День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС

 

14 грудня в Україні відзначається День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Указ N 945/2006 про установу цієї пам’ятної дати підписаний Президентом 10 листопада 2006 року.

У багатьох можуть виникнути сумніви, навіщо потрібно це свято, якщо є 26 квітня - Міжнародний день пам’яті жертв радіаційних аварій і катастроф, і чому саме 14 грудня вибрано для вшановування учасників ліквідації.

Справа в тому, що 30 листопада 1986 р. було закінчено будівництво саркофага над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС, а 14 грудня в газеті «Правда» надруковано повідомлення про те, що держкомісією був прийнятий в експлуатацію комплекс захисних споруд.

Ті, хто вважають 14 грудня своїм святом, вже давно називають цей день Днем ліквідатора. Ще в 1986 р. учасники ліквідації зібралися разом, щоб відзначити свою першу перемогу. У 1994 р. громадські організації чорнобильців України звернулися з листом до керівників держави, у якому запропонували заснувати в календарі день учасників ліквідації чорнобильської катастрофи. Тоді офіційне рішення не було прийнято, але ліквідатори самостійно почали відзначати цю дату. Святкування було офіційно дозволено, від різних силових структур виділялася почесна варта, покладалися вінки від керівників держави, іноземних посольств і громадських організацій, але було відсутнє визнання цього дня на державному рівні.

Додання державного статусу Дню ліквідатора ще раз нагадує суспільству про проблеми ліквідаторів-чорнобильців, найважливіша з яких - недостатній для нормального життя розмір пенсії. Безпосередньо з цією проблемою пов’язана і інша - проблема статусу ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Тільки перші 5 тисяч з тих, хто ліквідовував аварію, офіційно стали називатися ліквідаторами, отримавши відповідні посвідчення, а з 1992 р. всім іншим видавали «корочки» постраждалих від чорнобильської катастрофи.

Незважаючи на всі труднощі і проблеми, самі ліквідатори називають 14 грудня святом. 

34 роки минуло від 26 квітня 1986 року – дня трагедії, наслідки якої не дають і, вочевидь, не даватимуть спокою ще багато років. Але назавжди залишиться в серцях людей невмируща пам'ять про солдатів атомного фронту, який відкрився у раніше мало кому відомому куточку українського Полісся – Чорнобилі.

 

"Ми висловлюємо велику пошану ліквідаторам Чорнобильської катастрофи. Низько схиляємо голови перед тими, хто усвідомлено й жертовно віддав своє життя, виконавши найвищий обов'язок перед рідною землею і перед рідним народом – зупинив ескалацію катастрофи, унеможливив її переростання у глобальний винищувальний смерч для всієї України, інших народів сусідніх і не сусідніх держав. Їхній подвиг є яскравим свідченням того, що лише ми самі, спроможні відвести біду від нашого дому, від кожного мешканця нашої землі і наших нащадків. Низький уклін пам'яті тих, хто не дожив до цього дня. Обов’язок кожного з нас – пам’ятати про це й підтримувати тих, до кого у сім’ю прийшла чорнобильська біда", - йдеться у повідомленні на сайті Міністерства соціальної політики України.

Як підняти собі настрій, коли довкола все «погано»

Настрій на нулі, нічого не хочеться – близькі дратують, самотність – гнітить… Всі бачиться в сірих тонах – і погода, і перехожі, і вчорашні плани. Не з тієї ноги встали ще з ранку, рожеві окуляри кудись завалилися, давно їх не видно щось… Втома, дрібні неприємності (як комарі – маленькі, настирливі і беруть кількістю). Поганий настрій має різне коріння, але що прикро – часто трапляється з нами без видимої на те причини, на порожньому місці.

І добре, якщо це хвилинне – заварив собі чашку кави або поспілкувався десять хвилин по телефону з другом, і відпустило. А якщо затяжне? Життя-то триває, а для вас – стоїть на місці, «тому що всі навколо погано і завтра буде точно так же». А може, вам пора чекати візиту дуже неприємної дами, ім’я якої – депресія? Тим не менш, є маса способів – доступних, легких у виконанні, щоб рівень вашого настрою стрімко попрямував вгору. Це як в лікуванні – головне підібрати правильно. Деякі із способів – на підхваті, в будь-який час, а деякі можуть увійти в звичний режим дня і помітно збагатити ваш запас позитивної енергії.

