ДЕНЬ ШІСТНАДЦЯТИЙ

Виховна година на тему: «Права людини»

Мета: формування людської гідності, свободи особистості, міжособистісних стосунків у дусі толерантності, дружби, миролюбності, доброти; передача знань про права люди­ни в національному вимірі, про взаємозв'язок прав людини та громадянина; виховання розуміння зв'язку прав людини та збереження миру на Землі.

Обладнання: написи «10 грудня – Всесвітній день прав людини». На плакатах тексти привітань зі святом, Конституція України, Закон України «Про освіту», витяг із Конвенції прав дитини, інтерактивна дошка, презентація «Права людини».

Хід роботи:

І. Організаційна частина

Психологічне налаштування до заняття (привітання).

ІІ. Вступна частина

Звертаючись до учнів класу, пропоную поговорити про права людини, підкреслюю важливість знання прав особистості і повідомляю, що їхні однолітки за кордоном вивчають свої права і вміють ними користуватись, та наголошую, що в світі існує окремий день присвячений правам людини - це 10 грудня.

Отже, що ж таке права людини?

ІІІ. Основна частина

Бесіда.

1. Що на вашу думку значить слово «право», «права»?

2. Чи можна сказати, що кожна людина має права?

3. Чи потрібно підтримувати права людини і громадянина державою?

4. Як ви вважаєте, можливо, щоб не було прав людини?

Слово педагога: «Основні права людини — гарантована законом міра свободи (можливості) особи, яка відповідно до досягнутого рівня еволюції людства в змозі забезпечити її існування і розвиток та закріплена у вигляді міжнародного стандарту як загальна і рівна для усіх людей.

Ознаки основних прав людини:

1) можливості (свободи) людини діяти певним чином або утримуватися від певних дій, спрямовані на задоволення потреб, без яких вона не в змозі нормально існувати і розвиватися;

2) можливості, що обумовлені біосоціальною сутністю людини, належать їй від народження і не потребують «дозволу» з боку кого б там не було, у тому числі держави.

3) можливості, які не обмежені територією держави (поза територіальні ) і не залежать від національної належності людини (наднаціональні): вони належать їй вже в силу того, що вона є людиною. Ці можливості походять від природи людини і покликані формувати та підтримувати в людині почуття власної гідності, її індивідуальність;

4) можливості, що є залежними (у плані здійснення) від можливостей суспільства — рівня його економічного, політико-соціального, духовно-культурного розвитку. Зрозуміло, що рівень розвитку суспільства не залишається незмінним, так само, як і потреби самої людини;

5) можливості, що мають правовий характер, оскільки вони внесені до законодавчих актів, які створені в межах держави і на міжнародному рівні. Визнання, дотримання, охорона і захист державами (у результаті угод) основних прав людини, закріплених на міжнародному рівні, є свідченням того, що вони стали не лише об’єктом міжнародного регулювання, але й міжнародними стандартами.

Потреба міжнародного врегулювання прав людини після Другої світової війни обумовлювалася усвідомленням того, що: тоталітарний режим — загроза миру, а демократія забезпечує безпечну зовнішню політику; масові порушення прав людини державами (геноцид, апартеїд) можуть бути припинені лише у разі захисту прав людини країнами світового співробітництва; загальновизнані уявлення про мінімальні стандарти прав людини в національному демократичному суспільстві, які відповідають даному етапу розвитку цивілізації, повинні одержати закріплення в міжнародно-правових актах.

Положення про права людини, що містяться у статтях Статуту ООН (1945), стали основою становлення нового інституту права — міжнародного захисту прав людини і основних свобод. 10 грудня 1948 р. Генеральна Асамблея ООН затвердила Загальну декларацію прав людини, яка проголосила центральний пункт концепції прав людини — визнання людської гідності кожної особи. З 1948 р. 10 грудня відзначається в усьому світі як День прав людини.

Права людини набули цінності, яка належить усьому міжнародному співтовариству, і отримали обґрунтування в міжнародному праві як правовий стандарт, до якого повинні прагнути всі народи і держави. З моменту визнання цих прав кожна людина набувала певного правового статусу відповідно до міжнародного гуманітарного і, разом із ним, національного права.

