Цифрова гігієна: яких правил варто дотримуватися в інтернеті?

Кожен з нас у середньому щоденно проводить понад 3,5 години в інтернеті та соцмережах. Із карантином ця цифра суттєво збільшилася і тепер люди майже увесь час перебувають онлайн. Саме тому варто приділяти особливу увагу безпеці в інтернеті та цифровій гігієні. 

Цифрова гігієна — це грамотне споживання інформації, а також дотримання базових правил кібербезпеки: не використовувати один і той самий пароль на всіх акаунтах, застосовувати двофакторну ідентифікацію, регулярно здійснювати резервне копіювання та оновлення застосунків. 

Також важливо вміти відрізняти фішингові листи від справжніх. Фішинг – це спроба оманливим шляхом отримати особисту інформацію користувачів в Інтернеті. Як правило, це підроблені електронні листи, оголошення або сайти. 

Обов’язково потрібно перевіряти електронну адресу. "https" — безпечний протокол передачі даних. Особливо варто звертати увагу на це під час розрахунків в інтернеті та коли йдеться про банківські чи фінансові сервіси. 

Зловмисники у фішингових листах або на сайтах можуть запитувати таку інформацію:

• імена користувачів і паролі, зокрема прохання змінити пароль;
• номери банківських рахунків та кредитних карток;
• PIN-коди;
• дату народження і т. д.

Тому, при отриманні електронного листа із запитом особистої інформації, варто бути обережними: не натискати посилання та не надавати особисті дані, доки не будете впевнені, що лист справжній.

Якщо надійшов підозрілий лист потрібно:

• переконатися, що електронна адреса й ім’я відправника збігаються
• перевірити, чи правильно написано назву компанії, від якої лист
• перш ніж натиснути на посилання, навести на нього курсор (URL-адреса має відповідати опису)
• не завантажувати файли, що мають невідоме вам або потенційно небезпечне розширення

Радимо дотримуватися цих простих правил цифрової гігієни та стежити за новинами Мінцифри

День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС

 4 грудня – день, коли Українська держава вшановує героїчний подвиг учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Насамперед, це день мужніх та самовідданих людей, які у 1986 році прийняли доленосний виклик, щоб захистити не тільки Україну, але й усе людство від руйнівного впливу зруйнованого внаслідок аварії на Чорнобильської АЕС 4-го енергоблоку.

Силами понад 600 тисяч ліквідаторів за рекордно короткий термін, 206 днів, у 1986 році було побудовано об’єкт «Укриття». Це перша захисна споруда, яка дозволила пом’якшити згубний вплив мирного атома, що вийшов з-під контролю.

Сьогодні наш обов’язок – пам’ятати про учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, які є прикладом мужності, самовідданості та високого професіоналізму.

У 2021 році будуть відзначатися 35-ті роковини від дня катастрофи планетарного масштабу. Від 26 квітня 1986 року – дня, який назавжди змінив історію Чорнобильської АЕС, змінив ставлення до використання мирного атома, змінив долі тисяч людей.

Щодня, протягом останніх 34 років у зоні відчуження продовжують боротьбу з наслідками Аварії на ЧАЕС.

Сьогодні щиро дякуємо і ліквідаторам, і міжнародній спільноті, яка допомагає Україні та українцям у нелегкій боротьбі із наслідками аварії на ЧАЕС.

Завдяки надійній підтримці та розумінню міжнародної спільноти глобального виклику, який випав на долю України, нам вдалося побудувати Новий безпечний конфайнмент, захисну Арку, яка на 100 років захистить людство від негативного впливу 4-го зруйнованого енергоблоку на життя, здоров’я людей та навколишнє середовище.

Висловлюємо глибоку повагу та подяку всім ліквідаторам, міжнародним партнерам та працівникам зони відчуження, які щодня працюють над забезпеченням радіаційної та екологічної безпеки.

Чорнобиль. Як сталася аварія на ЧАЕС

Міжнародний день прав людини

10 грудня у світі відзначають Міжнародний день прав людини, який було засноване 4 грудня 1950 року на засіданні Генеральної Асамблеї ООН, знаменуючи річницю ухвалення Асамблеєю Загальної декларації прав людини в 1948 році.

