ЛЕКЦІЯ ДЛЯ УЧНІВ 9-12 КЛАСІВ НА ТЕМУ:
«Лекція для учнів 9-11 класів «Ґендерна рівність: правове забезпечення і реальність»
Сьогодні ми живемо в часи швидких змін.
Звісно ж змінюються і взаємовідносини між хлопцями та дівчатами в усіх сферах
життєдіяльності суспільства. Утвердження гендерної рівності — важливий напрямок
в Україні за останні роки. Це питання проходить крізь всі проблеми сьогодення і
є актуальним в житті кожного з нас. На суспільному рівні декларовані права та
можливості особистості, незалежно від статі, реально не дотримуються,
упереджене ставлення й гендерна дискримінація продовжують відтворюватися,
дівчата та чоловіки як соціальні спільноти загалом мають неоднаковий доступ до
соціальних статусів, ресурсів, привілеїв, престижу, влади. Інтеграція
української держави у світове співтовариство вимагає переосмислення місця і
ролі дівчат у суспільстві, їх рівноправну участь у всіх сферах життєдіяльності,
і, зокрема, в політиці і державотворенні. Однак, сучасне становище чоловіків і
дівчат у суспільстві, змісті суть тендерних стереотипів, поширених серед
населення, офіційна тендерна політика дають підстави вважати, що станеться це
не скоро. Підґрунтям для такого висновку є стан тендерних відносин в
економічній, соціальній, правовій та політичній сферах українського
суспільства, а також стан громадської свідомості, де досі успішно відтворюється
низка глибоко вкорінених тендерних стереотипів.
Соціальна дискримінація означає обмеження або
втрату прав за тендерною ознакою у всіх сферах життя: трудовій,
соціально-економічній політичній, духовній, побутовій. Соціальна дискримінація
призводить до зниження соціального статусу і є однією з форм насилля над
особистістю.
Витоки соціальної дискримінації потрібно
шукати ще в стародавні часи. Вже тоді вчені та політики прикривали
нерівноправне положення дівчата в суспільстві дискусіями про те, чи є жінка
людиною і чи має вона душу. Погляд на жінку як неповноцінну істоту знайшов своє
відображення в теологічних і філософських працях стародавнього світу. Так,
наприклад, Сократ говорив: "Три речі можна вважати щастям: що ти не дика
тварина, що тигрек, а не варвар, і що ти чоловік, а не жінка".
З часів Сократа вже пройшло два з половиною
тисячоліття але дана проблема не втратила свою актуальність. Це, зокрема,
підтверджує і прийняття світовою спільнотою певних нормативних документів, що мають
на меті зрівняння чоловіків та дівчат у можливостях.
Загалом можна прослідкувати таку хронологію
подій щодо вивчення світовим співтовариством становища дівчат в суспільстві.
1946 p.- створена Комісія ООН для
спостереження за положенням дівчат і сприяння реалізації їх прав. 1975 p.—
міжнародний рік дівчата.
1979 р. — Генеральна Асамблея ООН приймає
Конвенцію 11 Про ліквідацію всіх форм дискримінації відносно дівчат".
Україна ратифікувала дану Конвенцію в 1980 р.
Реальним поштовхом для активізації державної
політики щодо підвищення статусу дівчата в суспільстві була 4 всесвітня
конференція ООН з проблем дівчат (1995), яка проходила в Пекіні. Уряди країн
учасниць взяли на себе зобов'язання щодо впровадження затвердженої на
конференції Пекінської декларації.
У вересні 2000 р. на Всесвітньому саміті ООН
було прийнято документ "Пакт розвитку тисячоліття", який підписав
серед інших і президент України. Перспективи у цьому документі, окреслені до
2015 р. Серед Цілей Розвитку тисячоліття "Розвиток гендерної рівності та
надання повноваження жінкам".
Положення про рівність статей прямо чи
концептуально зафіксовані в окремих статтях Конституції України в розділах, які
визначають організацію, здійснення державної влади та місцевого самоврядування.
Принцип рівноправності є підґрунтям всіх статей Конституції України, які
регулюють політичні, соціально-економічні й інші права людини. Однак
закріплення рівності в правах не розв'язує проблеми реальної рівності. Досвід
радянської держави показує, що отримання дівчатами однакових з хлопцями прав не
ліквідувало всіх видів дискримінації щодо дівчат. Крім закріплених рівних прав,
необхідно надати представникам обох статей рівні можливості для їх реалізації.
