Кожна дитина – це цілий світ! : травня 2022

субота, 14 травня 2022 р.

Міжнародний день захисту клімату

10 фактів про зміну клімату, які повинен знати кожен

15 травня світ відзначає Міжнародний день захисту клімату. Збереження клімату — одна з глобальних проблем, які сьогодні стоять перед людством.

Пропоную Вашій увазі 10 фактів про зміну клімату, які повинен знати кожен:

1. Глобальне потепління і зміна клімату – це не одне і те ж.
Це два різних, але пов’язаних між собою поняття. Глобальне потепління – це прояв зміни клімату, тому перше – симптом, а друге – діагноз.Коли ми говоримо про потепління, то маємо на увазі постійне збільшення середньої температури на Землі. По-науковому це називається «антропогенне потепління». Воно викликане діяльністю людини, в результаті якої в атмосфері накопичуються парникові гази (вуглекислий газ, метан, оксиди азоту, хлорфторвуглеводні та ін), які підсилюють парниковий ефект.Зміна клімату – це зміна погодних умов протягом тривалого відрізку часу – в десятки і сотні років. Вона проявляється як відхилення середньої температури від сезонної або місячної норми.

2. 2016 й рік обіцяє бути найспекотнішим

Поки абсолютний рекорд належить 2015 року. Але вчені не сумніваються в тому, що 2016-му вдасться його побити. Передбачити таке не складно, адже, за даними NASA, температура зростає протягом 35 років: кожен з останніх 15 років виявлявся найспекотнішим за всю історію метеоспостережень.Аномальна спека і посухи вже стали серйозною проблемою для жителів різних куточків планети. Так, в 2013 році на Філіппіни обрушився один з найбільш руйнівних тайфунів в історії людства – Йоланда. У минулому році в Каліфорнії була зафіксована сильніша посуха за останні 500 років. В майбутньому число стихійних лих може істотно зрости.

3. Вічна мерзлота вже не вічна. Швидке танення шару льоду під грунтом стає не тільки екологічною, а й економічною, і соціальною проблемою. Справа в тому, що вся інфраструктура на півночі побудована на заледенілому грунті (пермафрості). Тільки в Західному Сибіру через деформацію поверхні землі відбувається кілька тисяч аварій в рік.А деякі території, наприклад, в районі Якутії, періодично затоплює. З 2010-го року повені тут трапляються щороку.З таненням вічної мерзлоти пов’язана ще одна загроза. В пермафрості сконцентровані величезні обсяги метану. Метан затримує тепло в атмосфері ще сильніше, ніж CO2, і зараз він стрімко вивільняється.

4. Рівень моря може піднятися майже на метр
З таненням вічної мерзлоти і льодовиків в Світовому океані утворюється все більше води. Крім того, вона стає теплішою та більшою за об’ємом – відбувається так зване теплове розширення. Протягом XX століття рівень води піднявся на 17 сантиметрів. Якщо все продовжиться в тому ж темпі, що і зараз, то до кінця XXI століття можна чекати підвищення до 1,3 метра, пише Proceedings of the National Academy of Sciences, журнал Національної академії наук США.Що це означає? За даними екологічної програми ООН, половина населення світу живе на відстані до 60 кілометрів від узбережжя, включаючи три чверті найбільших міст. Ці населені пункти піддадуться удару стихії – тайфунів, штормовим приливам, ерозії. У гіршому випадку їм загрожує затоплення. Вчені пророкують таку долю багатьом містам, наприклад Сан-Франциско, Венеції, Бангкоку, а деякі – острівні держави такі як, Мальдіви, Вануату – Тувалу можуть і зовсім зникнути під товщею води вже в цьому столітті. В разі танення всіх льодовиків на планеті, південь України може опинитися під водою, а Крим стане островом.
5. Кліматичні біженці – сувора реальність
Кліматичні біженці є і сьогодні. Але розрахунки агентства з питань біженців ООН говорять про те, що до 2050 року їх кількість різко збільшиться. 200 мільйонів людей будуть змушені шукати нове місце проживання через наслідки зміни клімату (наприклад, підняття рівня моря). Нажаль, найбільш незахищені перед кліматичними загрозами країни – одночасно і найбідніші в світі. Велику їх частину складають держави Азії і Африки, серед них – Афганістан, В’єтнам, Індонезія, Непал, Кенія, Ефіопія та ін. Збільшення числа біженців в 20 разів у порівнянні з сьогоднішнім днем може створити економічну світову кризу.