Засновники Міжнародного дня прав людини висловлювалися за розширення прав людини, активну пропаганду ідей рівноправності, соціальної відповідальності та взаємодопомоги. 

Загальна декларація стала першим міжнародним документом, в якому були чітко сформульовані положення про права людини. Крім основних прав людини, Загальна декларація прав людини докладно перелічує політичні, громадянські права і свободи людини, а також права в економічній, соціальній і культурній сферах.

Загальна декларація прав людини спонукала людство до розробки та укладення численних конвенцій, декларацій та протоколів з прав людини: у 1948 р. було ухвалено Конвенцію про попередження злочину геноциду та покарання за нього, в 1949 р. – Женевські конвенції про захист прав людини під час збройних конфліктів, 1950 р. – Європейську Конвенцію захисту прав людини та основних свобод, 1959 – Декларацію прав дитини, в 1966 р. – пакти про права людини тощо. Також було створено різноманітні установи та посади для більш об’єктивного дотримання державами прав людини – Комісія ООН з прав людини та Уповноважений з прав людини.

Історія права людини

Джерело

Міжнародний день боротьби з корупцією

Міжнародний день боротьби з корупцією (International Anti-Corruption Day) відзначається щорічно 9 грудня по ініціативі Організації Об’єднаних Націй

У цей день, 9 грудня 2003 року, в мексиканському місті Меріда на політичній конференції високого рівня була відкрита для підписання Конвенція ООН проти корупції (прийнята Генеральною асамблеєю ООН 31 жовтня 2003 року). Цей міжнародний договір передбачає заходи щодо попередження корупції, покарання винних, а також механізми міжнародного співробітництва в боротьбі з нею. Він зобов’язує держави-члени проводити політику протидії корупції, схвалити відповідні закони і заснувати спеціальні органи для боротьби з цим явищем. Конвенція набула чинності в грудні 2005 року. В даний час її учасниками є 180 держав.

Корупція є складним соціальним, політичним і економічним явищем, яке, в тій чи іншій мірі, зачіпає всі країни. Вона руйнує демократичні інститути, сповільнює економічний розвиток і підриває державні устої. Корупція вражає основу демократичних інститутів через спотворення виборчих процесів, перекручення принципу верховенства закону і створення бюрократичних бар’єрів, єдиний сенс яких — вимагання хабарів.

Корупція має багато різновидів: хабарництво, незаконне привласнення товарів і послуг, призначених для суспільного споживання, кумівство (коли при прийомі на роботу перевага віддається членам сім’ї), надання впливу при виробленні законів і правил з метою отримання особистої вигоди. Жодна держава не є вільним від деякого рівня корупції. Міжнародне співтовариство і широка громадськість у всіх країнах постійно вимагають від публічних посадових осіб більшої відкритості і підзвітності.

В міжнародному договорі прописані заходи щодо запобігання корупції, покарання винних, а також механізми міжнародного співробітництва в боротьбі з нею. Документ зобов’язує країни-учасниці договору проводити політику протидії корупції, схвалити відповідні закони і заснувати спеціальні органи для боротьби з цим явищем.

Відповідно до Конвенції ООН проти корупції та Конвенції Ради Європи про кримінальну відповідальність за корупцію, корупція – це зловживання державною владою для одержання вигоди в особистих цілях, в цілях третіх осіб і груп, а також численні форми незаконного привласнення публічних коштів для приватного використання. Крім того, до корупційних явищ належить і непотизм (кумівство, сімейність).

Документ зобов’язує держави, які підписали його, оголосити карним злочином хабарі, розкрадання бюджетних коштів і відмивання корупційних доходів. Відповідно до одного з положень конвенції, необхідно повертати кошти до тієї країни, звідки вони надійшли в результаті корупції. Конвенція – перший документ такого роду. Він особливо важливий для країн, де корумпованість всіх структур завдає шкоди національному добробуту.

Що таке CPI?

Ця абревіатура означає Індекс сприйняття корупції (Corruption Perceptions Index, CPI) — щорічний рейтинг країн світу, що укладається організацією Transparency International з 1995 року. У рейтингу відображено сприйняття корупції від 100 (немає корупції) до 0 (сильна корупція). Країни у рейтингу впорядковані за показником рівня корупції, який базується на комбінації незалежних опитувань та оцінок рівня корупції. У дослідженнях беруть участь авторитетні міжнародні фінансові та правозахисні експерти, в тому числі зі Світового банку, Freedom House, World Economic Forum, Азійського та Африканського банків розвитку тощо.