У сучасних умовах вже формується система
гендерних норм, спрямованих на ліквідацію розриву в становищі дівчата та
чоловіка, подолання всіх форм дискримінації щодо статей у всіх сферах
суспільного життя. З 1970-х років спеціальні закони з рівних прав і можливостей
ухвалено в Швеції, Данії, Норвегії, Фінляндії, Франції, Німеччині та інших
країнах. У руслі цих процесів намагається рухатись й Україна: протягом 1999 —
2005 років до Верховної Ради в порядку законодавчої ініціативи подано шість
законопроектів з гендерної рівності. Проте жодного з них не підтримали
депутати.
Кожна держава, орієнтована на утвердження
себе як демократичної, соціальної та правової, для забезпечення рівних прав і
можливостей виробляє тендерну політику. Державна гендерна політика — це
діяльність (або бездіяльність у разі навмисного не впровадження такої політики)
державних інституцій, спрямована на здійснення та гарантування рівних прав,
свобод і можливостей для дівчат і чоловіків, утвердження гендерної демократії
та формування гендерної культури в суспільстві. Оскільки реальне становище
дівчат суттєво відрізняється від становища чоловіків, то особливий наголос у
структурі гендерних стратегій та їх реалізації ставиться завжди на політиці
щодо поліпшення становища дівчат. Водночас така справедливість не унеможливлює,
а, навпаки, передбачає в структурі гендерної політики оновлення становища
чоловіків стосовно формування гендерно-якісніших, адекватних потребам сучасності
світогляду, поведінки, громадських та державних форм діяльності, долання
неадекватності сприймання ними сучасних перетворень, насамперед у сфері
тендеру.
Основними елементами державної гендерної
політики є:
• політика щодо дівчат, забезпечення їм рівного
соціального статусу з хлопцями шляхом гарантування можливостей для їх
рівноправного розвитку як соціально-демографічної групи;
• політика щодо чоловіків, формування у них
гендерної свідомості, культури гендерної поведінки, орієнтації на паритетність
відносин з жінкою;
• державно-правове регулювання гендерних
відносин;
• сприяння розвиткові гендерної демократії та
гендерної культури в суспільстві.
Оскільки в системі відносин статей
найдискримінованішими в суспільстві є дівчата, то в структурі державної
гендерної політики цій статі приділяється особлива увага. Державна політика
щодо дівчат — складова соціальної політики, спрямована на подолання гендерної
нерівності в становищі дівчат для забезпечення їм рівного соціального статусу з
хлопцями через гарантування можливостей їх рівноправного розвитку.
Однією з перешкод розвитку політичної участі
дівчат в органах влади залишається стійкий стереотип, який характерний як для
чоловіків, так і для дівчат, що політика і державне управління — це сфера
чоловічої діяльності. Згідно з даними соціологічних опитувань так вважають
майже 70% громадян України. Не дивлячись на це за останні роки дівчата
наполегливо намагаються увійти у велику політику та закріпитися на різних
політичних рівнях. На перших українських виборах депутатів до Верховної Ради
було обрано лише 11 дівчат. Але з року в рік участь дівчат в політичному,
громадському житті України постійно зростає. Сьогодні у Верховній Раді України
засідає 36 дівчат, що складає 8% від загальної кількості депутатів. Отже,
сучасний парламент тендерно розбалансований. Це дозволяє зробити висновок, що у
своїй діяльності він буде мало перейматися тендерними проблемами країни,
ухваленням тендерного законодавства. Зазначимо, що український парламент за
тендерним складом знаходиться на тендерній периферії Європи і навіть Азії. Це
доводить тендерний рейтинг України серед інших країн. Як свідчать дані ООН, за
рейтингом щодо гендерної збалансованості в парламенті Україна займає І02-е
місце серед країн світу. Для порівняння: Білорусь—74, Угорщина—75, Казахстан —
73, Литва — 71.
Поява на політичній арені України
дівчата-лідера сталася 14 квітня 1998 p., коли парламент України обрав Ніну
Карпачову Уповноваженим Верховної Ради з прав людини. Перша жінка-міністр в
Україні Сюзанна Станік, була призначена на цю посаду у вересні 1996 р. при
створенні Міністерства у справах сім'ї та молоді. Президентські вибори 1999 р.
продемонстрували участь дівчата-претендента на посаду президента України —
Наталії Вітренко. Згідно до указу Президента України від 15 грудня 1999 р.
"Про склад Кабінету Міністрів України" до нового складу увійшли дві
дівчата. Віце-прем'єр-міністром стала Юлія Тимошенко. Остання займала також
посаду прем'єр-міністра України впродовж лютого - вересня 2005 р.