6. Океани закислюються
Надлишкові парникові гази є не тільки в атмосфері. Звідти вуглекислий газ потрапляє в океан. Вже зараз в океані така кількість діоксиду вуглецю, що вчені говорять про його «закислення». Останній раз подібне відбувалося 300 мільйонів років тому – в ті далекі часи це вбило до 96% всіх видів морської флори і фауни.Як це могло статися? Закислення не витримують організми, чиї раковини утворені з вуглекислого кальцію. Це, наприклад, більшість молюсків – від равликів до хітонів. Проблема в тому, що багато хто з них – основа харчових ланцюгів в океанах. Наслідки їх зникнення передбачити неважко. Ще вуглекислий газ порушує розвиток скелетів коралових рифів, які є домівкою для майже чверті всіх мешканців морів.

7. Можуть зникнути близько 1 000 000 видів
Зміна температури, середовища проживання, екосистем і харчових ланцюжків не залишає шансу вижити більше ніж одній шостїй представників рослинного і тваринного світу. На жаль, браконьєрство лише збільшує ці цифри. За прогнозами вчених, до 2050 року можуть зникнути понад мільйон видів тварин і рослин.

8. Потепління клімату не можна зупинити – можна тільки сповільнити
Навіть якщо завтра ми повністю зупинимо викиди діоксиду вуглецю це мало що змінить. Кліматологи сходяться на думці, що механізм зміни клімату запущений на сотні років вперед. У разі зниження викидів концентрація СО2 в атмосфері все одно буде зберігатися ще довгий час. Це означає, що океан продовжить поглинати вуглекислий газ (див. факт 6), а температура на планеті – рости (див. факт 2).

9. Через зміну клімату можна померти
Всесвітня організація охорони здоров’я прогнозує зростання смертності на 250 000 в період з 2030 по 2050 роки. Основні причини – наслідки зміни клімату. Так, не всі люди похилого віку перенесуть посилення хвиль спеки, а діти з бідних регіонів – недоїдання і діареї. Спільною бідою для всіх стане малярія, спалахи якої відбудуться через розширення ареалу проживання комарів-переносників.При цьому ВООЗ враховує тільки ряд можливих наслідків для здоров’я. Тому реальні цифри смертей можуть бути набагато вище.

10. 97% кліматологів підтверджують антропогенну природу глобального потепління
У 2013 році з майже 11 тисяч наукових робіт тільки дві заперечували вплив людини на підвищення середньої світової температури. Сьогодні 97% кліматологів визнають антропогенний внесок у глобальне потепління. При цьому близько половини населення Росії і США не вірять в те, що клімат змінюється, а його причиною є людина. Це позначається не тільки на їх повсякденних звичках, а й на політиках цілих країн.

середа, 11 травня 2022 р.

5 кроків, щоб врегулювати свій стан в критичних ситуаціях

понеділок, 9 травня 2022 р.

Оздоровча ходьба: поради та рекомендації

Займатись ходою, починати бігати або віддати перевагу саме спортивній ході – всі ці варіанти об’єднує одне: вони є заняттями аеробними, тобто, тими, які покращують серцеву діяльність та збагачують киснем наш організм. Пропонуємо ряд порад щодо занять оздоровчою ходою.

На свіжому повітрі

Таким видом рухової активності можна займатись практично в будь-яку пору року. Однак влітку найкраще вибирати менш спекотний час доби і завжди носити із собою воду. Перед виходом необхідно нанести на відкриті ділянки тіла крем із захисним ефектом. Намагайтесь займатись ходою на свіжому повітрі: ліси, поля, парки ідеально підходять для цього. У невеликих містечках для таких занять не шкодять і вулиці, оскільки вони здебільшого озеленені, та й рух там незначний.

В місті

Якщо за межі міста потрапити можливості немає, то відмовлятись від занять ходою не варто. Можна, скажімо, ходити пішки на роботу або прогулюватись окраїнами після вечері. Такі міські екскурсії не лише принесуть користь, але й відкриють незнайомі раніше куточки рідного краю. Необхідно взяти за звичку проходити пішки невеликі відстані, які ви долаєте на велосипеді або у транспорті.

В горах

Для ходи в горах потрібно правильно оцінювати навколишню обстановку. Підйоми повинні вибиратись незначної висоти. Також слід пам’ятати, що кліматичні умови в горах можуть виявитись непередбачуваними. Декілька перших разів бажано йти у супроводі досвідченої людини.