Комплекс міжнародних документів (Загальна декларація прав людини 1948 p., Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права і Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, прийняті ООН у 1966 p., Факультативний протокол до останнього) складають Міжнародний білль прав людини (або Хартію прав людини). Міжнародні пакти про права людини поклали на держави обов’язок забезпечити поступове здійснення в них прав усіма необхідними засобами, включаючи законодавчі. До сучасних міжнародно-правових актів належать:

(1) Міжнародний білль про права людини, що проголошує невід’ємні права і основні свободи людини;

(2) угоди, спрямовані на запобігання і покарання злочинів, що призводять до грубих масових порушень прав людини (Конвенція про незастосування строку давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства від 26 жовтня 1968 p., Конвенція про запобігання злочину геноциду і покарання за нього від 9 грудня 1948 p.);

(3) конвенції, спрямовані на захист груп населення, що потребують особливої турботи з боку держави (Конвенція про права дитини 1989 p., Конвенція про охорону материнства 1952 p., Конвенція про статус осіб без громадянства 1954 р. та ін.);

(4) конвенції, що мають на меті захист індивіда від зловживань з боку державних органів і посадових осіб. А також документи, що передбачають можливість окремих осіб домагатися розгляду їх скарг (петицій) на свій уряд у міжнародних органах (Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, поводження та покарання від 10 грудня 1984 p., Женевські конвенції 1949 р. про захист жертв війни і Додаткові протоколи до них 1977 p., Факультативний протокол та ін.).

Кожна країна світу, що взяла на себе зобов’язання виконувати міжнародні конвенції, у тому числі про права людини, повинна керуватися принципами і нормами цих угод у своєму внутрішньому законодавстві. Держави, що взяли на себе зобов’язання виконувати міжнародні документи про права людини, зобов’язані створити умови для здійснення і захисту прав кожної людини. Практично всі сучасні конституції демократичних держав мають норми, які у загальній формі гарантують непорушність основних прав людини.

Україна учасницею практично всіх багатосторонніх конвенцій ООН в галузі прав людини. Однак у зв’язку з теперішніми соціально-економічними умовами вона не в змозі забезпечити виконання низки міжнародних норм.

Зміст і обсяг основних прав людини визначаються сукупністю таких соціальних чинників: інтерес людини, справедливо збалансований з інтересами, суспільства; мораль суспільства, що переважає у даний період; мета прав людини і відповідність цим правам засобів, використовуваних державою (реалізація, забезпечення та обмеження прав).

Права людини і права громадянина є тісно взаємозалежними, однак не тотожними поняттями.

Громадянин — людина, яка законом визнається юридичне належною даній державі. Якщо права людини закріплені в міжнародне-правових актах, то права громадянина — у конституції певної держави.

Відмінності між правами людини і громадянина:

Права людини:

- Поза територіальні - існують незалежно від державного визнання, закріплення в законі і поза зв’язком їх носія з конкретною державою;

- Загально-соціальні — належать людині через факт народження як природні, невідчужувані права, тобто не завжди виступають як юридичні категорії (апатриди, біженці не мають статусу громадянства, але мають права людини);

- реалізація здійснюється у сфері будь-якого громадянського суспільства, де 6 не знаходилася людина.

Права громадянина:

- Територіальні — передбачають наявність громадянства, тобто особливий зв’язок людини і держави;

- Спеціально-соціальні (юридичні) закріплюються в законодавстві і перебувають під захистом держави, громадянином якої є дана особа;

- реалізація охоплює сферу відносин індивіда з певною державою.

Права людини і права громадянина — близькі поняття, в ідеалі повинні збігатися, оскільки:

здійснення прав людини визначається головним чином забезпеченістю з боку держави. Наприклад, апатриди та інші категорії осіб, що не мають громадянства, знаходяться під захистом законів держави проживання та міжнародного права; громадянство — основний канал, через який відбувається здійснення прав людини.

