щоб відмовитися від цигарок, задоволення, яке можна відчути від них тут і зараз, для людини більш реальне, ніж смерть, яка якщо й трапиться, то коли-небудь потім.

 

Чому так складно кинути палити і як боротися з синдромом відміни

Спершу буде важко, але вже через тиждень, коли синдром відміни мине, ви зможете вдихнути на повні груди та почнете фізично і психічно відчувати, яке чудове життя без сигарет.

Шукайте спокій. Одне з досліджень засвідчило, що шансів кинути палити менше у людей, для яких характерні порушення уваги та гіперактивність. Гіперактивні люди, яким складно довго фокусуватися на якійсь проблемі, несуть у ДНК "невдалі" варіанти генів, що визначають дофаміновий метаболізм. Тобто через порушення дофамінового обміну саме люди з такими генами частіше починають курити – цигарки дозволяють тимчасово "притлумити" вимоги несправної системи обміну й утилізації дофаміну.

Зовнішні обставини, наприклад, стресова робота, відсутність повноцінного відпочинку, проблеми в особистому житті – підсилюють бажання "добрати" приємних відчуттів. А сигарети – один із найпростіших способів досягти цього. Тому вам доведеться навчитися зберігати спокій у стресових ситуаціях (а деякий час мозок буде роздратованим), стати терплячішим до себе й оточення і створювати комфортне середовище навколо – на роботі чи вдома.

Тому, щоб відмовитися від куріння, потрібно діяти відразу за кількома напрямками: послабити синдром відміни, замінити шкідливу звичку на корисну альтернативу і самовдосконалюватися, щоб закріпити нову модель поведінки. Жодна медична стаття у світі не здатна зі 100% ефективністю допомогти людині з залежністю, але сподіваємося, що ми дали вам достатньо їжі для роздумів, щоб полегшити боротьбу.

Міжнародний день сім'ї

 

Сім'я - головна цінність в нашому житті й тому не дивно, що їй присвячено кілька свят в році. 15 травня відзначають Міжнародний день сім'ї (офіційно - Міжнародний день сімей), а 8 липня - День сім'ї в Україні.

Дуже часто в сучасних сім’ях через те, що чоловік і дружина протягом дня багато часу приділяють роботі, дітям, телевізору, інтернету, хобі і т.д., наодинці подружжя проводять всього близько 4 хвилин в день.

 Міжнародний день сім’ї встановлений Генеральною Асамблеєю ООН у 1993 році і відзначається щорічно 15 травня. Встановлення цього дня покликане звернути увагу громадськості різних країн на численні проблеми сім’ї. На думку Генерального секретаря ООН Кофі Аннана, коли зневажаються основні права однієї сім’ї - єдність всієї людської сім’ї, членами якої вони є, перебуває під загрозою.

 Будучи одним із основних інститутів суспільства, першою сходинкою соціалізації людини, сім’я розвивається та видозмінюється разом із навколишнім світом, по-своєму реагуючи на вимоги часу, відповідаючи на громадські потреби і сама формує їх.

 Сім’я як основний елемент суспільства була і залишається берегинею людських цінностей, культури та історичної спадкоємності поколінь, чинником стабільності і розвитку. Завдяки сім’ї міцніє і розвивається держава, зростає добробут народу!

 У всі часи по відношенню держави, а також по становищу сім’ї в суспільстві судили про розвиток країни. Це тому, що щасливий союз сім’ї і держави - необхідна запорука процвітання і добробуту її громадян.

 З сім’ї починається життя людини, тут відбувається формування її як громадянина. Вона - джерело любові, поваги, солідарності та прихильності, то, на чому будується будь-яке цивілізоване суспільство, без чого не може існувати людина. Благополуччя родини - ось мірило розвитку і прогресу країни.

 Сім’я, любов і вірність – це стовпи, на яких тримається наше життя. Це свято сповнене щирого почуття любові, глибокої вдячності і безмежної шани до батьків. Кожна родина - цеглинка, з якої складається суспільство. Материнство, батьківство, дитинство - цінності, навколо яких обертається життя.

 Сім’я була і залишається осередком стабільності та розвитку. Саме в українських родинах зберігаються наші національні традиції. Для кожного з нас родина була найнадійнішою фортецею, тим місцем, де завжди зрозуміють, підтримають і допоможуть.