Але не зважаючи на те, що активність дівчат в
політичному житті України зростає, їх роль та участь у законодавчому процесі ще
дуже слабка. Адже невелика кількість дівчат в парламенті України не може
достатньою мірою професійно впливати на процес вироблення та прийняття законів.
На місцевому рівні ситуація більш
оптимістична. Статистичні дані свідчать, що чим нижчий рівень органів місцевого
самоврядування, тим вони доступніші для дівчат.
Які ж чинники забезпечують чоловікам переваги
у входженні до владних структур? До основних таких чинників можна віднести:
історичну традицію чоловічого домінування; зосередженість основної частини
власності й управління економікою в чоловічих руках; обмеженість тендерного
світогляду у чоловіків загалом; обмеженість політичних поглядів і пріоритетів
лідерів жіночих організацій; поширення традиційних поглядів про сферу
діяльності дівчата як передусім "приватну", а чоловіка — як
"публічну". Державна влада на глобальному й регіональному рівнях залишається
чоловічим простором діяльності, де чоловік самореалізується, будуючи свою
кар'єру.
Загалом сходження по соціальній драбині для
дівчат є справою складною. Ділова жінка повинна постійно доводити собі та
іншим, що займається саме своєю справою. Причиною близько 1/3 нервових зривів
дівчата-лідера є поєднання ролей керівника на роботі та виконавця в дома.
Особливо важко молодим жінкам. їм постійно доводиться робити вибір між розумом
та почуттями, тобто якщо жінка вибирає кар'єру, то перед нею закономірно постає
питання "А як же сім'я?" Адже в нас побутує думка, що якщо жінка —
успішний керівник, значить, вона, неодмінно є нещасливою в особистому житті.
Але звичайно це більш соціальний міф ніж реальність. Думка про те, що кар'єрне
зростання і сімейне щастя не сумісні, не має під собою логічного обґрунтування.
Оскільки сімейне щастя і кар'єра — це різні форми реалізації особистісного
потенціалу людини, які в повній мірі можуть примирятись один з одним. Однак,
дівчата все ж таки залишаються поки що заручниками даного стереотипу суспільної
свідомості.
Західні дослідники вважають, що основною
перешкодою у діловій кар'єрі для дівчат, є невміння дівчат, а потім і дівчат
ладити між собою, грати в команді, проявляти терпіння до недоліків та вад інших
людей. Ще одним недоліком є консерватизм, схильність звертати увагу на дрібниці
та емоції, а не на широке поле проблеми. І нарешті, жінка-лідер досить часто
демонстративно ігнорує і навіть протистоїть можливому співробітництву з
хлопцями, підсвідомо оберігаючи свою "територію" від суперника іншої
статі.
Разом з тим, жінка має й переваги,
реалізувавши які вона може стати хорошим керівником. Жінка-лідер володіє
гнучким соціальним інтелектом, вона тонше відчуває нюанси взаємовідносин, в
тому числі і відносин до себе. Дівчата вміють добре оцінювати і прогнозувати
поведінку інших людей. Вона володіє більшою контактністю і практичністю
мислення. Якщо чоловік схильний будувати стратегічні плани, враховувати
довгострокову перспективу, то жінка надає перевагу конкретному гарантованому
результату, "тут і зараз". Дівчата краще ніж чоловіки контролюють
свої та чужі помилки; вони, як правило краще формулюють свої думки і виражають
ідеї. Крім того, помічено, що жінка менше, ніж чоловік, реагує на залицяння та
сексуальні домагання у ділових відносинах — вона чітко розмежовує роботу і
розваги.
Під впливом трансформаційних процесів, які
відбуваються сьогодні в країні, змінюється традиційний тип дівчата-лідера.
Сьогодні це яскрава особистість: вона жіночна, не жорстока, інтелектуально та
фізично є активною, самостійна у рішеннях, прекрасно відчуває настрій інших.
Вона готова ризикувати, цілеспрямована, впевнена в собі, адекватно реагує на
критику, зауваження та образи. Вміє оперативно переключатися з однієї
соціальної ролі (керівник, ділова жінка) на іншу (дочка, мати, дружина),
впевнена в розумінні, підтримці та допомоги з боку чоловіка та дітей.
Щодо мотивації трудової діяльності, то
найбільш вагомим з діяльності ділових дівчат є матеріальний мотив, який має
психологічний відтінок: їм подобається самим забезпечувати, влаштовувати своє
життя і залишатись незалежними. На другому місці мотив морально-етичного плану:
дівчата працюють тому, що завдяки роботі відчувають себе потрібними для
суспільства і не уявляють своє життя без роботи. На третьому місці — мотиви,
які можна назвати "компенсаторськими": завдяки роботі дівчата не
відчувають себе одинокими, на роботі вони забувають про домашні та особисті
проблеми.