Взаємозв’язок прав людини і прав громадянина підкреслюється тим, що вони у ряді випадків закріплювалися в одному нормативно-правовому акті, наприклад, у Декларації прав людини і громадянина 1789 p., що входить до складу конституційного законодавства сучасної Франції, або в розділі II «Права, свободи і обов’язки людини і громадянина» Конституції України 1996 р.

Розгляд прав людини разом із правами громадянина — підстава для: визначення її законних, юридичних можливостей (свобод) у державі; встановлення відповідності законодавства країни правам людини.

У дійсності збіг прав людини і громадянина має місце далеко не скрізь.

Як би там не було, кожна людина має можливість захистити свої права. Ми з вами не зупинятимусь на загальному праві на захист. Хотілось би наголосити саме на тому, як ви особисто можете захистити свої права.

Функцію захисту конституційних прав та свобод громадян, у т. ч. і дітей, покладено на судову владу. Приміром, батьки, які ухиляються від виконання своїх обов’язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою, чи є хронічними алкоголіками або наркоманами, за рішенням суду можуть бути позбавлені батьківських прав. Крім вищезазначених судових, існують ще й позасудові методи захисту прав дитини через звернення (у т. ч. й самих дітей) до опікунських рад при місцевих держадміністраціях, органів і службах у справах дітей з усіх питань захисту прав та інтересів, до відділів освіти - у випадках порушення права дитини на освіту. Відповідно до ст. 10 Закону України «Про охорону дитинства» дитина має право особисто звернутися до органу опіки та піклування, служби у справах дітей, центрів соціальних служб для сімї, дітей та молоді, інших уповноважених органів за захисту своїх прав, свобод і законних інтересів.

Серйозною проблемою є низький рівень обізнаності не лише юних, але й дорослих громадян України щодо прав людини і прав дитини. Отже, наступним кроком повинно стати доведення змісту міжнародних актів та національного законодавства у галузі прав дитини до відома широких мас громадян: батьків, педагогів, соціальних працівників і головне - самих дітей.»

ІV. Підбиття підсумків

Проведення гри «Мікрофон».

Метод «Мікрофон» надає можливість кожному і кожній сказати щось швидко, по черзі відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.

Правила проведення такі:

- говорити має тільки той чи та, у кого в руках «мікрофон» (уявним мікрофоном може бути ручка, олівець, тощо);

- відповіді не коментуються і не оцінюються;

- коли хтось висловлюється, інші не можуть говорити або викрикувати з місця;

Питання запропоновані для обговорення:

Чи вважаєте ви за потрібне вивчати свої права та методи їх захисту? Чому?

Де і як ми можемо дізнатися про свої права та обов’язки?

Заключне слово педагога.

Сьогодні ми говорили з вами про особистісні права лю­дини і її обов'язки. Безумовно, кожний із нас має зна­ти, на що має право і що зобов'язані виконувати.

ДЕНЬ П'ЯТНАДЦЯТИЙ

Заняття на тему: «НІ! КОРУПЦІЇ»

Мета: підготувати слухачів до сприйняття явища корупція як комплексної, глобальної проблеми. Ознайомити з термінологією за проблемою. Сформувати навички визначення, що є корупцією, а що ні. Обговорити різні види корупції, визначити, скільки коштує суспільству корупція.

Хід проведення

Педагог. Згідно з рішенням Генеральної Асамблеї ООН 9 грудня є міжнародним днем боротьби з корупцією. Корупції можуть і повинні протидіяти держава, бізнес, ЗМІ, міжнародні та іноземні організації. Але важливо розуміти, що протистояння корупції - справа всього суспільства, кожного з нас. Сьогодні ми розглянемо окремі можливі випадки корупції і обговоримо заходи по нейтралізації або мінімізації проявів корупції.

І перш ніж ми з вами визначимо яку мету і завдання ми ставимо перед сьогоднішнім заняттям, я б хотіла розповісти вам невелику казку.

«Казка про серйозне».

