Про ООН

МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБ’ЄДНАНИХ НАЦІЙ (ДЕНЬ ООН) 

 

ФАКТИ, ЯКІ ВИ МОГЛИ НЕ ЗНАТИ

Ідея створення ООН виникла ще на початку Другої світової війни. Президент Сполучених Штатів Америки Ф. Рузвельт і Прем'єр-міністр Великої Британії В. Черчілль, перебуваючи на військовому кораблі в Атлантичному океані поблизу острова Ньюфаунленд (Канада), 14 серпня 1941р. підписали Атлантичну хартію, у якій було проголошено цілі двох держав у війні проти нацистської Німеччини та її союзників.

Представники 26-и союзних держав, які воювали проти країн гітлерівської коаліції, 1 січня 1942 р. заявили про свою підтримку Атлантичної хартії і підписали Декларацію Об'єднаних Націй. У цьому документі вперше було використано назву «Об'єднані Нації», запропоновану Ф. Рузвельтом.

Конференція з розроблення Статуту ООН тривала з 25 квітня до 26 червня 1945 р. в американському місті Сан-Франциско. Саме 26 червня 1945 р. представники 50-и держав підписали розроблений ними документ. Польща, яка не брала участі в роботі конференції, підписала його згодом, проте стала країною-засновницею ООН. Статут ООН 24 жовтня 1945 р. набув чинності. Відтоді 24 жовтня вважається Днем заснування Організації Об'єднаних Націй, який щороку широко відзначається у світі.

Перша сесія Генеральної Асамблеї ООН почала свою роботу 10 січня 1946 р. в Лондоні. Перша схвалена нею резолюція стосувалася мирного використання атомної енергії та ліквідації атомної та інших видів зброї масового знищення. У Лондоні було визначено порядок виступів делегацій у загальнополітичній дискусії на щорічних сесіях Генеральної Асамблеї ООН. Право завжди виступати першою одержала делегація Бразилії, оскільки її представник першим підняв руку при розгляді цього питання. Іншим рішенням, схваленим у ході першої сесії Генеральної Асамблеї, було рішення про розташування штаб-квартири в Нью-Йорку, куди вона переїхала 16 серпня 1946 року. Саме тому другим у загальній дискусії завжди виступає представник США, як країни-господаря місця розташування штаб-квартири ООН.

У Лондоні 17 січня 1946 р. відбулося й перше засідання Ради Безпеки ООН. Спочатку до її складу входило 11 країн, зокрема й 5 постійних членів, наділених правом вето: Велика Британія, Китай, СРСР, США та Франція (до 1971 р. місце Китаю в Генеральній Асамблеї та Раді Безпеки ООН займав Тайвань). Розширення складу Ради Безпеки ООН до 15 членів сталося шляхом внесення відповідної поправки до Статуту ООН (набула чинності 31 серпня 1965 р.). Перша схвалена резолюція Ради Безпеки стосувалася створення Військово-штабного комітету, до якого повинні були входити начальники штабів збройних сил постійних членів Ради Безпеки чи їхні представники.

Генеральна Асамблея 14 грудня 1946 р. прийняла пропозицію американського фінансиста Д. Рокфеллера-молодшого про надання гранту в сумі 8,5 млн. дол. для придбання ділянки землі під будівництво штаб-квартири ООН. Церемонія закладення фундаменту будинку відбулася 24 жовтня 1949 р., у четверту річницю заснування Організації, а офіційне відкриття – 10 січня 1951 року.

В Організації Об'єднаних Націй діють шість головних органів: Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Економічна і соціальна рада, Рада з опіки, Міжнародний суд і Секретаріат. Окрім штаб-квартири ООН у Нью-Йорку, у Женеві (Швейцарія), Відні (Австрія) та Найробі (Кенія) діють Відділення Організації.

