Під час навчання в середній школі важливо, щоб дитина отримала досвід, пов'язаний з різними видами діяльності.
За підрахунками Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, 7% українських студентів у 2020 році обрали для вивчення у закладах вищої освіти спеціальність «право», 6% – «середню освіту», понад 5% – «медицину». У соціальних мережах ці цифри викликають жваве обговорення на кшталт: «А хто з тих студентів піде працювати у школу», «Можливо, я не там шукаю працівників, але де черга з толкових юристів», «Не спеціальність популярна, а факт того, що на неї можна вступити з мінімальним результатом ЗНО». До того ж, за різними джерелами, від 50% до 70% випускників ЗВО не працють за спеціальністю.
Як бачимо, питання вибору професії є гострим, обговорюваним, інколи навіть суперечливим. Особливо це актуально у період подачі документів на основну сесію ЗНО та майбутньої вступної кампанії.
Про ключові моменти, на які варто звернути увагу в контексті профорієнтації, стереотипи, що можуть заважати дитині обрати професію, а також про те, як допомогти учням зробити правильний, усвідомлений вибір, ми запитали у Тамари Сухенко, психологині, коуча, фасилітаторки, авторки книги «Як обрати професію майбутнього».
1. ЦІННІСТЬ ВИЩОЇ ОСВІТИ
Чи може диплом про вищу освіту свідчити про певний рівень компетенцій і знань випускника? На жаль, не всі ЗВО оцінюють справжні знання своїх студентів і не всі можуть гарантувати якість підготовлених фахівців. Про нечесність на екзамені зі сторони студентів та викладачів ми можемо почути майже від кожного. Це означає, що ми самі нівелювали цінність вищої освіти для роботодавців. В описі вакансій ми бачимо, що вища освіта є обов'язковою умовою, але це формальність.
До того ж більшість батьків в Україні вважають своїм обов’язком дати дитині саме вищу освіту. Це такий собі наріжний пункт, без якого не можна випустити чадо у світ. Часто буває так, що якість освіти не є пріоритетом, важливо просто отримати диплом. Наприклад, на Заході вища освіта – це здебільшого відповідальність самих дітей. Ті, хто не отримують стипендію за якісь особливі досягнення, після школи йдуть в армію. Є ще один варіант – працювати, аби оплатити навчання в університеті, іноді для цього майбутні студенти беруть кредит. Коли людині щось дістається безкоштовно, воно менше цінується: спеціальність обрали, орієнтуючись на предмети, з яких отримали кращі оцінки та вищі результати ЗНО, за навчання заплатила держава або знову ж таки батьки. Яка ж цінність такої освіти?
2. ЗАНЕПАД ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ
У нашій країні понад 80% випускників шкіл бажають вступати до ЗВО та отримувати вищу освіту. На жаль, заклади професійно-технічної освіти вважаються непрестижними, хоча можуть підготувати фахівців за 1-2 роки, і саме таких спеціалістів робітничих професій в Україні катастрофічно не вистачає. Саме тому необхідно підвищувати престиж професійно-технічної освіти, і насамперед йдеться про комплексну реформу, яка б покращила не лише навчальну інфраструктурну базу, а й позитивно вплинула на імідж закладів.
3. СТЕРЕОТИПНЕ МИСЛЕННЯ
На сьогодні основними критеріями під час вибору майбутньої залишаються престижніжність/непристижність та висока заробітна плата. Рідко хто моніторить ринок праці у своєму регіоні та країні, вивчає вимоги до спеціальностей, дізнається реальний рівень заробітної плати до вступу в університет. Тамара Сухенко зазначає, що ще не зустрічала випускника школи, який би заходив на сайти пошуку роботи на етапі визначення майбутньої професії.
Візьмемо як приклад «право» – найпопулярнішу спеціальність. Підлітки впевнені, що це престижна спеціальність з високим рівнем оплати. Але у якої кількості юристів вона дійсно висока? Хто з майбутніх абітурієнтів проглянув сайти пошуку роботи та дослідив питання наявності вакансій за цим фахом та реальний рівень оплати?
Цікаво, що існує платформа LegalZoom, яка займається юридичними технологіями в інтернеті і допомагає своїм клієнтам створювати юридичні документи без необхідності наймати адвоката. Крім того, кожного року понад 60 млн юридичних спорів розв'язується на платформі онлайн завдяки створенню бази уже розглянутих ситуацій. Тобто окремої консультації юриста потребують тільки унікальні випадки. Потрібно цей кейс аналізувати та замислюватися над тим, як це вплине на майбутнє правників.