Дуже давно на землі, коли не було ще ні держави, ні армії, ні тюрем, ні навіть грошей жили перші люди. Жили вони в гармонії з природою, яка давала їм їжу, одяг, житло. Всі люди були рівні, серед них не було ні багатих, ні бідних. Чоловіки працювали на полі, ходили на полювання, а жінки поралися біля вогнища, готували їжу, одяг, дивилися за дітьми. І ось одного разу дізналася про таке життя людей руда, підступна і заздрісна Корупція. І вирішила вона погубити людей, але як це зробити вона не знала. І тоді вона вирішила проникнути таємно до людей в будинок і навіть в їх серця, щоб зсередини розтлівати, роз'їдати їхні думки, почуття, бажання.

Вибрала вона серед людей того, кого більше поважали за знання, силу і проникла в будинок. «Хіба ти не хочеш жити краще свого сусіда, займати кращу посаду і управляти іншими людьми?» - Вселяла зловісним пошепки Корупція. Людина втратила спокій. Стала мучити її жадоба наживи, прагнення піднятися. «Руда іржа» стала повільно роз'їдати її душу і серце.

Людина стала порушувати моральні правила поведінки, які були прийняті серед людей. Вона за свої знання, силу вже вимагає собі більше зерна, риби, а іноді і таємно від усіх брала кращу річ.

Але Корупція не вгамовувалася, вона підкуповувала людину і ще та іще. І чим більше людей потрапляло в її улесливі і підступні пастки, чим більше серед людей ставало безладу, брехні, тим сильніше вона ставала.

Прагнучи до наживи, особистої вигоду, люди вбивають своє серце, свою душу, свободу. Хто і як зможе зупинити це зло?

Отже, ви уважно послухали казку, а тепер дайте відповідь на мої запитання:

1.Як змальована корупція?

2. Як давно люди дізналися про корупцію?

3. Що робить корупція з людьми?

За кожну відповідь команда отримує 1 бал.

Команди відповіли на питання.

Вправа «Очікування»

Хід вправи: Всім учасникам видаються різнокольорові папірці, на яких вони записують, чого саме вони очікують від даного заняття. Після того, як учасники закінчили записувати, кожен по черзі озвучує свої ідеї та наклеює папірці на великий аркуш паперу, який потім вивішується на стіну кімнати для занять.

Вправа «Мозковий штурм»

Вправа активізує спілкування та взаємодію між учасниками групи та готує групу для подальшого спілкування на тему корупції. (хабар, підкуп, обман, шахрайство)

В Законі України «Про боротьбу з корупцією» (1995р.) під корупцією розуміється діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг. Цей Закон визначає правові та організаційні засади запобігання корупції, виявлення та припинення її проявів, поновлення законних прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, усунення наслідків корупційних діянь.

Про що говорить народна мудрість ...

- Згадайте, які прислів'я і приказки відображають корупційну діяльність в сучасному суспільстві? (не підмажеш, не поїдеш - вимагання, хабарництво).

Рука руку миє - групова запланована діяльність в підкупі

Загрібати жар чужими руками - несвідома співучасть в шахрайстві і аферах.

Бачить око, та зуб не йме - без результативність дій боротьби з корупцією.

Трохи з історії ...

Корупція - складне соціальне явище, яке зародилося ще в глибоку давнину в країнах Єгипту, Месопотамії, Китаю, Індії, Іудеї (тобто в центрах давньо східних цивілізацій) і існує сьогодні у всіх країнах незалежно від рівня її розвитку, розрізняючи лише своїми масштабами.

Історичні корені корупції, ймовірно, походять від звичаю робити подарунки, щоб домогтися розташування. Дорогий подарунок виділяв людину серед інших прохачів і сприяв тому, щоб його прохання було виконане. Тому в первісних суспільствах плата жерцеві або вождю була нормою.

- Корупція- не просте поняття. В будь-якому суспільстві розрізняють те, що відбувається на «поверхні столу» від того, що відбувається «під столом», або те, що загальноприйнятне, від того, що викликає обурення. Таким чином, різні суспільства мають свої власні поняття корупції. Подяки та дарування подарунків в багатьох культурах не вважаться корупцією, оскільки передача цих подарунків є відкритою і не тримається в секреті, об’єм подяки є скромним і ніяк не впливає на життя.