Хода в приміщенні

Добре тренуватись вдома або в спортивному залі на спеціалізованому тренажері (стрічці або степі).

Спорядження для занять ходою

Сприятлива погода сприяє заняттям ходою, однак холод та дощ не є перешкодою, якщо мати відповідний одяг та спорядження. Так, для ходи підходить взуття з гнучкою підошвою. Також має бути передбачена амортизаційна система. Для занять ходою на різноманітному грунті підошва у кросівках повинна бути товстою. Необхідно регулярно перевіряти підошву: якщо її нерівність вже втрачено, то спосіб підтримки ступні не відповідає розподілу ваги. Крім того, деформована підошва демонструє, що потрібно придбати нове взуття. Треба надавати перевагу багатошаровому одягу. Це означає, що одяг для занять ходою повинен складатись з окремих легких деталей, які можна легко зняти та знову одягнути. Також він повинен бути просторим. На сьогоднішній день можна знайти «дихаючий» та одяг з сучасних матеріалів.

Хода та серцевий ритм

Залежності від віку, статі, фізичного стану людини, серце в стані спокою працює у ритмі 60-80 ударів за хвилину. Формула, яка вираховує частоту серцевих скорочень для певного віку протягом одного тренування наступна: (220 ударів – вік) х 75. Якщо ви хочете визначити допустиму частоту серцевих скорочень при більш інтенсивному або менш інтенсивному тренуванні, слід помножити результат в дужках у вищезгаданій формулі на 80 та 60 відповідно.

Частота занять

Рекомендується починати з денної півгодинної прогулянки, пізніше робити це три рази на тиждень з розрахунку 45-60 хвилин за одне заняття. Слід виділити у розкладі дня постійний час, щоб виробити звичку для регулярних занять, що позитивно відобразиться на ваших результатах.

Якщо серед тижня ви маєте тільки трохи вільного часу для занять ходою, вашим хорошим вибором буде тривала екскурсія у вихідні дні. Не потрібно спочатку досягати високих результатів, оскільки це може втомити вас та викликати відразу до занять.

Темп ходи

Темп – питання індивідуальне. Якщо ви ходите у групі, то не потрібно переживати, що один її член пересувається швидше за іншого. Однак треба мати на увазі, що при довготривалій ході потрібно підтримувати однаковий темп, аби менше втомлюватись.

Спочатку ваш крок повинен бути повільним, щоб потім мати можливість збільшити швидкість. А тривалість прогулянок повинна збільшуватись поступово. Крок має бути швидким, та не дуже широким.

Крок за кроком

Хода потребує регулярності. Від виснажливого тренування, яке відбувається один раз на два тижні, не буде користі. Щоб запобігти цьому, потрібно спланувати свої заняття на тиждень вперед та визначити час проведення кожного з них. Оберіть спосіб, який якнайкраще підходить вашим цілям та стилю життя.

Вибір способу занять ходою

El senderismo. Мова йде про більш легкий, порівняно з іншими, спосіб ходи в горах. Дороги, якими зазвичай ходять сендеристи, є завжди добре спланованими, однак це не означає, що не може зустрітись достатньо важка для подолання ділянка.

El trekking. Дослівно означає «хода по колії, залишеній возом, запряженій волами». На відміну від попереднього, цей спосіб ходи включає різні маршрути (важкі для подолання ділянки, скелясті схили гір тощо). Такі маршрути можуть тривати дні і навіть тижні. Заняття потребують дуже хорошої фізичної підготовки та спеціального спорядження. Рекомендується для тих, хто вже не один рік займається ходою.

Eljogging. Хоча цей спосіб ходи в останні роки дещо розгубив прихильників, однак хода в швидкому темпі є ідеальною вправою, якщо ви хочете збільшити витрату енергії. При пересуванні зі швидкістю не менше 8 км за годину втрачається в два рази більше калорій, ніж при звичайній ході. Це заняття є ідеальним для людей, які хочуть знизити вагу. Проте швидка хода має і негативну сторону: на психологічному рівні вона може «зачепити так», що перетвориться у змагання із самим собою; а на фізичному рівні - створити проблеми в суглобах.

La marcha. Мова йде про спосіб ходи виключно спортивний. Ступні, які під час руху не повинні втрачати контакт з поверхнею, слідують одна перед другою, тому таз помітно розгойдується з боку в бік. Рух супроводжується сильним розмахуванням рук.