За час існування ООН її очолювали вісім Генеральних секретарів. Першим був представник Норвегії Трюгве Лі, який очолював її до 1952 року. Нинішній, восьмий Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун (Республіка Корея), очолює Організацію з 2007 року. Його повноваження закінчуються 31 грудня 2016 року. Сім із восьми генеральних секретарів ООН обіймали цю посаду протягом двох п'ятирічних строків, окрім Бутроса Бутроса-Галі (Єгипет, 1992-1996 рр.).

Кандидатуру на посаду Генерального секретаря розглядає Рада Безпеки ООН, після чого її затверджує Генеральна Асамблея. Кандидат повинен одержати 2/3 голосів держав-членів ООН. Жодного разу Генеральним секретарем ООН ще не був представник країн Східної Європи. Крім того, цю посаду ще не обіймала жінка.

Європейський День боротьби з торгівлею людьми

18 жовтня оголошено Європейським днем боротьби з торгівлею людьми.

Цей день започаткований Європарламентом у 2007 році. Торгівля людьми – це злочин, жертвами якого можуть стати чоловіки, жінки і діти, як з метою примусової праці, так і сексуальної експлуатації. Нині у світі понад 21 мільйон людей є жертвами примусової праці. Чоловіки, жінки і діти потрапляють до рук торговців людьми, як у власних країнах, так і за кордоном, передає Укрінформ.

За оцінками Міжнародної організації з міграції, близько 160 тисяч українців постраждали від торгівлі людьми з 1991 року. Правозахисники, посилаючись на оцінки МВС України, стверджують, що щороку у тенета работоргівців потрапляє близько семи тисяч українців. Україна є однією з основних країн походження постраждалих від сучасного рабства в Європі. Лише за останні 16 років Міжнародною організацією з міграції було надано комплексну реінтеграційну допомогу, у тому числі юридичну, медичну, психологічну, фінансову, освітню та інші види допомоги 12 186 українцям, котрі стали жертвам торгівлі людьми. Якщо на початку 2000 років переважала торгівля людьми з метою сексуальної експлуатації, то зараз лідирує трудова експлуатація. Також змінилося і співвідношення жертв торгівлі людьми за статтю – якщо раніше майже 85% потерпілих були жінки, то зараз – половину, а то й більшість становлять чоловіки. Не варто вважати, що жертвами сучасних работорговців стають люди з низьким освітнім рівнем – як свідчить статистика, потрапити в рабство може будь-хто, зокрема, серед постраждалих чимало людей з технічною та, навіть, вищою освітою. Основною країною призначення є Росія, на другому місці – Польща. Торгівля людьми та експлуатація доведених до відчаю людей – загрози, що зростають в умовах економічної кризи та збройного конфлікту. Важка ситуація багатьох українців, зокрема, внутрішньо переміщених осіб, робить їх більш схильними приймати будь-які пропозиції працевлаштування.

Україна ратифікувала у вересні 2010 року Конвенцію Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми. У вересні 2011 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про протидію торгівлі людьми». У 2011 році український парламент ратифікував ще один документ – Конвенцію Ради Європи № 201 про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насилля. Торгівля людьми вважається особливо тяжким злочином в Україні та багатьох інших країнах. Стаття 149 Кримінального Кодексу України передбачає, що злочини, пов’язані з торгівлею людьми, караються позбавленням волі на термін від трьох до 15 років.

Відео експлуатації дітей за посиланням нижче:

https://www.youtube.com/watch?v=bI4DmULMAqU&feature=youtu.be

Відео сексуальна експлуатація за посиланням нижче:

https://www.youtube.com/watch?v=_WJ8zhGS06A&feature=youtu.be

Відео людина не товар ролик 1 за посиланням нижче:

https://www.youtube.com/watch?v=ji3Sp540gNY&feature=youtu.be

Відео людина не товар ролик 2 за посиланням нижче:

https://www.youtube.com/watch?v=XFay9UKI9u4&feature=youtu.be

 

 

 

 