Сім'я - це найдорожче, що є в житті, особливо зараз, в нелегкий воєнний час. День сім'ї - хороший привід зустрітися з рідними, а якщо немає такої можливості, то зателефонувати їм і сказати кілька теплих слів, подякувати за все світле і хороше, що вони подарували нам.

День матері

 

Мама — найголовніша людина в житті кожного. Наші матері дарують нам життя, а потім стають першим зразком для наслідування. Найтепліші спогади дитинства неможливі без мам — вони завжди рятують нас від хвороб та оберігають від неприємностей. До мами ми звертаємось тоді, коли потребуємо справді мудрої й доброї поради, в щирості якої не доводиться сумніватися. Зрештою, в найтяжчі часи, коли здається, що весь світ став ворожим, тільки материнська любов залишається безумовною й незмінною. Для вшанування всіх мам в світі існує добре й зворушливе свято — Міжнародний день матері, який відзначають щорічно в другу неділю травня. Це свято співпадає з Днем матері в Україні.

Пошана до жінок, які дарують життя, була властива людям з прадавніх часів, тому знаходила вираження в культах богинь-матерів. В Древньому Єгипті поклонялися богині Ісіді, яка правила світом разом зі своїм чоловіком — богом Осірісом та мала сина Гора. Єгиптяни вважали Ісіду взірцем матері, жіночності й вірності.

 

БОГИНІ – МАТЕРІ

В давньогрецьких віруваннях матір’ю всіх богів була Рея — втілення жіночої плодючості й наступництва поколінь, а також богиня комфорту та спокою. За легендою, Рея була дружиною бога Кроноса, якому напророчили загибель від рук власного сина. Тому Кронос вбивав  всіх своїх дітей одразу після народження, а коли Рея народила наймолодшого сина — Зевса, вона сховала його від батька на острові Кріт. Подорослішавши, Зевс переміг Кроноса у десятилітній війні і став наступним правителем, розпочавши династію олімпійських богів.

Образ Реї тісно пов’язаний з образом іншої античної богині — Кібели, яку особливо шанували в Древньому Римі. Другим іменем Кібели було Велика Мати. Ця богиня мала владу над повним життєвим циклом — вона дарувала життя, наглядала за своїми дітьми, доки вони були живі, й забирала життя, коли наставав час. Кібела була покровительницею плодючості  не тільки людей, а й тварин, а також богинею посівів і збору врожаю.

Традиції вшанування богинь-матерів в античному світі переросли в раннє християнське свято, відоме як «Материнська неділя». Воно випадало на четверту неділю Великоднього посту й спершу мало дещо інший зміст — цього дня віруючі відвідували ту церкву, яка стала першою в їхньому житті — «материнську». Особливо поширеним цей звичай був у Великобританії.

Передісторія сучасного Дня матері почалася з досить непростого досвіду материнства американки Енн Джарвіс, яка мала 13 дітей, з яких тільки четверо дожили до повноліття. В XIX столітті це не було чимось винятковим — тоді багато малюків помирали через відсутність щеплень та відповідного лікування. В 1858 році Енн організувала зустрічі матерів з лікарями для вивчення правил санітарії й гігієни, щоб запобігати інфекційним хворобам дітей.  Такі зустрічі назвали «робочими клубами».

Пізніше, в роки громадянської війни в США, ці клуби стали об’єднуючою силою  для матерів, які надавали допомогу пораненим солдатам обох воюючих сторін. Вже після війни, в 1868 році, Енн Джарвіс заснувала День дружби матерів. Крім того, Енн викладала у недільній школі для дітей, і якось на уроці зауважила, що існує багато пам’ятних днів, присвячених чоловікам, а ось на честь матерів їх майже немає. Дочка Енн Джарвіс, 12-річна Анна, яка була присутня на тому занятті, добре запам’ятала ці материнські слова.

 

ДЖУЛІЯ УОРД ХОУ

Ще однією жінкою, яка заклала основу Дня матері, була Джулія Уорд Хоу — поетеса з Бостону. Вражена подіями громадянської та франко-прусської воєн, в 1870 році вона вирішила звернутися до жінок і написала «Прокламацію до Дня матері» — заклик до об’єднання матерів всього світу в боротьбі за мир, а в 1873-му запропонувала щороку відзначати 2 липня як «День миру матерів». Цю версію Дня матері відзначали в Бостоні кілька років, проте зрештою вона втратила популярність.

