пʼятниця, 16 листопада 2018 р.

Заняття на тему: «Вчимося толерантному спілкуванню»

Мета: показати значимість толерантності під час взаємодії з іншими, закріпити знання учасників про компоненти толерантності, учити розуміти і поважати один одного, удосконалювати вміння толерантного спіл­кування.
Матеріали: аркуші А4, А3, ватман, мар­кери, стікери, ножиці, скотч, плакати «То­лерантність», «Салют», «Карта світу», «Риси толерантної особистості», аркуші для малюнків, кольорові зірочки для салюту, картки з буквами слова «толерантність», картки із проблемними ситуаціями, кольорові метелики для вправи «Біла ворона», кольорові смужки для вправи «Килим ідей».
ВСТУП
Кожна людина мусить взаємодіяти із представниками інших культур. На жаль, дух нетерпимості, ворожості до іншої культури, способу життя, інакших вірувань, переко­нань, звичок завжди існував та існує надалі. Життя в полікультурному соціумі — пробле­ма кожної особистості, групи людей і певних інститутів влади. Основою такого існування є толерантність як універсальний принцип людської життєдіяльності.
Багато країн світу, у тому числі Україна, можуть бути яскравими прикладами зіткнення на­родів, етносів, культур і цивілізацій.
Інформаційне повідомлення «Що таке толерантність?»
Мета: зосередити увагу учасників на основних аспектах толерантності, дати об'єктивну інформацію.
Інтерес до толерантності як однієї зі сторін людської психіки й соціального жит­тя з'явився порівняно недавно.
Термін «толерантність» виник у минуло­му тисячолітті. Сучасне поняття толерант­ності багато в чому пов'язане з діяльністю філософів XVI—XVII сторіч, які повстали проти «терпіння нетерпимості» і жорстких релігійних зіткнень. Послідовним критиком фанатизму й захисником толерантності був Вольтер. Англійський філософ Джон Локк уперше поставив питання про необхідність виховання толерантності в «Нарисах у терпимості 1667 року» й у «Листах про терпимість» 1685 року.
Найважливішим результатом роздумів філософів того часу було визнання толерант­ності загальною цінністю й компонентом миру й розуміння між релігіями, народами й різними соціальними групами.
Складність розуміння поняття «толерантність»» полягає в його різному значенні в різних мовах. Воно залежить від історичного досвіду народів.
Tolerance (англ.) — готовність і здатність бути терпимим, без протесту сприймати осо­бистість.
Tolerance (франц.) — ставлення, яке припускає відмінну від твоєї думку та дії інших; повага до волі іншого, його способу мисленння, поведінки, політичних і релігійних поглядів.
Tolerance (іспан.) — здатність визнавати відмінний від власного світогляд.
Kuan rong (китайськ.) — дозволяти приймати, бути до інших доброзичливими.
Tasamul (арабськ.) — прощення, м'якість, милосердя, співчуття, доброзичливість, терпимість.
Перською — це терпіння, витривалість, готовність до примирення.
В українській мові існує два слова з подібним значенням: «толерантність» і «терпимість». Частіше вживають слово «терпимість». Воно означає здатність, уміння миритися з інакшою думкою.
Останнім часом поняття «толерантність» стало міжнародним терміном. Воно має зміст, в основі якого — загальне значення цього слова в будь-якій мові світу.
Отже, толерантність (від лат. tolerantia — стійкий, терпимий, що допускає відхилення) — особистісна риса людини, терпиме ставлення до чужої думки, релігії, поведінки, повага до гідності й прав інших людей; здатність поставити себе на місце іншої людини. Це повага, прийняття й пра­вильне розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовиражен­ня й способів прояву людської індивіду­альності.
Генеральна Конференція ЮНЕСКО ого­лосила 1995 рік роком толерантності й при­йняла Декларацію принципів толерантності. 16 листопада названо Міжнародним днем толерантності.
Толерантність вважається показником високого духовного й інтелектуального роз­витку особистості.
Давайте разом узагальнимо все сказане. Слово «толерантність» ми намалювали у ви­гляді сонця. Нехай ваші відповіді будуть його промінчиками (див. схему).
Вправа «Толерантність»
Мета: розширити знання та уявлення учнів про толерантну поведінку.
Здатність поводитися толерантно може стати особистісною рисою, а відтак — забезпечити успіх у спілкуванні. Толерантні люди більше знають про свої недоліки та педагоги. Вони критично ставляться до себе і не зви­нувачують у своїх бідах інших. Вони не перекладають відповідальність на інших. Толерантна людина не розфарбовує світ двома кольорами — чорним і білим. Вона не акцентує увагу на розбіжностях між «своїми» та «чужими», а тому готова вислухати та зрозуміти думки інших.