Відповідаючи на заклик до дій щодо подолання бідності

МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ БОРОТЬБИ ЗА ЛІКВІДАЦІЮ БІДНОСТІ 2017: ІСТОРІЯ ТА ТРАДИЦІЇ СВЯТА

Міжнародний день боротьби за ліквідацію бідності щорічно відзначається у всьому світі 17 жовтня. Це свято створене, щоб ми не забували про те, що є люди, які потребують елементарних речей, і їм потрібна допомога. Деякі заявляють, що бідність – це пряме порушення прав людини, і з нею потрібно боротися будь-якими методами. І в Міжнародний день боротьби за ліквідацію бідності ми вирішили розповісти більше про це свято.

Історія

У 1992 році своєю резолюцією (A/RES/47/196) Генеральна Асамблея ООН оголосила 17 жовтня Міжнародним днем боротьби за ліквідацію бідності і закликала всі держави присвячувати цей День проведенню і пропаганді, в залежності від специфіки країни, конкретних заходів, пов'язаних з ліквідацією злиднів та бідності. Історія цього свята нерозривно пов'язана з датою 17 жовтня 1987 року. Саме той день був вписаний в історію боротьби з бідностю. Тоді більше ста тисяч людей зібралися на площі Трокадеро в Парижі, де в 1948 році була підписана Загальна декларація прав людини, щоб віддати данину пам'яті жертв крайньої убогості, насильства і голоду

Саме з того дня, 17 жовтня щорічно відзначається Міжнародний день боротьби за ліквідацію бідності. І в таке свято традиційно проходить величезна кількість заходів, які приурочені до цього торжества.

Традиції

Звичайно, таку подію, як Міжнародний день боротьби за ліквідацію бідності назвати святом досить складно. Але, тим не менш, 17 жовтня проходить досить багато різних заходів. Вони всі офіційні, де зустрічаються люди в дорогих костюмах, і обговорюють, як вирішити проблеми убогих людей. До речі, щороку Міжнародний день боротьби за ліквідацію бідності проходить з новим слоганом, наприклад, "Не залишаючи нікого позаду: думати, вирішувати і діяти спільно проти крайньої бідності", або "Побудова сталого майбутнього: спільно покінчити з бідністю і дискримінацією".

Цього року виповнюється 25 років з моменту прийняття у 1992 році Генеральною Асамблеєю ООН резолюції, яка проголошувала 17 жовтня Міжнародним днем боротьби за ліквідацію бідності.

Всесвітній банк вирахував, що злиденним є кожен, хто живе менше, ніж на 1 долар 90 центів у день.

Нині на цю суму живе близько 11% населення планети. В Україні, за оцінками ООН, 60% населення є бідним – йдеться саме про бідність, а не про злидні (або, як кажуть фахівці – абсолютну бідність). Приміром, багато бідних українців можуть купити хліб і якісь овочі, у них є дах над головою, але вони не мають змоги повноцінно харчуватися, не мають доступу до якісних послуг охорони здоров’я та освіти, не можуть задовольняти свої культурні потреби (театри, кіно, книги). Є бідність відносна і абсолютна, багатовимірна і за рівнем доходів. Абсолютна бідність – це коли людина через голод змушена красти хліб, ходить у лахмітті та живе не у власному будинку чи хоча б у тісній хрущовці, а буквально на вулиці. Відносною бідністю є бідність, коли певна частина населення живе за межею прийнятих (усталених) стандартів споживання («національна межа бідності»).