У давньоіндійському трактаті з мистецтва управління державою «Артхашастра» (IV ст. До н.е.) підкреслюється, що найважливішим завданням, що стоїть перед царем, є боротьба з казнокрадством. Тут перераховано 40 способів розкрадання казенного майна і робиться висновок про те, що легше вгадати шлях птахів у небі, ніж виверти хитромудрих чиновників.

Першим правителем, про якого збереглися згадка як про борця з корупцією, був Урукагина - шумерський цар поліса Лагаша в 2-ій половині ХХIV ст. до н.е.

Що говорить нам літопис ...

На Русі-Україні ж перші згадки про корупцію, яка визначалася поняттям «хабарництво», виходять до літописів XIII ст.

Іван IV (Грозний) уперше ввів страту як покарання за надмірність у хабарах.

За Петра I був широкий розмах і корупції, і одночасно жорстокої боротьби з нею. Так, Петро I спільно з колегіями ввів діяльність Таємної канцелярії (таємної поліції) в 1718-1720гг.

У царювання Романових корупція була пов'язана з фаворитизмом

Фаворит Петра I князь Олександр Меньшиков - талановитий адміністратор і полководець, який мав славу любові до грошей і був великим казнокрадом. Він привласнив собі 1,5 млн рублів під час правління Романових. Петро не раз карав його власноруч, бив, погрожував відставкою, але незабаром прощав друга.

Причини корупції

Вправа «Конверт»

Хід роботи: Для кращого розуміння стимулів, створених системою, і які спричинюють корупційні дії, запропонуйте учасникам уявити ситуацію.

Пізно в вечері ви повертаєтесь до своєї машини, яку припарковано у великому гаражі. Навколо нікого немає. Біля дверцят водія ви знаходите конверт з 50 сто гривневих купюр. Ви впевнені, що ніхто вас не бачить , в гаражі немає камер спостереження, навколо жодних машин, людей ви також не бачите. Що ви зробите з цим конвертом? Повідомите міліцію або залишите собі?

Попросіть учасників написати відповідь на стікері. Запевніть учасників, що відповідь повністю анонімна. Зберіть потім стікери з відповідями. Підрахуйте результат.

Тепер запропонуйте учасникам відповісти на ті самі запитання, але поясніть, що на цей раз існує 30% вірогідності, що ваші дії будуть помічені. Наприклад, вірогідність того, що в гаражі встановлено камеру спостереження становить 30%. Попросіть учасників написати відповідь на стікері. Запевніть учасників, що відповідь повністю анонімна. Зберіть потім стікери з відповідями. Підрахуйте результат.

Порівняйте результати по двом ситуаціям. Аналіз та оцінка: запитайте учасників Чи важко було прийняти рішення, коли ви були впевнені, що вас ніхто не бачить? Чи важко було прийняти рішення, коли ви знали, що існує вірогідність, що ваші дії побачать? Якщо за результатами першої ситуації в вашій групі виявилось більше людей готових взяти конверт, ніж за результатами другої, продовжуйте ставити запитання, якщо ні, наведіть приклад результатів міжнародних досліджень по цій ситуації:

На вашу думку, чому у першому випадку більшість людей вагалася і багато людей залишили б гроші собі? Що вплинуло на рішення учасників під час другої ситуації?

Коли ми говоримо про корупцію, які фактори, на вашу думку, є визначним для її існування? (Результати обговорення цього питання можна записати на аркуші фліп-чарту)

Підсумок вправи: Отже, найпершою і найголовнішою причиною корупції є існування явних можливостей, як наприклад, конверт з готівкою на паркові в гаражі. У випадку з державною корупцією такими можливостями можуть бути, наприклад, компанія, якою управляє уряд і у якої немає конкурентів, або безліч вимог, ліцензій, зборів, яких вимагає держава для того, щоб здійснювати експортно-імпортні операції. Другою причиною корупції є усвідомлення можливості бути непобаченим/непійманим, а отже відсутність контролю. Відсутність контролю/підзвітності спричинена: 1) недостатнім рівнем прозорості, коли державні службовці/чиновники не інформують громадськість і не пояснюють того, що вони роблять, враховуючи декларування своїх статків, нерухомості, майна тощо; 2) недостатнє спостереження за виконанням законів, коли відповідні органи не застосовують санкцій проти можновладців, коли ті порушують свої державні/громадські обов’язки. Прикладом цього може бути випадок, коли правляча політична партія платить суддям, або існує проблема недостатньої кількості міліціонерів, які б слідкували за дотриманням законодавства.