Отож, обирайте спосіб оздоровчої ходи, який підходить саме вам, та ходіть на здоров’я.

субота, 7 травня 2022 р.

День матері

Перше слово — Мати,
Друге — Україна.
Так учився розмовляти
Я, мала дитина.

Кожне слово пахне,
Мов листочок м’яти.
Та, мов квітка короваю,
Пахне слово Мати.

Кожне слово світить
Гранями рубіна,
Але сяє, наче сонце,
Слово Україна.

У другу неділю травня українці відзначають день найдорожчої для кожного з нас людини – матері. І здається цілком природним, що в нас є таке свято. Та з чого ж усе починалося?

Традиція святкувати День матері прийшла до нас із США. Саме там 8 травня 1914 року його офіційно відзначили вперше.

Проте перші згадки про цей день з’явилися набагато раніше. Схоже свято існувало у древніх греків – це був день ушанування богині Реї, матері всіх богів. А у стародавньому Римі відзначали день богині-матері Кібели. Святкування тривало три дні у березні. Кельти вшановували богиню Бріджит – войовничу жінку, яка поєднала в собі тендітність і неймовірну силу.

Британці ще з XVII століття влаштовували «Материнську неділю». Це була четверта неділя посту, під час якої вшановували матерів. У вікторіанські часи діти з бідних родин часто працювали далеко від дому. Лише один раз на рік їх відпускали додому на один день, тож вони намагалися принести своїм мамам чи бабусям маленькі подарунки, щось на кшталт букета квітів. Цікаво, що з тих часів і до сьогодні заведено у цей день дарувати британським мамам тортик, прикрашений 12 кульками марципанів.

А в Америці вперше про День матері заговорили 1872 року, коли відома американська пацифістка Джулія Ворд висловила ідею щодо цього свята – єдність матерів за мир у всьому світі. Щороку вона влаштовувала в Бостоні масові мітинги. На жаль, її слова тоді не були почуті.

У 1907 році естафету перейняла Анна Джарвіс. Передчасна смерть її матері стала для жінки справжньою трагедією. Вона вважала, що не змогла повною мірою віддячити мамі й висловити їй свою любов. У пам’ять про неї Анна намагалася переконати державних чиновників запровадити свято для всіх матерів. Вона писала листи до всіх конгресменів, сенаторів і публічних осіб, державних установ та законодавчих органів. У цьому її підтримало багато жінок. І їй таки пощастило – 1910 року штат Вірджинія першим офіційно відсвяткував День матері. А через 4 роки тодішній президент Вудро Вільсон погодився відзначати цей день кожної другої неділі травня. Сьогодні в США заведено носити в цей день на одязі гвоздику: якщо вона будь-якого кольору, крім білого, – мати жива, якщо біла – то це вшанування померлих матерів. Таку ж традицію перейняли австралійці.

Згодом, після закінчення Першої світової війни, традиція розповсюдилася й по інших країнах. Першою свято підтримала Швейцарія. Ще близько 30 країн обрали для цього дня інші дати: норвежці святкують День матері у лютому, вірменці – у квітні, аргентинці та індійці – у жовтні, іспанці та португальці – у грудні. І кожна з країн святкує його по-різному.

В Австралії, наприклад, цей день не є ні офіційним, ні державним святом. Та це не заважає місцевим жителям ушановувати своїх матерів. Австралійці дарують подарунки свої мамам на знак поваги ще з 1924 року. Але історія цього дня досить своєрідна: одна панночка на ім’я Джанет Гайден якось потрапила до державного будинку для жінок. Їх там було чимало й усі вони були покинуті та забуті. Джанет вирішила підбадьорити їх і розпочала масштабну акцію – збирала пожертви від місцевих підприємців, державних чиновників, простих чоловіків і школярів, аби зробити цим жінкам подарунки. Очевидно, ідея всім припала до душі, тому наступного року все повторилося. Сьогодні, окрім дати святкування, традиційними тут стали і хризантеми, які отримує кожна матуся.

Японія вперше відсвяткувала День матері 6 березня 1931 року. Це був день народження імператриці Коджюн. Однак свято не набуло популярності. Зате після Другої світової війни, коли вплив США в Японії був особливо відчутним, місцеві перейняли традицію й до сьогодні святкують День матері у другу неділю травня. Місцеві жителі дарують жінкам у цей день гвоздики. І хоча японці завжди славилися не найпривітнішим ставленням до жінок, вони розуміють, що центральною фігурою традиційної сім’ї завжди була, є і буде жінка.