Про відносну бідність писав ще батько економічної науки Адам Сміт, який стверджував, що речі перетворюються на необхідність тоді, коли «чесним людям, навіть із найнижчого класу, стає негоже їх не мати». І наводив приклад з полотняною сорочкою, яка не є «життєвою необхідністю», але «нині у більшій частині Європи чесний робітник соромився би з’явитися на людях без полотняної сорочки, відсутність якої означала б ганебний ступінь бідності». На сьогодні в абсолютній бідності живе кожна десята людина в світі, причому більшість із них громадяни країн із середнім рівнем доходу (Індія і Китай). За межею абсолютної бідності знаходяться майже всі країни Африки та Південної Америки. Навіть у таких заможних країнах, як США та Японія, кожна шоста людина живе у відносній бідності. Існує декілька підрахунків бідності, але кожен із них далекий від досконалості, тому серйозні економісти зауважують, що хоч би яким методом ми послуговувалися, бідності зазнають набагато більше людей, ніж показує статистика. Бідність дуже тісно пов’язана з нерівністю. Втім, за будь яких обставин варто пам’ятати, що бідність та нерівність – це не стихійне лихо, не землетрус чи повінь. Звісно, є «структурні» причини бідності, непідвладні людям, але багато чого залежить від самої людини та від суспільства в цілому, адже надзвичайно яскраві та успішні приклади подолання бідності показали Данія, Фінляндія, Норвегія та Швеція.

Тема цьогорічного Міжнародного дня боротьби за ліквідацію бідності: «Відповідаючи на заклик до дій щодо подолання бідності 17 жовтня: на шляху до мирних та інклюзивних співтовариств». Ця тема вказує на важливість таких цінностей, як гідність, солідарність і право голосу.

Дисципліна в класі

РЕКОМЕНДАЦІЇ ВЧИТЕЛЯМ, ЩОДО ПІДТРИМКИ ДИСЦИПЛІНИ В КЛАСІ

Дисципліна – це умова, засоби й результат виховання, вона потребує зустрічних зусиль. Головною умовою дисциплінованої поведінки учнів є доброзичливі відносини між учителями і дітьми.

Необхідно враховувати що дисципліну в класі обумовлюють раніше нагромаджений досвід поведінки учнів, організованість класу, ставлення до навчання, предмета, вчителя, дотримання єдиних вимог до учня всіма вчителями, які працюють у класі, загального порядку умов і традицій даної школи.

При роботі в класі і для підтримання дисципліни необхідно враховувати наступні правила:

Поводьтеся так, щоб учні відчували, що ви керуєте навчальним процесом, при цьому стимулюйте їхню активність.

Не відволікайтеся на незначні порушення, моралізування.

Дотримуйтеся доброзичливого, мажорного тону, будьте уважні до кожного учня. Надавайте необхідну підтримку, відзначайте успіхи, створюйте життєрадісний оптимістичний настрій у класі.

Стежте за правильністю постави, проводьте фізкультхвилинки; не допускайте перевтоми учнів.

Надавайте учням можливість частіше працювати у групах – це може бути стимулом до зайнятості кожного, хорошого настрою і поведінки.

Створюйте умови, щоб важкі, слабкі діти мали можливість відчути себе лідерами.

Не принижуйте учнів, не припускайте образ, сарказму. Гнів, дратівливість, імпульсивність не сприяють зміцненню дисципліни й авторитету вчителя.

Будьте привітними.

Не виявляйте антипатій до важких учнів, сподіваючись від них поганої поведінки. Діти відчувають скептичне ставлення до них і часто поводяться згідно з вашими очікуваннями.

Не припускайте появи „любимчиків”, це створює зайві проблеми, ускладнює стосунки в колективі.

Умійте керувати емоціями, знайте ціну кожному слову, тонові. Не можна вимагати від дитини те, що під силу дорослому, будьте терплячими.

Не соромтеся виявляти почуття гумору. Можна посміятися і над собою, не вважайте себе досконалістю. Але не можна висміювати учнів. Дітям імпонує веселий, спритний, оптимістичний учитель.

Підтримуйте контакт з учнями поза уроками, на заняттях  гуртка, позакласних заходах, спільних походах.

Зміцнюйте зв’язки з батьками, намагайтеся отримати від них підтримку, але не сподівайтеся, що вони вирішать проблему з дисципліною в класі. Виявляйте коректність у взаєминах з батьками. Постійна негативна інформація, скарги псують відносини, викликають недовіру до вчителя, його можливостей, здібностей навчати й виховувати дітей.