3) третьою причиною є погана система оплати праці/недостатня винагорода за роботу.

Прикладом цього може бути недостатній рівень платні державних службовців для забезпечення їхніх потреб, або невпевненість в завтрашньому дні/нестабільність роботи. Таким чином, службовці будуть намагатись доповнити свої доходи хабарями. В «неекстремальних» випадках службовці, навіть усвідомлюючи, що платня за їхню роботу буде маленькою, «купують» собі робоче місце/посаду, знаючи, що вони отримають доступ і можливості брати хабарі. 4) четвертою причиною корупції є ставлення або обставини, які штовхають пересічних людей до корупційних дій

Ознаки і види корупції.

Види корупції: -

Хабарництво: обіцянка, пропозиція або надання якої-небудь вигоди, що неналежним чином впливають на дії або рішення посадової особи. –

Розбазарювання: крадіжка ресурсів людьми, наділеними владою і контролем за чимось цінним. –

Шахрайство: поведінка, націлена на обман або введення в оману людини або юридичної особи з метою особистої вигоди або вигоди третьої сторони.

Вимагання: примушування людини заплатити гроші або надати інші цінності в обмін на певні дії або бездіяльність. –

Зловживання: використання службових повноважень для надання необґрунтованих пільг чи преференцій якійсь особі або групі чи навпаки ñ дискримінація людини або групи задля особистої вигоди. –

Використання конфліктів інтересів / незаконні операції з цінними паперами: участь в угодах, придбання посади або отримання комерційної вигоди, що несумісне з офіційним становищем і обов’язками з метою незаконного збагачення.

- Отримання незаконних пільг чи винагород: посадовець отримує що-небудь цінне від тих, хто хотів би отримати державне замовлення.

- Фаворитизм: надання послуг або ресурсів родичам, знайомим, друзям однопартійцям тощо.

- Кумівство: перевага у наданні державних посад родичам.

- Незаконні пожертви і внески: отримання грошей в обмін на лояльність до того, хто вносить пожертву.

Завдання: Командам роздаються бланки з таблицею, яку вони заповнюють протягом 5 хвилин. Необхідно визначити, що відноситься до різновидів корупції, а що ні.

Вдячність    Звичайна плата за послугу, роботу        Зловживання службовим становищем Хабарництво    Отримання незаконних пільг чи винагород    Підкуп

Водій дав гроші співробітнику ДАІ. Співробітник не вимагав, щоб йому платили, але від грошей не відмовився.

Чиновник допоміг фірмі укласти вигідний контракт. Фірма виплатила чиновнику певний% за сприяння.

Велика фірма домовилася з депутатом, що він проголосує так, як вигідно фірмі. За це йому виплачують винагороду або надають послуги.

Пацієнт робить лікаря подарунок за уважне ставлення і обслуговування позачергово. Лікар від подарунка не відмовляється.

Начальник паспортного столу, отримавши гроші, набагато прискорює реєстрацію приїжджого.

Головний архітектор міста дає дозвіл приватній фірмі на будівництво будівлі, яке сильно погіршує навколишній пейзаж.

Завдання: Підготувати рекламу на тему "Скажімо корупції" Ні! "

Зображення та подання реклами на листах формату А4 протягом 5 хвилин.

По закінченню часу представник від кожної команди презентує свою рекламу. Решта команд задають уточнюючі питання.

Підведення підсумків

Корупція - перешкода до економічного зростання і розвитку, ставить під загрозу будь-які перетворення. Корупції може бути підданий будь-яка людина, що володіє будь-якою владою: чиновники, судді, адміністратори, депутати, екзаменатори, лікарі і т.д. Всіма ними керує один стимул - отримати економічний прибуток. Як необхідно боротися з шахрайством, підкупом, вимаганням, хабарами в сучасному суспільстві?