Почуття гумору і здатність посміятися над своїм слабким місцем — особлива риса толерантної людини. У здатної до цього людини менша по­треба домінувати та зверхньо ставитися до інших.
Примітки:
1.Заздалегідь вертикально написати на плакаті великого формату слово «Толерантність» великими літерами.
2.Клас розподілити на пари. Учасники витягають одну з літер цього слова, на яку і підбиратимуть значення слова «толерантність». Наприклад: «Т» — терпіння, творчість, талант, «Л» — лагідність, ласкавість тощо.
3.Після обговорення учасники заповнюють великий плакат маркерами різних кольорів. Дістаємо яскравий і наочний плакат, результат колек­тивної творчості, зміст якого підготовлений учнями.
Вправа  «Біла ворона»
Мета: продемонструвати психологічний стан людини, яка за певними ознаками відрізняється від решти.
Учасники займають місця у колі спинами до центра.
Кожному учаснику прикріплюється аркуш паперу (аркуші — різних кольорів, по 5-6 кольорових аркушів одного кольору і лише один аркуш — білого). Білий аркуш кріпиться найбільш незалежному учню, сильному і авторитетному в класі,— для того щоб запобігти зворотного ефекту.
Учасники повертаються обличчям у коло і починають шукати інших, схожих на себе, причому підглядати не можна. Треба якось домовитися.
Після того як всі групи сформовані «за кольорами», ведучий підходить і бере за руку «самотнього білого».
Запитання до «самотнього білого»
Що ти відчув, коли зрозумів, що ти такий один і тобі немає пари?
Чи потрапляв ти в подібну ситуацію в житті? Чи схожі почуття ти переживав в тій ситуації?
Запитання до учасників, які знайшли схожих на себе
·  Якими були ваші відчуття, коли ви знайшли схожих на себе і сформу­вали групу?
·  Як ви знайшли один одного?
·  Що ви відчуваєте стосовно самотнього учасника?
·  Чи хотіли б ви опинитися на його місці?
·  Чому?
Ведучий говорить з учасниками про те, що в житті часто доводиться стикатися з такими ситуаціями, і не завжди ми ставимо себе на місце того, ким знехтували, хто залишився наодинці. Треба пам'ятати про це!
Вправа «Товариський суд»
Мета: тренувати учасників вирішувати конфліктні ситуації за принципом толерант­ності.
Учасникам пропонуються проблемні си­туації для обговорення в підгрупах. Група відіграє роль товариського суду, який по­винен винести «вирок» ситуації. Потім усі учасники заняття обговорюють, чи був цей «суд» толерантним, і чи можна бути толерант­ним у цій ситуації.
Ситуацій
1.В одному зі старших класів школи, де навчаються представники різних національ­ностей, склалася конфліктна ситуація: по­билися хлопчики. Причиною бійки стало й «національне питання». Дорослі — педагоги й батьки — зайняли різні позиції щодо учас­ників і причин інциденту. Оскільки конф­лікт набув розголосу, й батьки «потерпілого» хлопчика вважають себе і свою дитину скривдженими, вони подали до суду для компенса­ції фізичного й морального збитку.
Яке рішення прийняв товариський суд?
2.В одній із загальноосвітніх шкіл спа­лахнув конфлікт через те, що класним керів­ником 9-го класу було призначено викла­дача, члена «Свідків Єгови». Учитель на належному рівні проводив уроки, ніколи не вів релігійної пропаганди. І хоча жодних інших претензій до вчителя не було, батьки вимагали від адміністрації «захистити» їхніх дітей від «сектанта».
Яке рішення прийняв би товариський суд?
3.У дитячому оздоровчому таборі про­ходила зміна для дітей-інвалідів «Повір у себе!». Поруч, у цьому ж таборі, відбувалися заняття школи для обдарованих дітей. Одну з «обдарованих» дівчаток батьки забрали з табору, висуваючи претензії керівництву табору за те, що дівчинка одержала психо­логічну травму, оскільки щодня бачила хво­рих дітей. Вони вимагали покарати винних, які не вжили заходів для того, щоб захис­тити групи дітей одну від іншої, і навіть не повідомили батьків про таке «небезпечне» сусідство.
Яке рішення прийняв товариський суд?
Вправа «Килим ідей»
Мета: перейти від аналізування причин явища як такого до індивіду­альних дій учасників заняття, спрямованих на вирішення цієї конкретної проблеми.