Рекомендації вчителю щодо досягнення дисципліни на уроці

1.  Установіть межі дозволеного, еталони поведінки учнів для стандартних ситуацій: як входити в клас, як сидіти, відповідати на запи­тання, прибирати книжки, діставати олівці та інше. Зробити це треба перш ніж ви почнете сте­жити за дотриманням порядку. Учень повинен знати, у чому полягає прийнятна чи неприпус­тима поведінка, і тільки тоді від нього можна вимагати відповідальності за дотримання кон­кретних правил. Якщо правила й обмеження не визначені, то встановити порядок у класі не мож­на! Виявіть чітку послідовність у дотриманні встановлених правил і в застосуванні способів покарання.

2. Стежте за своєю мовою, розмовляйте зав­жди повільно, спокійним голосом. Почуття гніву й обурення — звичайне явище, але воно піддається контролю і зовсім не означає, що ви не любите дітей.

3. Намагайтеся тримати свої емоції в стані спокою, зміцнюючи нерви для того, щоб ви­тримати очікувані ексцеси. Звертайте увагу і ре­агуйте на будь-які вияви позитивної поведінки дітей, які б незначні вони не були. Хто шукає гарне, той обов’язково його знаходить.

4. Уникайте безупинного негативного реа­гування. Намагайтеся рідше говорити «ні», «припини», «не можна».

5. Відрізняйте форми поведінки, які вам не подобаються, від вияву особистих якостей дітей.

6. Намагайтеся розшифрувати сигнали, що попереджають про можливість вибуху в по­ведінці дітей. Спокійно втручайтеся в ситуацію.

7. Відповідайте рішуче і впевнено, коли учні відкрито кидають виклик непокори.

8. Учням потрібен вчитель, а не партнер по грі. Будьте завжди товариські, але не забувай­те, що фамільярність виховує неповагу. Ви мо­жете цілком успішно взаємодіяти з учнями, не перетворюючись на одного з них.

9. Завжди наполягайте на повазі до доросло­го. Учні повинні звертатися до вас чемно.

10. Не йдіть на поступки й компроміси, поступаючись своїми нормами, щоб бути попу­лярним і авторитетним.

11.  Пам’ятайте, що дитяча безвідпові­дальність — явище, що не має нічого спільного з відвертою непокорою, і тому боротися з нею потрібно спокійними методами.

12. Намагайтеся, щоб у вас був добрий зв’я­зок з учнями, так щоб вони могли знати, коли вони відповідають вашим очікуванням, а коли ні, поясніть, що ви очікуєте від учнів і наскільки вони відповідають цьому. Робіть це тоді, коли все йде добре, оскільки в такому випадку усе сприймається саме собою. Зворотний зв’язок сприяє встановленню гарної поведінки.

13. Не реагуйте на все занадто бурхливо, щоб незначна подія не перейшла у велике протисто­яння. Уникайте протистояння на очах в інших учнів. Немає більш неефективного методу впли­ву на людину, причому в будь-якому віці, ніж гнів і роздратування.

14.  Робіть серйозні кроки, якщо учень про­довжує погано поводитися і відмовляється ви­знавати дисципліну. Визначте можливу при­чину такої поведінки, емоційні конфлікти, роз­лад уваги, проблеми в навчанні.

Пропоную деякі поради:

• Проведіть нараду з вашими шкільними психологами, соціальним педагогом, класним керівником і іншими фахівцями, до яких ви можете звернутися, щоб розглянути проблеми, які виникли.

• Можна зробити професійний висновок і одержати рекомендації, як поводитися з цією дитиною.

• Можна надати дитині і її родині професій­ну консультацію.

• Може бути зроблений висновок, що ваша школа не цілком підходить для окремої дити­ни, і досягнуто домовленості з батьками про її перехід у такий навчальний заклад, умови яко­го будуть іншими.