Згідно з доповіддю міжнародної організації Transparency International  очолюють Індекс сприйняття корупції Нова Зеландія (89), Данія (88) та Фінляндія (85). Тоді як найбільш корумпованими країнами світу названі Сомалі (9), Південний Судан (12) та Сирія (14). Експерти наголошують, що показники нижче 50 балів мають понад дві третини зі 180 країн у рейтингу.

Для України це «сумне свято», нагадаємо, наша країна за рівнем сприйняття корупції посідає 130-е з 180-ти місць в рейтингу міжнародної неурядової організації Transparency International. (за результатами досліджень 2017 року Україна отримала 30 балів зі 100 можливих).

Україна дещо покращила свої показники в 2018 році. Її результат — 32 бали та 120 місце серед 180 країн. Таким чином Україна здобула ще 2 бали та піднялася на 10 місць (результат за 2017 рік — 30 балів, 130 місце).

9 грудня в багатьох країнах світу проходять демонстрації, зустрічі, конференції, семінари та інші заходи, приурочені до Міжнародного дня боротьби з корупцією. І тому в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області, а саме Сектором з питань запобігання та виявлення корупції буде проведено ряд заходів присвячених даній тематиці.

Вшанування пам’яті студенток, розстріляних в Монреалі

 

06 грудня 2017 року для учнів старших класів класними керівниками було проведено виховну бесіду на тему присвячену річниці розстрілу в Монреалі.

Масове вбивство у Політехнічній школі Монреаля - стрілянина у Політехнічній школі Монреаля 6 грудня 1989 року, під час якої злочинець Марк Лепін розстріляв 14 студенток та поранив 13 інших. Розстріл жінок у Монреалі мав великий резонанс у канадському суспільстві: він загострив увагу на проблемі насильства проти жінок.

Підґрунтя трагедії

З початком «тихої революції» у Квебеку у 1960-х роках жінки почали відігравати значимішу роль у житті суспільства. Велику роль у заохоченні жінок займатися нетрадиційними для них професіями відігравав рух фемінізму. У 1970-х та 1980-х роках багато жінок поступало у технічні ВУЗи Монреалю та Канади. Система заохочень для жінок у коледжах та університетах викликала незадоволення у незначної частини чоловіків. Саме до цієї категорії незадоволених належав 25-річний Марк Лепін, який звинувачував фемінізм та жінок у своїх життєвих негараздах та неможливості потрапити до Політехнічної школи Монреалю.

Перебіг подій

Увечері 6 грудня 1989 року, у передостанній день занять перед різдвяними канікулами Марк Лепін приніс до Політехнічної школи напівавтоматичну гвинтівку з якою мав намір розправитися із студентками і також передсмертний лист, в якому звинувачував фемінізм та жінок у своїх життєвих негараздах. Стрілянину Лепін почав у коридорі, де загинула перша жертва. Далі він перейшов до аудиторії 303, в якій відвідували заняття студенти: 10 жінок і 48 чоловіків. Наголосивши, що він ненавидить фемінізм, Лепін зробив два постріли у стелю та наказав чоловікам вийти у коридор і почав розстрілювати студенток, які залишилися в аудиторії. Від куль загинуло шість жінок, решта отримали різні ступені поранення, але залишилися в живих.

Розправившись із студентками в аудиторії 303 Лепін вийшов у коридор і почав полювати за студентами в інших аудиторіях та їдальні, де загинуло ще дві жінки. На третьому поверсі школи Лепін увірвався до аудиторії 311, де 26 студентів здавали усні іспити і відкрив стрілянину без розбору по всім хто ховався між партами. Стрілянина у школі тривала близько 20 хвилин, під час якої Лепін застрелив у загальній кількості 14 жінок та поранив 13 інших студентів, серед них також чотирьох чоловіків. Після бійні у школі МаркЛепін покінчив життя самогубством.

Наслідки

Стрілянина у Монреалі стала найбільшим масовим вбивством у Канаді і шокувала багатьох у країні і світі. Щорічно, 6 грудня відмічається «Національний день запобігання насильства проти жінок».