 

ВИЗНАННЯ В РІЗНИХ КРАЇНАХ СВІТУ

Після смерті Енн Джарвіс в 1905 році її дочка Анна вирішила зробити все для того, щоб запровадити святкування Дня матері. Жінка розгорнула справжню кампанію — надіслала листи президенту, громадським діячам, заручилася фінансовою підтримкою власника універмагу в Філадельфії Джона Воннамейкера. В другу неділю травня 1908 року в церкві міста Графтон, де колись викладала в недільній школі Енн Джарвіс, відбулася спеціальна служба на честь Дня матері. Того ж дня в Філадельфії, в залі універмагу Воннамейкера, святковий захід з вшанування матерів зібрав тисячі відвідувачів.

Зусилля Анни Джарвіс не були марними — до 1912 року День матері стали відзначати по всій країні, а в 1914 році Президент США офіційно визнав День матері.  З роками свято неминуче набувало дещо комерціалізованого характеру — на ньому стали заробляти продавці квітів, листівок, солодощів. Це не подобалося його засновниці Анні Джарвіс, тому вона навіть намагалася переконати уряд викреслити свято з національного календаря.  На щастя, цього не сталося. Після першої світової війни День матері почали відзначати по всій Європі: в Німеччині, Швеції, Данії, Норвегії, Чехословаччині. Зараз це свято — міжнародна подія, яку відзначають в багатьох інших країнах.

 

ДЕНЬ МАТЕРІ В УКРАЇНІ

Українці почали відзначати це свято в 1928 році, щоправда, перше святкування відбулося в канадській діаспорі. Проте вже наступного року за ініціативою письменниці Олени Кисілевської День матері відзначали у Львові та Тернополі, а згодом — на всій території західної частини України. З 1939 року День матері був заборонений радянською владою. Повернулося це травневе свято в нашу країну тільки з настанням незалежності, а на державному рівні його визнали в 1999 році.

 

РЕЛІГІЙНЕ ПІДҐРУНТЯ СВЯТА

Святкування Дня матері має важливе значення в християнській вірі, оскільки припадає на місяць Пресвятої Богородиці. Це свято дозволяє людям шукати заступництва і допомоги Божої Матері, висловлюючи при цьому вдячність за самовідданість матерів. Травень також знаменує початок весни, час, коли Мати-Природа прикрашає землю яскравими квітами. Цей символізм перегукується з самовідданою та дбайливою природою материнства, яку вшановують і відзначають у День матері. Український народ з особливою пошаною ставиться до Діви Марії, яка з давніх часів була невід’ємною частиною його суспільного устрою та менталітету.

 

ІСТОРІЯ СВЯТА

1868 Енн Джарвіс заснувала День дружби матерів — як засіб примирення колишніх супротивників після громадянської війни.

1873 Запровадження Джулією Уорд Хоу Дня миру матерів.

1908 Перше святкування Дня матері, організоване Анною Джарвіс.

1914 Президент США Вудро Вільсон підписав закон, згідно з яким День матері став офіційним святом в країні.

1920 В США з’явилися перші листівки до Дня матері, випущені компанією Hallmark.

1999 10 травня 1999 року указом Президента України було вирішено один день у році присвятити вшануванню матерей і призначити святкування цього свята на неділю травня.

 

ЧАСТІ ПИТАННЯ ТА ВІДПОВІДІ ПРО ДЕНЬ МАТЕРІ

Які квіти є символом Міжнародного дня матері?

Спершу, за задумом Анни Джарвіс, вдячність до матерів символізували гвоздики. Червоні слід було дарувати живим матерям, а білими — вшановувати пам’ять померлих. На церковну службу до першого Дня матері в пам’ять про Енн Джарвіс її дочка відправила 500 білих гвоздик. Зараз до гвоздик, які традиційно дарують мамам у це свято, долучилися троянди та інші квіти.

 Який середній вік материнства в світі та в Україні?

Середній вік мешканок Європи, які народжують першу дитину, складає 29 років, в США матерями стають в середньому в 27 років, українки зважуються на материнство дещо раніше — в середньому в 25-річному віці. При цьому всюди існує тенденція до збільшення віку першого материнства.

 Наскільки популярним залишається День матері на своїй батьківщині — у США?