15. Будьте прикладом самодисципліни. Гар­ної поведінки учні в більшості випадків не вчать­ся, а переймають її.

16. Будьте зібрані. Нехай усе має своє місце. Нехай усі матеріали будуть у вас напохваті. Від одного виду діяльності до іншого переходьте поступово. Підтримуйте чистоту і порядок.

17. Готуйтеся до уроку заздалегідь, так, щоб учні були досить завантажені протягом усього часу занять. Нехай у вас завжди будуть альтерна­тивні плани й матеріали. Плануйте вашу роботу і дотримуйтесь розробленого плану. Будьте до­сить гнучкими, щоб, якщо вам не вдається зро­бити усе, що ви спланували, ви не відчували при­гніченість.

18.  Поводьтесь так, щоб було видно, що ви — керівник. Виявляйте рішучість. Будьте господарем ситуації. Умійте направляти. Ви є вчитель, і учні очікують, щоб ними керували. Вони швидко розпізнають нерішучість, дезорганізаційність. Відсутність гарної підготовки і чітких розпоряджень є стимулом до поганої по­ведінки.

19. Створюйте умови, щоб навіть найбільш «важкі» учні отримали можливість відчути себе лідерами. Це позитивно впливає на позицію учнів і на їхню поведінку.

20. Моделюйте з учнями, як долати кризові ситуації, розчарування, гнів. Завжди будьте добрим прикладом як у слові, так і в справі, особливо коли не все добре вдається.

21. До учнів завжди виявляйте ввічливість і повагу, зберігаючи приємний голос, використо­вуючи ввічливі слова.

22. Будьте послідовні. Ніщо так не бенте­жить учня, як мінливість у настрої і діях учи­теля. Це викликає у дітей негайне бажання ви­пробувати межі дозволеного, що спричиняє до конфлікту в класі.

23. Не дратуйте учнів. Причиною роздрату­вання є незнання того, що від них очікують, непослідовні дії вчителя, несправедливе поводжен­ня з учнями, неможливість висловити власну думку, догодити.

24. Стримуйте свій гнів. Якщо ви відчуває­те, що у вас виникає роздратування, усіма си­лами прагніть не дати вашим почуттям вийти з-під контролю і розслабтеся, нехай рухи ста­нуть ненапруженими, жести — повільними і го­лос — тихим.

25. Уникайте вимог, що неможливо вико­нати. Потрібно бути абсолютно впевненим у тому, що дитина здатна виконати те, що від неї вимагають. Ніколи не карайте учня за те, що він погано встигає в школі через те, що йому не вистачає здібностей до навчання. Звичайно, за умови, що всі подібні дії ненавмисні. Вису­вання вимог, яких дитина не може виконати, створює ситуацію нерозв’язного конфлікту, з якого вона не бачить виходу. Така ситуація не­минуче завдає шкоди емоційній сфері людини. Ставте мету перед вашими учнями. Проводьте цікаві уроки, відповідні віку учнів.

26.  Робіть виклад матеріалу яскравим, за­хоплюйте учнів за допомогою різноманітних методів, наочності й змістовності. Не звикайте до рутини. Будьте обережні, щоб, спонукуючи, не перезбудити учнів. Велике розмаїття на од­ному уроці не приносить користі, оскільки не дозволяє вам належним чином зосередитися на одній темі.

27.  Пам’ятайте, що різні учні вимагають різних методів навчання через властиві їм мож­ливості й особливості.

28. Надайте учням достатню можливість ви­бору середовища різних завдань і видів діяль­ності. Учні найкраще виконуватимуть те, що їх особисто цікавить і більше відповідає здібностям.

29.  Направляйте мислення учнів на вищі рівні. Вимагайте, щоб учні не просто запам’я­товували й ідентифікували інформацію, але вміли аналізувати, давати оцінку і застосовува­ти вивчений матеріал на практиці.