Перш за все, потрібно почати з самого себе і вимагати усунення корупційних проявів від оточуючих. Ефективність боротьби залежить від взаємодії всіх гілок влади, їх відповідальності за процес оздоровлення суспільства. Необхідно швидко реагувати на всі види проявів корупційних правопорушень, справедливо давати покарання. Тоді в очах оточуючих зросте авторитет, віра і повага до структур влади, суспільство усвідомить потребу в боротьбі з корупцією.

ДЕНЬ ЧОТИРНАДЦЯТИЙ

Бесіда з елементами гри на тему: «Правова культура учнів»

Закони повинні для всіх мати однаковий зміст.

(Ш. Монтеск’є)

Мета: Виховання в учнів відповідальності за свої вчинки, почуття громадянського обов’язку, виховання поваги до конституційного законодавства України.

Обладнання: Конституція України, юридична енциклопедія, брошура «Закон і ти», плакат «Заповіді Громадянина».

План

1. Вступне слово. Ознайомлення з темою, метою.

2. Головна частина

а) теоретичні основи Конституції;

б) групове обговорення правових ситуацій.

3. Підсумки бесіди.

Хід заняття

Педагог. Діти, ми постійно зустрічаємося з питаннями права. Багато хто з учнів дивуються, дізнавшись, що наші щоденні дії часто мають правову оцінку. Право, закони супроводжують людину все його життя. Щоб уміло і правильно користуватися своїми правами і добре виконувати свої обов’язки, не порушуючи права і законні інтереси інших, потрібно знати закони.

Дійсно, у вашому віці неможливо знати детально всі закони. Але основне, що стосується вас, ви повинні знати. Звідкіля ж ви , учні, можете черпати правові знання? На уроках, з книг, з газет, з журналів, телепередач, з бесід. Такою і є наша бесіда «Правова культура учнів».

Діти, права, якими ми володіємо, визначені в Конституції України, яка була прийнята...? (питання до учнів). Так, 28 червня 1996 року. Але, щоб познайомитися з теоретичними основами конституції, спочатку познайомимось з ключовими поняттями: Конституція, Право, Президент, Людина, Громадянин, Ратифікація.

Конституція:

1) основний закон держави, що визначає основи суспільного і державного ладу, систему державних органів, порядок їх утворення й діяльності, права й обов’язки громадян;

2) основа законодавства держави.

Громадянин – фізична особа, правовий статус якої обумовлений її належністю до громадянства певної держави.

Право – сукупність загальнообов’язкових правил поведінки установлених державою.

Президент – в більшості сучасних держав це вибраний голова держави.

Людина – біологічна істота, яка наділена здатністю мислити, створювати й використовувати знаряддя праці, володіє членороздільною мовою й може нормально розвиватися лише в широкому й тісному спілкуванні з собі подібними.

Ратифікація – затвердження міжнародного договору уповноваженим державним органом (Парламент, Президент).

Педагог. Діти, 28 червня 1996 року, як ви сказали, була прийнята Конституція України – основний закон держави. Він регламентує найважливіші з погляду держави суспільні відносини. Що це за відносини? До них належать засади суспільного ладу й політики, правового становища особи, державного устрою, організації та діяльності органів держави. Конституція також визначає герб, прапор, гімн і столицю держави. А коли з’явилась перша конституція?

Першою конституцією в сучасному її розумінні була Конституція США, прийнята в 1787 р., яка діє і досі. Це найстабільніша конституція в світі – більш як за 200 років існування до неї було внесено лише 27 поправок.

За юридичною формою конституції можуть бути писані й неписані.

Писані конституції являють собою єдиний нормативний акт, прийнятий у суворо встановленому порядку, який має чітку внутрішню структуру (розділи, глави, параграфи тощо). До цього виду належить абсолютна більшість конституцій, що діють у світі, в тому числі й Конституція України.

Неписані конституції складаються з кількох законів, що мають самостійне значення і прийняті в різний час і в різному порядку. Вони в своїй сукупності оголошуються конституцією держави.