Це свято вважається в Сполучених Штатах третім за рівнем популярності після Різдва та Хануки. Приблизно чверть всіх річних продажів квітів припадає в цій країні саме на День матері, а на подарунки матерям у 2018 році американці витратили близько 23 мільярдів доларів.

 Який подарунок до Дня матері є найпопулярнішим?

Найчастіше в цей день мамам дарують квіти й вітальні листівки. Також популярними подарунками є солодощі, альбоми для фотографій, ювелірні прикраси, гарні речі для дому. Але найголовнішим подарунком для мам у всі часи є увага й любов їхніх дітей.

 Як склалося життя засновниці Дня матері — Анни Джарвіс?

Жінка, яка заснувала свято всіх матерів, сама так і не вийшла заміж і не стала матір’ю. На кампанію з популяризації Дня матері Анна Джарвіс витратила весь свій спадок, але невдовзі розчарувалася в його ідеї, бо на ній стали заробляти флористи та інші підприємці. В кінці життя жінка не мала засобів до існування, втратила зір і померла в благодійній лікарні в 1948 році.

 

ЯК СВЯТКУЮТЬ ДЕНЬ МАТЕРІ?

В кожній країні традиції святкування цього дня загалом схожі. В європейських країнах та США свято відзначають з квітами, листівками, подарунками й сімейними трапезами, концертами, виставами для мам за участю їхніх дітей, спеціальними церковними служіннями. Зазвичай в другу неділю травня діти намагаються звільнити своїх матусь від домашніх клопотів, наприклад, самостійно готують вечерю.

Існують і деякі особливості, наприклад, в Німеччині за часів Другої світової війни в День матері жінки отримували нагороди у вигляді медалей — золотих, срібних або бронзових, в залежності від кількості дітей, яких вони виростили. Зараз німецькі традиції є звичними для більшості країн — яскраві букети, родинні зібрання та подарунки. День матері в Японії спочатку пов’язували з днем народження дружини імператора, проте згодом воно стало святом всіх мам.  Австралійці ж вітають в День матері не тільки мам, а й тітоньок та бабусь.

Українці долучаються до святкування Дня матері в загальноприйнятих традиціях — вітають своїх матерів, з вдячністю й любов’ю дарують їм квіти й подарунки.  Ті, хто знаходиться далеко від своєї мами, обов’язково телефонують, а якщо є можливість навідати найріднішу людину, обов’язково її використовують. Прекрасною ідеєю в День  матері може стати організований дітьми родинний обід, похід разом з мамою в ресторан чи в кіно.  Подарунок слід обирати залежно від маминих уподобань, але завжди поза конкуренцією залишаються подарунки, зроблені своїми руками, а також власноручна випічка — святковий торт або тістечка.

 

ЧОМУ МИ ЛЮБИМО ЦЕЙ ДЕНЬ?

Завжди приємно обирати подарунок, букет та листівку для дорогої й близької людини, яку знаєш все життя. При цьому кожен розуміє, що мама зрадіє будь-якому прояву уваги від своєї дитини, навіть якщо син чи донька привітають її просто на словах і по телефону.

В День матері завжди згадується дитинство, повертається відчуття батьківського дому, спомини про смачні аромати маминих страв, перші прочитані нею казки, прогулянки лісом чи морські подорожі. Саме завдяки нашим мудрим і люблячим мамам в ранні роки ми відчували себе захищеними та впевненими в тому, що навколишній світ є дружнім і безпечним.

Також це свято є чудовим приводом для того, щоб зібратися всією родиною й відчути себе частиною великого роду, наступником багатьох поколінь своїх предків. Приємно також привітати всіх своїх близьких, які пізнали щастя материнства — сестер, племінниць, тітоньок та бабусь.

Зрештою, нам подобається відзначати День матері просто тому, що ми дуже любимо своїх матерів, адже для кожного з нас мама — найкрасивіша, найдобріша і найрозумніша в світі людина. Тому в День матері, як і в кожен інший день, ми щиро бажаємо своїм мамам міцного здоров’я й щастя на довгі роки.

Міжнародний день протидії булінгу

За даними ЮНІСЕФ, майже 70% дітей по всьому світу потерпають від цькування з боку однолітків. А Україна посідає одне з чільних місць серед європейських країн з найвищим рівнем булінгу.