У Мексиці в цей день відбувається спеціальна католицька служба, під час якої звучить пісня Las mananitas. А в австрійських ресторанах з’являються спеціальні страви до Дня матері.

Та найбільше, напевно, люблять це свято жителі турецького міста Афйон-Башмакчі – вони святкують його 52 рази на рік – щоп’ятниці. Але така традиція виникла не випадково. Раніше дівчата, що вже вийшли заміж і пішли з рідного дому, щоп’ятниці відвідували своїх матерів. Звичай зберігся й до сьогодні. Всі заклади у цей день закриті, окрім магазинів, які радо вітають жінок.

В Україні офіційно День матері почали святкувати з 2000 року. Саме тоді було постановлено вітати наших матусь у другу неділю травня. Але ідея виникла набагато раніше. У 1928 році Союз українок Канади вирішив вшанувати мам. Отже, перший День матері святкували українці з діаспори. Однак уже наступного року дійство відбулося у Львові, і знову ініціатором стала жінка – редакторка тижневика «Жіноча доля» Олена Кисилевська. Того ж року Союз українок посприяв поширенню свята по всій західній Україні. Під їхнім патронатом різноманітні молодіжні та культурні організації влаштовували гучні заходи, аби вшанувати рідних матусь.

Чому мами заслужили на таке особливе ставлення – очевидно. Але на державному рівні символізм свята набуває глобальніших обрисів. Держава, чи то народ, вбачає в матері берегиню роду, спадщини, культурних цінностей, традицій і звичаїв, які вона передає своїм дітям. В їхніх руках – продовження роду та виховання достойних членів суспільства. Крім того, українські мами – справжні захисниці! Не має такого роду чи виду військ у Збройних Силах України, де б не проходили військову службу жінки.

Цікаво, що День матері відзначають не тільки на державному рівні, а й на релігійному. Напевно, травень не випадково обрали для цього свята – це місяць Пречистої Діви Марії, до якої ще українські козаки та князі звертались за допомогою та заступництвом. Навіть для древніх слов’ян цей місяць був особливим: вони вважали, що природа-мати пишно одягає свою дочку-землю квітами та зеленню, щоб та дарувала людям життя.

четвер, 5 травня 2022 р.

Міжнародний день боротьби за права інвалідів

Жодна категорія громадян не повинна залишитися без уваги влади, суспільства, громадських організацій незалежно від національності, релігії, матеріального стану, стану здоров'я.

Метою Дня боротьби за права інвалідів є сприяння більш глибокому розумінню проблем, пов'язаних з інвалідністю, і мобілізація підтримки прав, гідності і благополуччя інвалідів. Люди з обмеженими можливостями мають такі ж права на працевлаштування, доступну освіту і інфраструктуру, як і інші категорії громадян.

5 травня відзначається Міжнародний день боротьби за права інвалідів — людей, які, як ніхто, потребують підтримки оточуючих. Інваліди, або ж люди з обмеженими можливостями, як прийнято називати цю категорію людей в Європі, є повноцінними членами суспільства.

За офіційними даними, в Україні проживають близько 2,5 мільйонів людей зі статусом інвалідів. Щороку їх кількість збільшується. Тому однією з цілей цього свята варто назвати забезпечення умов для нормальної соціальної реалізації інвалідів, щоб вони могли отримувати освіту, працювати і користуватися соціальними благами нарівні з іншими членами суспільства.

вівторок, 3 травня 2022 р.

Міжнародний день протидії булінгу

День протидії булінгу присвячений боротьбі з однією з найбільш поширених проблем, з якими доводиться зіштовхуватися учням, вчителям і батькам у всьому світі. Цькування з боку однолітків є однією з найбільш поширених причин самушкоджень серед дітей і підлітків.

Організація Об’єднаних Націй визнала епідемію залякування і цькування і в 2012 році оголосила 4 травня – U.N. Anti-Bullying Day. З цього часу кампанію боротьби з булінгом встигли підтримати 25 країн. Нещодавно до них приєдналася і Україна. Адже наша країна входить до 10-ти європейських країн з найвищим рівнем булінгу. Зважаючи на серйозність і масштаб проблеми, Україна почала робити рішучі кроки для її вирішення. Істотно сприяє цьому наявність і доступність різноманітних ресурсів, зокрема, інформаційних.