І етап — розуміння проблеми (чому така проблема існує). // етап — пошук рішень (що можна зробити для того, щоб змінити ситуацію).
ІІ етап — індивідуалізація діяльності (які конкретні дії зроблю осо­бисто я для того, щоб змінити ситуацію).
ІІІ етап — оцінювання ідей (індивідуальне ухвалення рішення; що спробую зробити для вирішення цієї проблеми).
Необхідно підготувати нарізані смужки паперу (трьох різних кольорів, по 30-40 смужок кожного кольору), 3-4 великих аркуші паперу, клей (1-2 на групу), наклейки двох кольорів (по дві наклейки кожного кольору для кожного учасника). Треба розподілити учасників на 4-5 груп, розсадити їх за окремі столи.
ІV етап. Оголошується запитання: «Чому така проблема існує? Чому в нашому житті важко бути толерантним?»
Кожна група отримує 10 кольорових смужок і великий аркуш паперу. Свої відповіді учасники групи пишуть на смужках паперу (на одній смуж­ці — одна відповідь, при цьому не обов'язково використовувати всі смуж­ки). Після цього на великому аркуші паперу утворюють «килим», наклею­ючи всі смужки так, щоб усе написане можна було прочитати.
Тепер ми знаємо, чому важко бути толерантним.
V етап. Що можна зробити для того, щоб змінити існуючу ситуацію?
Роздають 10 смужок паперу іншого кольору, на яких учасники запису­ють пропозиції щодо вирішення цієї проблеми (на одній смужці — одна відповідь).
Потім ці нові смужки доклеюють до «килима».
Після закінчення роботи групи представляють свої «килими» і зачиту­ють ідеї.
Примітки. Необхідно перейти до III етапу, тобто до індивідуапізації діяльності. На цьому етапі кожний з нас відповість собі на запитання: що особисто я зроблю, щоб змінній ситуацію, що існує?
Кожен пише заплановані ним дії на смужці паперу. Група збирає індивідуальні смужки разом, але не приклеює їх до «килима».
Групи по черзі читають свої смужки, приклеюють їх на стіни так, щоб потім можна було легко прочитати.
Схожі пропозиції приклеюємо одну під іншою, щоб були очевидними пріоритетні.
Приступаємо до IV етапу, тобто оцінювання ідей. Кожен учень одержує дві червоні наклейки і дві зелені. Червоний колір означає «напевно це зроблю», а зелений — «спробую це зробити».
Учасники ходять залою, ще раз перечитують всі ідеї і приклеюють наклейки на вибраних ідеях (не обов'язково використовувати всі на­клейки).
Підсумок: кожен учень дістав можливість подумати, що зробить осо­бисто він, щоб допомогти вирішити спільну проблему
Робота в групах «Два світи»
Мета: узагальнити уявлення учасників про толерантність і толерантну поведінку, підвести до висновку про необхідність жити за принципами толерантності.
Учасники об'єднуються у дві групи (за принципом день-ніч) і одержують аркуші ватману, фломастери, газети, журнали, но­жиці, клей.
Тренер говорить про те, що сьогодні кож­на група має чудову нагоду — створити свій світ — «Світ толерантності» і «Світ інтолерантності».
Звертаючи увагу на риси свого характеру і свої бажання, учасникам пропонують створи­ти колаж свого світу, країни й назвати його. Протягом 10 хв група працює над створенням колажу. Потім представник від групи пред­ставляє колективну роботу.
Обговорення
Висновок: порівнявши два протилежні світи, ми наочно бачимо, що людина, яка живе у світі добра, взаєморозуміння, тер­пимості з людьми інакших релігій, націй, культур, почувається особистістю, яка може розкрити всі свої найкращі риси, бути ко­рисною своєму народу, оточенню. Людина, яка живе в толерантному світі, по-справж­ньому щаслива і дарує це щастя, любов лю­дям довкола.
Очікування «Святковий салют»
Що цікавого, важливого дав вам заняття? Напишіть на стікерах у вигляді зірочок. Якщо ваші очікування здійснилися, то ми побачимо гарний святковий салют на честь дружби, взаєморозуміння й миру між наро­дами нашої Землі.
Підбиття підсумків, прощання.
Притча про цвяхи.
Жив собі хлопчик із жахливим характе­ром. Якось батько дав йому мішок із цвяхами й велів по одному забивати їх у паркан щора­зу, коли хлопчик втратить терпець і з кимось посвариться. У перший день хлопчик забив 37 цвяхів. Згодом він навчився володіти со­бою, і кількість цвяхів щодня зменшувалася. Хлопчик зрозумів, що легше навчитися опа­новувати себе, ніж забивати цвяхи.