Міжнародний день людей з інвалідністю

 

Міжнародний день людей з інвалідністю був проголошений у 1992 році Генеральною Асамблеєю ООН (резолюція 47/3).

Історія його виникнення починалася у 80-х роках ХХ сторіччя, коли Організація Об’єднаних Націй оголосила 1983-1992 роки десятиліттям людей з інвалідністю. У цей період проводилися роботи з метою розробки заходів, направлених на поліпшення становища людей з інвалідністю і забезпечення рівних можливостей у суспільстві.

Законом України від 16 грудня 2009 року № 1767-VI нашою державою  було ратифіковано Конвенцію про права осіб з інвалідністю і Факультативного протоколу до неї.

З метою забезпечення належних умов для реалізації соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод особами з інвалідністю, впровадження кращого світового досвіду у цій сфері, недопущення дискримінації, а також виконання зобов'язань, взятих Україною за Конвенцією про права інвалідів, Указом Президента України від 03 грудня 2015 року № 678/2015 «Про активізацію роботи щодо забезпечення прав людей з інвалідністю» також закріплено відзначення Міжнародного дня людей з інвалідністю в Україні щороку 3 грудня.

Цей день є нагадуванням про необхідність виявляти турботу і милосердя до людей з особливими потребами. У світі налічується понад мільярд людей з інвалідністю.

Міжнародний день людей з інвалідністю – день підсумовування зробленого для цієї категорії громадян, аналізу фактичного становища людей з особливими потребами в суспільстві і визначення планів щодо поліпшення їх життєвого рівня. Цей день акцентує увагу суспільства на перевагах, які воно отримує від участі людей з інвалідністю у політичному, соціальному, економічному і культурному житті.

Інвалідність не є перепоною до повноцінного життя, це не вирок й не покарання. Люди з інвалідністю  є повноправними членами суспільства, які потребують трішечки більше уваги та піклування, створення відповідних умов.

Відзначення цієї дати – це привід задуматись над проблемами, з якими щоденно стикаються люди з інвалідністю, посилити увагу до захисту їх гідності, прав і благополуччя.

Інвалідність – не діагноз: 10 вражаючих історій успіху, які вас здивують

Міжнародний день боротьби за скасування рабства

 

2 грудня щороку відзначається як Міжнародний день за скасування рабства. Саме цього дня 1949 року на 4-й сесії Генасамблеї ООН було прийнято Конвенцію про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами. Для України документ набрав чинності 15 лютого 1955 року.

Метою цього Дня є викорінення таких сучасних форм рабства, як торгівля людьми, сексуальна експлуатація, найгірші форми дитячої праці, примусові шлюби, продаж наречених, передання у спадщину вдів і насильницьке вербування дітей для подальшого використання у збройних конфліктах.

За даними ООН, сьогодні у світі близько 40,3 млн людей є жертвами сучасних форм рабства, включаючи 24,9 млн жертв примусової праці.

Примусова праця і торгівля людьми є грубим порушенням прав людини і прав працівника та є антитезою гідної праці. Свобода від примусової праці – одне з основних трудових прав, яке інспектори праці заохочують та захищають.

Одна з найбільших переваг інспекторів праці полягає в їхній можливості отримати через проведення інспекційного відвідування безпосередній доступ до роботодавця і побачити умови праці в їхньому справжньому стані.

Так, інспекторами праці неодноразово встановлювалися факти примусової праці та трудової експлуатації. Серед таких випадків встановлення в одній з областей факту примусового утримання шляхом вилучення документів для проведення сільськогосподарських робіт 82 осіб, використання 123 осіб у сільськогосподарських роботах, експлуатація 10 дітей для надання послуг на узбережжі моря.

Крім того, в останні роки в Україні спостерігалась тенденція до збільшення українців, які їдуть працювати за кордон. За таких обставин, громадяничасто звертають увагу на фірми-посередники, які пропонують швидко знайти роботу та оформити візу або дозвіл на працевлаштування у відповідній країні.

Користуючись привабливістю роботи за кордоном, шахраї використовують сотні різних способів обману чесних людей: від рекомендацій оплатити консультацію, оформити документи або переслати їх роботодавцю до потрапляння в трудове рабство.