Слід зазначити, що наявність неписаної конституції може призвести до недостатньо чіткого правового регулювання найважливіших суспільних відносин. Це дає зацікавленим силам можливість поводитися довільно, по-різному витлумачувати неузгодженість, а то й суперечності у змісті таких конституцій. Тому вони загалом поціновуються як менш демократичні порівняно з конституціями писаними.

Провідне місце конституції в системі законодавства підкреслюється її особливою, найвищою юридичною силою, що знаходить свій вияв у цілому ряді положень.

1. Конституція виступає базисом для поточного законодавства. Всі закони та інші нормативні акти мають впливати з конституції й не суперечити їй. Це прямо підкреслюється в ч. 2 ст. 8 Конституції України: «Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй».

2. Існує особливий, порівняно з усіма іншими законами, порядок прийняття, зміни та відміни конституції

3. Контроль за додержання конституції здійснює особливий орган. В Україні – це Конституційний Суд. Тільки до його компетенції належить вирішення питань про відповідність законів та інших правових актів Конституції України. Аналогічні органи є практично в усіх демократичних державах, хоч і називаються по-різному.

4. Міжнародні договори, які укладає держава не можуть суперечити конституції країни. Якщо міжнародний договір суперечить або не відповідає конституції, його не можливо ратифікувати.

Діти, ви дізнались якими бувають конституції за юридичною формою і якою юридичною силою володіють. А що ж в собі містить Конституція України, її другий розділ? Права, свободи та обов’язки людини й громадянина.

Групове обговорення правових ситуацій 

Педагог. Команди «Помаранчеві» та «Я – громадянин» прошу зайняти місця за столами ( на столах лежать ручки, папір, Конституція України).

Оголошую склад журі.

Командам надається можливість привітати одна одну.

«Помаранчеві»: Хай буде розум для добра І доброта від Бога.

«Я – громадянин»: І день для віри і тепла І ще не пройдена дорога.

Педагог. Користуючись Конституцією України та одержаними раніше знаннями команди будуть відповідати на питання по черзі. На обміркування 1-3 хвилини. Відповідно 1-3 бали.

Питання командам до запропонованих правових ситуацій.

1. Настя К. розносила пошту з матір’ю. Вона цікавилась життям своїх друзів, а тому інколи перечитувала листи, адресовані іншим. Яке право вона порушила? Для відповіді – 2 хв. (ст. 31 КУ).

а) Питання болільникам. Особа, яка надає юридичну допомогу, правовий захист називається? (адвокат).

2. В деяких містах нашої планети на магазинах, бібліотеках, клубах можна зустрити вивіски: «тільки для білих» чи «тільки для чорних». Можливо це на Україні? Для відповіді 2 хв. (ст. 24 КУ).

а) Питання болільникам. Як називається вступ Президента України на посаду? (інаугурація).

3. Назвати кількість депутатів у Верховній Раді (450).

4.В якому віці громадянин України може бути обраний депутатом? (21 рік).

5. Напередодні огляду шкільної художньої самодіяльності директор школи примусив працювати вчителів без вихідних. Яке конституційне право порушено? Для відповіді – 3 хв. ( ст. 45 КУ).

а) Питання болільникам. Хто очолює державну виконавчу владу? (Президент)

6. Де закріплені положення про державні символи України? Коли? Для відповіді – 3 хв. (ст. 20 КУ). 24. а) Питання болільникам. В якому віці громадянин України може бути обраний Президентом? (35 років).

7. Може жінка стати Президентом України? Для відповіді – 2 хв. (так, ст. 24 КУ).

Педагог. Оголошує підсумки конкурсу. 

Діти, ми розглянули деякі положення розділу Конституції України: права, свободи та обов’язки людини й громадянина. При розгляді конкретних положень цього розділу Конституції України слід виходити з того, що, існуючи в суспільстві, людина не може не керуватися певними правилами поведінки, сформульованими в різних соціальних нормах: моралі, звичаях, релігійних постулатах тощо. Найважливіші за своїм змістом і наслідками для особи, держави й суспільства відносини врегульовуються правом, тобто загальнообов’язковими правилами поведінки, які забезпечуються державою.