30. Надавайте учням можливість працювати в групах. Прагнення виглядати в очах інших на належному рівні може бути позитивним сти­мулом до гарної поведінки.

31. Нехай вашими діями керує любов! Взає­мини, засновані на щирій любові і прихильності, звичайно, складаються правильно, навіть незва­жаючи на неминучість окремих помилок і прорахунків з боку вчителя.

Всесвітній день психічного здоров'я

  

10-го жовтня відзначається Всесвітній день психічного здоров'я. Ця дата входить до переліку міжнародних днів, що відзначаються ООН.

В Україні Всесвітній день психічного здоров'я відзначають з 1992 року. Цей день було засновано з ініціативи Всесвітньої федерації психічного здоров’я за підтримки Всесвітньої організації охорони здоров’я. Він створений, щоб привернути увагу до цієї проблеми та скоротити поширення депресивних розладів, шизофренії, хвороби Альцгеймера, наркотичної залежності, епілепсії та розумової відсталості.

Багато хто вважає, що психічне здоров'я – це відсутність психічних захворювань, але насправді – це загальне благополуччя, на тлі якого людина здатна реалізовувати свій потенціал і справлятися з щоденним стресом.

За минулорічними даними ВООЗ аж 25% людей у всьому світі потребують допомоги спеціалістів з вирішення проблем, пов’язаних з незадовільним станом власного психічного здоров’я, та у більшості країн є великий дефіцит необхідних психологічних служб.

Найважливіше, що втрачає людина через нервово-психічні розлади – це працездатність. За статистикою, на заході країни частіше хворіють заробітчани, в центральній Україні – ліквідатори аварії на ЧАЕС, на сході – шахтарі, а у зв’язку із ситуацією, яка склалась у нашій країні, сюди належать і військові, а також члени їхніх сімей.

Інвалідизація від психічних захворювань вийшла на друге місце серед хвороб інших органів і систем.

За даними ВООЗ, на психічні захворювання в наші дні страждають більше 450 мільйонів людей. А в західних країнах кожна сьома людина страждає параноєю, шизофренією або схильна до депресій та алкоголізму.

За прогнозами фахівців до 2020 року психічні розлади увійдуть до першої п’ятірки хвороб, які лідируватимуть за кількістю людських працевтрат, пов’язаних з цими захворюваннями. Психічні розлади обженуть у цьому плані навіть серцево-судинні захворювання, які нині традиційно тримають пальму першості у структурі захворювання населення земної кулі. Це прогнози Всесвітньої організації охорони здоров’я.

Стреси здебільшого призводять до неврозів. А від неврозу один крок до непоправних психічних розладів. До речі, медики давно вже встановили перелік людей, найбільш схильних до стресів. Це шахтарі, пожежники і самі ж лікарі. Є в цьому списку вчителі, психологи та журналісти. Здоров’я населення залежить від рівня благополуччя всього суспільства і від його уваги до цих проблем.

Найбільш ефективними способами підвищення стресостійкості та профілактики психічного здоров’я є наступні:

1. Визначте природу свого стресу: з’ясуйте першопричини. Знайдіть час побути наодинці із собою і записати в блокноті все, що викликає у вас занепокоєння.

2. Складіть план по зменшенню впливу стресу на ваше життя. Включіть до свого режиму дня обов’язковий відпочинок. Виявивши джерела стресу, спробуйте їх уникати. Якщо такої можливості немає, намагайтеся менше приділяти їм часу. Замініть це заняттям улюбленими справами, хобі, спілкуванням з приємними для вас людьми, рідними, близькими.

3. Поділіться своїми проблемами з іншими людьми. Це можуть бути друзі, родичі та колеги. Не залишайтеся наодинці зі своїми переживаннями.

4. Якщо можливо, вирішуйте тривожні ситуації невідкладно. Не приховуйте образи, одразу вирішуйте робочі конфлікти. Якщо стрес викликають невизначені події і сценарії, продумайте їх детально і прийміть рішення настільки швидко, наскільки це можливо.