Згідно з вимогами Закону України «Про зайнятість населення» діяльність суб’єктів господарювання, які надають послуги з працевлаштування за кордоном, підлягає ліцензуванню. Держпраці здійснює постійний контроль за дотриманням вимог законодавства в частині провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування за кордоном.

Так, в 2020 році інспекторами праці встановлено 2 випадки провадження діяльності суб’єктами господарювання з надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном без отримання відповідної ліцензії.

Щоб не потрапити у ситуацію торгівлі людьми з метою трудової експлуатації завжди ретельно вивчайте будь-яку пропозицію працевлаштування, навіть якщо Ви довіряєте тому, хто її пропонує!

Наголошуємо, якщо ви постраждали або вам стало відомо про скоєння такого злочину, зверніться за консультацією про можливості отримання допомоги на національну гарячу лінію 527 та 0 800 505 501 з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів.

527 та 0 800 505 501 – це номери телефону Національної безкоштовної гарячої лінії з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів, спеціалісти якої надають консультації українцям, які планують поїхати за кордон, або повернулися в Україну з-за кордону та іноземцям, які перебувають в Україні.

Всесвітній день боротьби з ВІЛ/СНІДом

 

Щороку, за ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров’я, 1 грудня відзначається Всесвітній день боротьби зі СНІДом. Цей день започатковано у 1988 році, він покликаний підвищити поінформованість щодо ВІЛ/СНІДу та привернути увагу суспільства до порушень прав і свобод людини, які мають ВІЛ-статус.

У цей день в усьому світі відбуваються різноманітні соціальні акції, спрямовані на інформування про небезпеку хвороби, шляхи її поширення, симптоми, особливості лікування.

Стратегія України щодо боротьби з епідемією та профілактикою ВІЛ/СНІДу відображена в нормативних актах, зокрема в Законах України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення», «Про захист населення від інфекційних хвороб», Постановах КМ України, інструкціях МОЗ України тощо, низці державних соціальних програм.

Результати діяльності Уповноваженого у сфері запобігання та протидії дискримінації за ознакою інвалідності та стану здоров’я свідчать, що люди, які живуть з ВІЛ/СНІД, є однією з найвразливіших категорій громадян. Вони зазнають дискримінації у сфері праці, охорони здоров’я, освіти, доступі до соціальних послуг тощо.

Водночас стигма та дискримінація, пов’язані з ВІЛ/СНІД, чинять серйозний психологічний вплив на самосвідомість ВІЛ-позитивних людей, понижують самооцінку людини та призводять до тяжких емоційно-психологічних наслідків.

Відповідно до сучасних принципів протидії поширенню ВІЛ-інфекції розвиваються напрями профілактики, догляду та підтримки, які передбачають просвітницьку діяльність, забезпечення рівного доступу до медичних та соціальних послуг серед груп населення, що мають підвищений ризик інфікування ВІЛ, людей, що живуть з ВІЛ, членів їх сімей тощо. Важливим фактором успіху такої роботи залишається використання усіх існуючих можливостей щодо співпраці державних органів влади та установ з громадськими, профспілковими організаціями, організаціями роботодавців, науковими та освітніми установами для розповсюдження серед громадян інформації про ВІЛ-інфекції/СНІДу.

На переконання Уповноваженого, це системна суспільна проблема, яка потребує комплексного розв’язання. При цьому успіх можливий лише за умови поєднання зусиль держави та всього суспільства.

Захист прав ВІЛ-інфікованих та осіб, які живуть зі СНІД, а також осіб, які зазнали дискримінації за ознакою стану здоров’я, був та залишається одним із пріоритетних напрямків діяльності Уповноваженого. Адже реалізація прав людини та її основних свобод, як зазначено в Декларації ООН про прихильність до боротьби з ВІЛ/СНІД, прийнятій резолюцією S-26/2 спеціальної сесії Генеральної Асамблеї від 27.06.2001, має вкрай важливе значення з точки зору зниження схильності ризику інфекції ВІЛ/СНІДу.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини закликає до толерантного ставлення до людей, яких торкнулася проблема ВІЛ/СНІДу.

Про ВІЛ/СНІД