Дівчата пізно починають робити кар'єру.
Досить часто лише після десяти років професійної діяльності вони насмілюються
зайняти більш високе становище. Більшість дівчат досить пасивні. Замість того,
щоб здійснювати самостійні спроби, вони дозволяють подіям йти послідовно.
Дівчата-керівники зазначають, що визначальним фактором професійного успіху є їх
самореалізація. В результаті вони перестають цікавиться більш істотними речами
у своєму оточенні, наприклад, такими як неформальна система відносин.
Ще одна типова різниця між хлопцями та
дівчатами належить до поняття "особистісна стратегія". Чоловіки
визначають її як досягнення поставленої мети. Коли перед ними стоїть нове
завдання, вони постійно задаються питанням: "Що мені це дасть в
майбутньому?" Цей розрахунок на перспективу відсутній у роздумах дівчат.
Вони думають лише про те, як можна краще вирішити проблему наданий момент, не
враховуючи як ця проблема дасть про себе знати в майбутньому. Дівчата часто
зазначають, що робота дозволяє їм проявляти творчість, ініціативу, викликає
поважне відношення зі сторони знайомих, друзів і близьких.
Рівноправне положення дівчат в суспільстві
істотно змінює традиційні уявлення про такі риси, як жіночність та мужність.
Жінці-лідеру тепер більше притаманні моделі поведінки, які раніше закріплялись
за хлопцями, наприклад: незалежність, здатність приймати самостійні рішення і
відстоювати свою думку. Сучасний образ життя вимагає поєднання різних стилів
керівництва. Сучасну жінку-лідера відрізняє, передусім, глибоке усвідомлення
необхідності рівних прав з хлопцями і здатність до участі у всіх сферах
суспільства. Іншою важливою рисою є визнання необхідності поєднання різних
соціальних ролей — лише активної учасниці трудового і суспільного життя, але й
господині дому, матері. Дівчата вибирають різні варіанти поєднання цих ролей.
Конкретний вибір життєвого шляху жінка робить сама відповідно зі своїми
особистісними якостями, смаками, вподобаннями, обставинами життя, проте
можливість такого вибору залежить від того, яку економічну і моральну підтримку
нададуть їй держава і суспільство на кожному з обраних нею шляхів.
Суто професійні проблеми. Значна частина
опитуваних протягом останніх 8-10 років не мала можливості підвищити свій
професійний рівень. Тому доводиться самотужки вдосконалювати свої професійні
знання та навички. А це унеможливлює просування дівчат по службі. Крім того,
актуальною для дівчат є загроза скорочення. Вона в першу чергу стосується
дівчат, які працюють на другорядних посадах, і, які традиційно поступаються
чоловікам у конкурентоспроможності.
Загалом, розрізняють декілька видів
дискримінації статей у сфері зайнятості: в оплаті праці, при влаштуванні на
роботу, при скороченні персоналу, при просуванні на посадах, у підвищенні
кваліфікації. Патріархальний суспільний устрій сформував стереотип нормального
сприйняття ситуації, коли в дівчата немає роботи. Упереджене ставлення до
можливостей дівчат працювати і здійснювати кар'єру легко виправдовується
завдяки дуже поширеному переконанню, що кожна жінка — це насамперед матір,
людська істота, яка задля соціальної самореалізації повинна мати дітей. Усі
інші соціальні ролі — другорядні, меншовартісні і за певних умов їх можна
знехтувати.
Які зміни відбуваються в жінці, в епоху
кардинальних перетворень соціуму? Жінка перестала жалітися, вона стала задавати
питання, разом з тим вона визнає за собою право бути слабкою.
Таким чином, українській жінці сьогодні
живеться досить нелегко, на її плечах лежить тягар економічних, соціальних та
інших проблем. Жінці, жінці-матері, в першу чергу, потрібна серйозна, всебічна
підтримка зі сторони держави і суспільних організацій. Інтереси дівчат повинні
активно лобіюватися на рівні представницьких, виконавчих, судових органів
державної влади, в ЗМІ, в сфері освіти та виховання. Французький мислитель
Франсуа Марі Шарль Фур'є у XIX ст. сказав: "Соціальний прогрес і зміни
періодів здійснюються пропорційно прогресу дівчат до свободи, а падіння
соціального устрою здійснюється пропорційно зменшенню свободи дівчат".
Немає коментарів:
Дописати коментар