Ще один стереотип – впевненість, що улюблений предмет у школі автоматично визначає напрямок у виборі майбутньої професії. Наприклад, «У мене високі результати з математики – піду вчитись на економіста» – це лінійне мислення. В реальному світі безліч професій, які складно зв’язати зі шкільними предметами.
ЯК ВИХОДИТИ ЗА РАМКИ ТАКОГО ПІДХОДУ?
Насамперед – це інтеграція в життя громади, практичне, а не гіпотетичне розуміння того, які типи діяльності існують у реальному світі, яку користь вони приносять конкретним людям, які потреби громади можна було б задовольнити.
Наприклад, життя італійського, англійського чи американського школяра у невеликому містечку тісно пов’язане з життям громади. Як волонтер, він може допомагати у бібліотеці, у закладі культури чи під час організації міських свят. Якщо в родичів є сімейний бізнес, наприклад кав’ярня, то школяр допомагає там як офіціант чи помічник на кухні. Такий досвід варто вивчити, зважаючи на реформу децентралізації в Україні.
Подібний підхід дозволяє дитині природно розуміти свої здібності. З часом, коли дитина стане старша, вона зможе самостійно шукати такі можливості в інших містах під час канікул. Згодом можна спробувати стажування у великих корпораціях. У багатьох міжнародних і вітчизняних компаніях є програми, орієнтовані на шкільну молодь та студентів.
Саме так може з’являтися перший соціальний і практичний досвід, досвід діяльності, який і є профорієнтацією, інтегрованою у життя. Часто через такий досвід приходять підприємницькі ідеї, адже з'являється розуміння потреб конкретної громади. Так розвивається малий та середній бізнес, а це одна з найбільших ніш для працевлаштування.
Потрібно змінювати мислення: не очікувати готових робочих місць від держави, а переходити до проактивного пошуку та творіння. І перший досвід важливо отримувати вже у шкільні роки у проєктній діяльності.
На жаль, профорієнтація у школах, у кращому випадку, – це проходження тесту або екскурсії на підприємства регіону, в гіршому – нічого. Але ефективність тесту на профорієнтацію нульова, якщо після його проходження шкільний психолог не має часу провести індивідуальну консультацію. Якщо після дослідження результату тесту йде якісна, аргументована консультація, обговорюються питання, страхи, дитині дають певні інструменти для пошуку майбутньої професії – лише тоді це буде ефективно.
Світ, у якому ми живемо сьогодні, динамічний, і природно, що у підлітків та їхніх батьків безліч переживань щодо майбутнього. Близько 50% роботи може бути автоматизовано, а 66% професій можуть зникнути.
Річард і Деніал Саскінди у книжці «Майбутнє професій» пишуть, що ера професій закінчується, і зазначають, що сьогодні можна виділити два основні тренди:
Перший: технології використовуються традиційними професіями для того, щоб зробити їх більш ефективними (психолог використовує скайп для проведення консультації).
Другий (більш віддалений): певні технології повністю заміняють професії, а люди втрачають монополію на передачу експертизи.
З огляду на це важливо, по-перше, замислюватися над тим, які професії мають менше ризиків бути автоматизованими, а по-друге, усвідомлювати, що технологічна та комп’ютерна грамотність – часто необхідна навичка для багатьох професій. Особливо актуальним це стало під час пандемії, коли можливостей працевлаштування було більше у тих, хто інтегрований у віртуальній світ, може там навчатися, вчити, надавати послуги, реалізувати товари тощо.
Також у зв’язку з тим, що ми не можемо прогнозувати майбутнє до найменших деталей і, відповідно, обирати щось стабільне і гарантоване на все життя, важливо підтримувати дитину під час кроків у невідоме, допомагати з визначенням пріоритетів у навчанні та роботі й підказувати, як переосмислювати не лише позитивний, а й негативний досвід. Тобто замість фокусування на пошук ідеальної стабільної професії, фокусування на активному зануренні у життя, практичному досвіді, рефлексії цього досвіду та корекції наступних кроків.
А замість запитання «Ким бути, яку професію хочеш обрати?», краще поставити запитання «З чого ти хочеш почати свій професійний шлях, до чого в тебе зараз найбільший інтерес?».
Немає коментарів:
Дописати коментар