 Верховна Рада України 18 грудня 2018 року прийняла Закон України № 8584 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо протидії булінгу», який вперше визнав юридично це поняття в українському законодавстві та передбачає відповідальність не тільки за вчинення, але й за приховування випадків булінгу.

 

Булінг (знущання, цькування, залякування) – це зарозуміла, образлива поведінка, пов'язана з дисбалансом влади, авторитету або сили. Булінг проявляється в багатьох формах: є вербальна, фізична, соціальна форми булінгу, а також кіберзалякування. Хоча школи багато роблять для того, щоб запобігати знущанню та своєчасно справлятись із ним, батьки заздалегідь краще інших можуть навчити дітей запобігати проявам такої поведінки й зупиняти їх. Далі пропонуються поради про те, як треба справлятись із чотирма найбільш поширеними видами булінгу.

 

1. Вербальний (словесний) булінг

 Що це таке: це словесне знущання або залякування за допомогою образливих слів, яке включає в себе постійні образи, погрози й неповажні коментарі про кого-небудь (про зовнішній вигляд, релігію, етнічну приналежність, інвалідність, особливості стилю одягу і т. п.).

Приклад: одна дитина каже іншій: «Ти дуже, дуже гладкий, просто як твоя мама».

Характерні ознаки: діти, які зазнали проявів вербального булінгу, часто замикаються в собі, стають вередливими або мають проблеми з апетитом. Вони можуть розповісти вам про образливі слова, які хтось висловив на їхню адресу, і спитати, чи це правда.

 ​Що необхідно робити: по-перше, вчіть своїх дітей поваги. За допомогою власної моделі поведінки зміцнюйте їхню думку про те, що кожний заслуговує доброго ставлення, – дякуйте вчителям, хваліть друзів, проявляйте добре ставлення до працівників магазинів. Розвивайте самоповагу дітей і вчіть їх цінувати свої сильні сторони. Найкращий захист, який можуть запропонувати батьки, – це зміцнення почуття власної гідності й незалежності своєї дитини та її готовності вжити заходи в разі потреби. Обговорюйте і практикуйте безпечні, конструктивні способи реагування вашої дитини на слова й дії розбишаки. Разом придумуйте основні фрази, які дитина може сказати своєму кривднику переконливим, але не ворожим тоном, наприклад: «Твої слова неприємні», «Дай мені спокій» або «Відчепись».

 

2. Фізичний булінг 

Що це таке: фізичне залякування або булінг за допомогою агресивного фізичного залякування полягає в багаторазово повторюваних ударах, стусанах, підніжках, блокуванні, поштовхах і дотиках небажаним і неналежним чином.

Приклад: з дитини привселюдно стягують штани на дитячому майданчику.

Характерні ознаки: коли це відбувається, багато дітей не розповідають своїм батькам про інцидент, тому необхідно стежити за можливими попереджувальними сигналами й непрямими ознаками, такими як незрозумілі порізи, подряпини, удари, синці, відсутній або порваний одяг, часті скарги на головний біль і біль у животі.

​Що необхідно робити: якщо ви підозрюєте, що вашу дитину піддають фізичному насильству, почніть випадкову розмову – спитайте, як справи у школі, що відбувалось під час обіду чи на перерві, по дорозі додому. На основі відповідей з'ясуйте в дитини, чи вів хто-небудь себе образливо у ставленні до неї. Намагайтеся стримувати емоції. Підкресліть важливість відкритого, постійного зв'язку дитини з вами, вчителями або шкільним психологом. Документуйте дати й час інцидентів, пов'язаних зі знущаннями, відповідну реакцію залучених осіб та їх дії. Не звертайтесь до батьків розбишак, щоб розв'язати проблему самостійно. Якщо фізичне насильство над вашою дитиною продовжується й вам потрібна додаткова допомога за межами школи, зверніться до місцевих правоохоронних органів. Існують закони про боротьбу із залякуванням і домаганнями, які передбачають оперативні коригувальні дії.

 

3. Соціальний булінг 

Що це таке: соціальне залякування або булінг із застосуванням тактики ізоляції припускає, що когось навмисно не допускають до участі в роботі групи, трапеза це за обіднім столом, гра, заняття спортом чи громадська діяльність.