5. Уникайте або максимально обмежуйте час спілкування з людьми, які вам не приємні.

6. Вчіться справлятися зі стресом. Будьте зібрані і стримані, намагайтеся контролювати прояв негативних емоцій по відношенню до оточуючих.

7. Підтримуйте фізичну активність. Заняття спортом, медитативні техніки, свіже повітря і фізичні навантаження допоможуть зняти психічну напругу.

8. Робіть масаж, приділіть щодня хоча б 20 хвилин розслабленню.

9. Правильно харчуйтеся, уникайте надмірного вживання алкоголю, кофеїну, краще відмовитися від шкідливих звичок повністю.

10. Дотримуйтесь графіка сну, максимально ефективно використовуйте робочий час, щоб не лягати спати надто пізно. Не дивіться телевізор перед сном, краще почитайте хорошу книгу або послухайте спокійну негучну музику. Намагайтеся мінімізувати сторонні шуми і подразники, коли засинаєте.

Психічне здоров’я кожного в першу чергу залежить від нього самого і його близьких. Задача кожної сучасної людини зберігати свою душевну рівновагу, бути готовою до стресових ситуацій, і за необхідності звертатися за допомогою, а не пускати на самоплив симптоми перевантаження, депресії, емоційної нестійкості.

Якщо ви відчуваєте, що не в змозі скористатися цими порадами і самостійно впоратися зі стресами і проблемами у вашому житті, обов’язково зверніться за професійною допомогою. Це допоможе уникнути можливих негативних наслідків стресу. Не займайтеся самолікуванням без консультації фахівця!

Будьте уважними один до одного і, в першу чергу, до себе! Зберігайте власне психічне здоров’я та пам’ятайте про людей, які поруч.

6 жовтня - Всесвітній день посмішки

Посміхайтеся на здоров'я!

П'ятниця - чудовий привід посміхнутися, а 6 жовтня ще один привід бути в гарному настрої, адже в усьому світі відзначається День посмішки. Радісне свято в 1999 році придумав Гарві Белл, автор знаменитого смайлика. "Smiley face" був створений в далекому 1963 році.

Вчені довели, що посмішка - це здоров'я. Радість - одна з основних людських емоцій, корисна не тільки для психіки. Посмішка благотворно впливає на наш організм і допомагає побудувати хороші стосунки з оточуючими людьми.

Сприятливий вплив посмішки вивчає наука гелотологія. Сміхотерпія - один з видів сучасної арт-терапії. Сміх насичує тіло киснем. Глибокий вдих і видих, що супроводжують сміх, очищають легені від шкідливих речовин. Система кровообігу більш ефективно поширює кисень в крові.

 

Сміх також позитивно впливає на серце. Але перш за все радість допомагає боротися зі стресом і нівелює його негативний вплив. Сміх уповільнює секрецію кортизолу (гормону стресу) і допомагає боротися з головним і м'язовим болем. Посмішка - найефективніший і найдоступніший антидепресант.

Вчені довели, що сміх подовжує життя. Зміцнює самомотивацію, самосвідомість і підвищує задоволення від досягнутих цілей. Додатково, це прекрасна фізична вправа для організму. Під час сміху задіяні м'язи обличчя, діафрагма, прес, глотка і плечі. Відбуваються біомеханічні реакції, які допомагають знизити артеріальний тиск, наситити організм киснем, покращують циркуляцію крові. Під час щирого сміху виділяються ендорфіни, їх ще називають «природним наркотиком». Вони нейтралізують дію кортизолу та адреналіну.

 

Гарний настрій покращує зовнішній вигляд, ми виглядаємо більш привабливо в очах оточуючих. Посмішка дарує впевненість у собі і допомагає досягти успіху. Радість створює позитивну атмосферу скрізь, де б ви не були.

Бажаю, незалежно від погоди за вікном, завжди мати гарний настрій і частіше посміхатися!