Нарешті настав день, коли він не забив жодного цвяха. Син підійшов до батька й сказав йому про це.
Тоді батько велів синові витягати із пар­кана по одному цвяху тими днями, коли він не втратить самоконтролю, і ні з ким не по­свариться.
Минали дні, і згодом син зміг сказати батькові, що у паркані не залишилося жод­ного цвяха. Батько підвів сина до паркана і сказав: «Ти добре поводишся, але подивися, скільки дірок залишилося... Паркан ніколи не буде таким, як колись».
Коли ви з кимось сваритесь і говорите щось неприємне, ви залишаєте по собі такі ж рани, як ці дірки від цвяхів. І рани зоста­ються, попри те, скільки разів потім ви по­просите пробачення. Словесні рани завдають такого ж болю, як і фізичні.
Не залишайте на своєму шляху цих дірок. Не забивайте цвяхи ворожнечі, нерозуміння і жорстокості в душі людей. Будьте толерант­ними!
Наведемо деякі висловлювання та думки щодо цього.
Толерантність — здатність людини, співтовариств, держави чути і по­важані думку інших, невороже зустрічати відмінне від своєї думки.
«Толерантність — це те, що робить можливим досягнення миру і веде від культури війни до культури миру»,— йдеться в Декларації принципів толерантності, прийнятою Генеральною Конференцією ІОНГСКО в 1995 році.
Толерантність – не поступливість, поблажливість або потурання, а перш за все активне ставлення, що формується на основі визнання універсальних  прав і основних свобод людини.
Толерантність — привілей сильних і розумних, уміння просуватися на шляху до істини через діалог і різноманітність думок і позицій.
Толерантність — це визнання права інших людей жити і бути.
Толерантна людина — це людина, яка з повагою ставиться до інтересів, звичок, вірувань інших людей, прагне зрозуміти їх і досягти взаємної згоди без застосування насильства, тиску.
Толерантність розглядають і як характеристику будь-яких соціальних структур окремої людини, соціальної групи або суспільства в цілому, орієн­товану на дозвіл конфліктних ситуацій.
Специфічність цієї орієнтації полягає в прагненні зрозуміти позицію іншої сторони, пояснити їй свою позицію і в процесі діалогу знайти взає­моприйнятне компромісне рішення.
Толерантність як основа визнання єдності і різноманіття людства і готовність поважати історичне право на несхожість як людини, так і ціло­го народу.
Толерантність — здатність зрозуміти внутрішню логіку іншої людини як рівноможливу і, разом з тим, Прийняти принципову неможливість син­хронізувати ритми і темпи розвитку всіх і усіляких людей на планеті.
Толерантність — сприйнятливість усього різноманіття відмінностей між людьми, що не прагне викоренити ці відмінності, а навпаки, розглядає їх як джерело розвитку, енергії творчості.
Поняття толерантності вперше зустрічається у XVIII столітті. У своє­му «Трактаті про віротерпимість» відомий французький філософ Вольтер писав, що «безумством є переконання, що всі люди повинні однаково думати про певні предмети».
Розуміння толерантності не однакове в різних культурах, тому що зале­жить від історичного досвіду народів. Англійці розуміють толерантність як готовність і здатність без протесту сприймати особистість, французи — як певну свободу іншого, його думок, поведінки, політичних та релігійних поглядів. Китайською мовою бути толерантним означає проявляти вели­кодушність стосовно інших. В арабському світі толерантність — прощен­ня, терпимість, співчуття до іншого, а в персидському — ще й готовність до примирення.
Зараз толерантність розуміють як повагу і визнання рівності, відмову від домінування та насилля, визнання за іншими права на власні думки та погляди. Отже, толерантність передусім має на меті приймати інших таки­ми, якими вони є, і взаємодіяти з ними на основі згоди.
Здатність поводитися толерантно може стати особистісною рисою, а відтак — забезпечити успіх у спілкуванні. Толерантні люди більше знають про свої недоліки та педагоги. Вони критично ставляться до себе і не зви­нувачують у своїх бідах інших. Вони не перекладають відповідальність на інших. Толерантна людина не розфарбовує світ двома кольорами — чорним і білим. Вона не акцентує увагу на розбіжностях між «своїми» та «чужими», а тому готова вислухати та зрозуміти думки інших.
Почуття гумору і здатність посміятися над своїм слабким місцем — особлива риса толерантної людини. У здатної до цього людини менша по­треба домінувати та зверхньо ставитися до інших.



Немає коментарів:

Дописати коментар