Приклад: група дівчаток у танцювальному класі обговорює вечірку у вихідні та обмінюється фотографіями, не звертаючи при цьому жодної уваги на одну дівчинку, яку діти вирішили не запрошувати, роблячи вигляд, що її не існує.

Характерні ознаки: стежте за змінами настрою своєї дитини, її небажанням долучатись до товариства однолітків, і більшим, ніж зазвичай, прагненням до самотності. Дівчатка частіше, ніж хлопчики, відчувають соціальну ізоляцію, невербальне або емоційне залякування. Душевний біль від такого виду булінгу може бути таким же сильним, як від фізичного насильства, і тривати значно довше.

​Що необхідно робити: використовуйте вечірній час, щоби порозмовляти з дітьми про те, як пройшов їх день. Допомагайте їм у всьому шукати позитивні моменти, звертайте увагу на позитивні якості дітей і переконайтеся, що вони знають, що є люди, які їх люблять і завжди готові подбати про них. Зосередьтесь на розвитку їхніх талантів та інтересів до музики, мистецтва, спорту, читання й позашкільних заходів, щоб ваші діти могли будувати взаємини поза школою.

 

4. Кіберзалякування, кібербулінг

 Що це таке: кіберзалякування (кібернасильство) або булінг у кіберпросторі полягає у звинуваченні когось з використанням образливих слів, брехні та неправдивих чуток за допомогою електронної пошти, текстових повідомлень і повідомлень у соціальних мережах. Сексистські, расистські та подібні їм повідомлення створюють ворожу атмосферу, навіть якщо не спрямовані безпосередньо на дитину.

Приклад: хтось розміщує в соціальних мережах такий текст: «Петро повний невдаха. Чому хтось узагалі з ним спілкується?! Він же гей».

Характерні ознаки: стежте за тим, чи проводить ваша дитина більше часу в Інтернеті, спілкуючись у соціальних мережах, чи буває при цьому сумною та тривожною. Навіть якщо вона читає неприємні повідомлення на своєму комп'ютері, у телефоні або планшеті, це може бути її єдиним способом соціалізації. Також звертайте увагу, чи є в дитини проблеми зі сном, просить вона залишитись удома й не ходити до школи чи відмовляється від улюблених занять.

Що необхідно робити: повідомлення образливого характеру можуть поширюватись анонімно і швидко, що призводить до цілодобового кіберзалякування, тому спочатку встановіть домашні правила користування Інтернетом. Домовтеся з дитиною про тимчасові обмеження, що відповідають її віку. Будьте обізнаними щодо популярних і потенційно образливих сайтів, додатків і цифрових пристроїв, перш ніж ваша дитина почне використовувати їх. Дайте дитині знати, що ви маєте намір відстежувати її діяльність в Інтернеті. Скажіть їй про те, що коли вона піддається кіберзалякуванню, то не повинна втягуватись, реагувати або провокувати кривдника. Замість цього їй необхідно повідомити про все вам, щоб ви змогли роздрукувати провокаційні повідомлення, включаючи дати й час їх отримання. Повідомте про це у школу й Інтернет-провайдера. Якщо кіберзалякування загострюється й містить погрози та повідомлення явного сексуального характеру, зв'яжіться з місцевими правоохоронними органами.

Про булінг у школі та покрокові дії, як цьому протистояти.

 Верховна Рада України 18 грудня 2018 року прийняла Закон України № 8584 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо протидії булінгу», який вперше визнає юридично поняття булінгу в українському законодавстві та передбачає відповідальність не тільки за вчинення, але й за приховування випадків булінгу.

Закон вносить зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно з якими встановлюється відповідальність за булінг.

Так, вчинення булінгу тягне за собою накладення штрафу від 850 до 1700 гривень або громадські роботи на строк від 20-ти до 40-ка годин.

 Водночас за булінг, вчинений групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, законом встановлено штраф від 1700 до 3400 гривень або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин.

 Булінг, вчинений дітьми від 14-ти до 16-ти років, тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють. Його розмір, відповідно до ухваленого закону, становить від 850 до 1700 гривень або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин. Водночас законом визначено покарання за приховування випадків булінгу педагогічним, науково-педагогічним, науковим працівником, керівником або засновником закладу освіти.

 Так, неповідомлення керівником закладу освіти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадки булінгу тягне за собою накладення штрафу від 850 до 1700 гривень або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням до 20% заробітку.

 Також внесені зміни до Закону «Про освіту». Зокрема, вводиться визначення терміну «булінг» як «моральне або фізичне насильство, агресія у будь-якій формі або будь-які інші дії, вчинені з метою викликати страх, тривогу, підпорядкувати особу своїм інтересам, що мають ознаки свідомого жорстокого ставлення».

 У Законі визначаються механізми протидії цьому явищу, серед них:

– покладання на засновника закладу освіти здійснення контролю за виконанням плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу;

– на керівника закладу освіти – затвердження та оприлюднення плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу, розгляд заяв про випадки булінгу від здобувачів освіти, їх батьків, законних представників, інших осіб та видання рішення про проведення розслідування.

 

Наслідки шкільного насилля

Жертви булінгу переживають важкі емоції – почуття приниження і сором, страх, розпач і злість. Булінг вкрай негативно впливає на соціалізацію жертви, спричиняючи:

• неадекватне сприймання себе – занижену самооцінку, комплекс неповноцінності, беззахисність;

• негативне сприймання однолітків – відсторонення від спілкування, самотність, часті прогули у школі;

• неадекватне сприймання реальності – підвищену тривожність, різноманітні фобії, неврози;

• девіантну поведінку – схильність до правопорушень, суїцидальні наміри, формування алкогольної, тютюнової чи наркотичної залежності.

 

Як реагувати на цькування

Молодші школярі мають неодмінно звертатися за допомогою до дорослих — учителів і батьків. Допомога дорослих дуже потрібна і в будь-якому іншому віці, особливо, якщо дії кривдників можуть завдати серйозної шкоди фізичному та психічному здоров’ю.

 Старші діти, підлітки можуть спробувати самостійно впоратись із деякими ситуаціями. Психологами було розроблено кілька порад для них:

• Ігноруйте кривдника. Якщо є можливість, намагайтесь уникнути сварки, зробіть вигляд, що вам байдуже і йдіть геть. Така поведінка не свідчить про боягузтво, адже, навпаки, іноді зробити це набагато складніше, ніж дати волю емоціям.

• Якщо ситуація не дозволяє вам піти, зберігаючи самовладання, використайте гумор. Цим ви можете спантеличити кривдника/кривдників, відволікти його/їх від наміру дошкулити вам.

• Стримуйте гнів і злість. Адже це саме те, чого домагається кривдник. Говоріть спокійно і впевнено, покажіть силу духу.

• Не вступайте в бійку. Кривдник тільки й чекає приводу, щоб застосувати силу. Що агресивніше ви реагуєте, то більше шансів опинитися в загрозливій для вашої безпеки і здоров’я ситуації.

• Не соромтеся обговорювати такі загрозливі ситуації з людьми, яким ви довіряєте. Це допоможе вибудувати правильну лінію поведінки і припинити насилля.

 

Як діяти батькам

Не залишайте цю ситуацію без уваги. Для початку напишіть заяву директору школи з проханням розібратися в проблемі, описавши випадки цькування і долучивши докази: відеозапис, сканування листування в соціальних мережах, висновок соціального педагога та/або шкільного (або будь-якого іншого психолога) про нанесення йому психологічної травми, висновок лікаря про нанесення тілесних ушкоджень.

 Вкажіть, що під час розгляду заяви (це повинні зробити протягом 30 днів) хочете бути присутнім особисто. Ці документи знадобляться в суді і вплинуть на ступінь покарання булера і на розмір компенсації моральної шкоди, заподіяної жертві, якщо вирішити проблему на рівні школи не вдасться. В такому випадку вкажіть ці документи в якості доповнення до заяви в поліцію про вчинення стосовно вашої дитини правопорушення. Вона повинна бути в двох примірниках (на вашому примірнику – вхідний номер реєстрації документа). Через декілька днів уточніть, хто веде вашу справу – щоб не затягнули, і винуватець не залишився безкарним: через місяць заява про адміністративне правопорушення анулюється.

 А якщо в цей час булер затіє чергове приниження, дитина повинна викликати в школу батьків, а ті – поліцію. Її працівники зобов’язані скласти протокол про правопорушення і взяти пояснення у того, кого ображають, кривдника, свідків (якщо діти неповнолітні, то в присутності їх батьків), класного керівника і директора школи.

Книги