Ну, по-перше, для початку питання. А ви виспалися? Недосипання жахливі речі творить з людьми. Який вже тут настрій, коли подібно Наполеону спиш три-чотири години на добу. Пригадується знайома молода мама, яка навантажена побутовими обов’язками по вихованню, прибирання і готуванню, вирушила в якості подарунка від рідних в подорож в Карлові Вари, але не для того, щоб насолодитися спогляданням архітектурних пам’яток або вдосталь напитися з місцевих цілющих джерел. Два тижні відіспатися – ось де щастя!

Прокинулись? В сотий раз, але про головне – не забудьте про фізичне навантаження, просто зарядку. Спочатку лінь, а по завершенні відчуваєш такий приплив бадьорості та енергії, що замислюєшся – а може, завтра повторити? Так на здоров’я! А ось якщо втрачені настрій і апатія вилилися в непереможну лінь, і вам зовсім не до зарядки – допоможе точковий масаж. Вказівним пальцем злегка натисніть на область третього ока, помасажуйте канавку під носом, мочки вух і центр підборіддя, першу фалангу великого і середнього пальця кожної руки – за годинниковою стрілкою і проти, по дев’ять разів.

Дуже багато людей, особливо жінки, люблять дружити з антидепресантами. Втім, таблетки вони і є таблетки. До таких заходів краще вдаватися, коли інші способи випробувані і ситуація наближається до критичної позначки. Хвилинний поганий настрій зовсім не привід вдаватися до медикаментів. А якщо і вибирати, то придивитися до гомеопатичних, рослинних препаратів – і робити це тільки після консультації з лікарем, а не піддаватися рекламі з вуст подружки – що вона п’є, і яке в неї тепер життя в «рожево-зелено-блакитному».

А ось куди більш вдалою «таблеткою» може виявитися музика. Тільки грамотно підбирайте «ліки». Так вже людина влаштована, якщо налаштована меланхолійно і замкнута на своїх негараздах, її так і кортить послухати щось сумне та щемливе. Під музику починаєш жаліти себе ще більше, таким нещасним і самотнім себе відчуваєш, сил немає – який вже тут гарний настрій. Так що, в своєму нинішньому стану – зарядіть собі цілий коктейль мажорних акордів, енергійних та динамічних! Під таку музику сидіти і журитися якось… незручно зовсім. А навіщо поганому настрою створювати комфортні умови?

Наступна «таблетка» – щоденник радісних подій. Не лінуйтеся, заведіть собі такий – записуйте фрагменти життя, які вас приємно здивували, розсмішили, доставили масу задоволення. Описувати свої почуття, переживання, передайте фарби! Нехай це буде екстремальний політ на тарзанці в боротьбі зі страхом висоти або відв’язний відпочинок з нагоди захисту диплома, або дивовижний подарунок, вручений вам на день народження, який ви ніколи не забудете. А може до нестями безглуздий і курйозний вчинок вашого кращого друга, над яким ви реготали ще не один тиждень. Пам’ятайте, у важкі для вас дні ця книжечка стане справжнім рятувальним колом. Просто відкрийте її і усміхніться.

До речі, ви не пробували усміхнутися у дуже нелегкі моменти – просто так, навіть якщо для цього зовсім немає приводів? Даремно. Адже ці м’язи інстинктивно розтягуються у нас завдяки певній позитивній інформації. Значить якщо ви (спробуйте уявити в зворотному порядку) змусите себе розтягнути усмішку – мимоволі почнете притягувати цю позитивну інформацію, пам’ять зробить свою справу. Перевірено – працює!

А ще, спробуйте вилити свій негативний настрій на папір – складайте вірш або малюйте автопортрет, або своє майбутнє, яким хотіли б його бачити – та все що завгодно! Поганий настрій просто не виносить творчої зосередженості на чомусь. Перш за все, вам доведеться себе змусити, а потім втягнетеся і вже через півгодини по-іншому поглянете на світ – він-то виявляється зовсім не одноколірний! До речі, ось і рожеві окуляри знайшлися, ось вони милі! І як вони туди завалилися – мабуть, наступного разу треба бути уважніше…

Джерело

 

10 грудня – Міжнародний день прав людини

 

У далекому 1950 році Генеральна Асамблея ООН запропонувала усім державам святкувати 10 грудня як День прав людини, бо саме в цей день в 1948 році цією ж організацією було прийнято Загальну декларацію прав людини.

У цьому документі задекларовано наступні принципи: рівність людей: усі люди народжуються вільними та рівними в правах, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії тощо; право кожного на життя, свободу та особисту недоторканість; заборона рабства и работоргівли; заборона катувань або жорстокого поводження; право кожного на правосуб’єктність; рівність усіх перед законом; право на звернення до суду; заборона самовільних арештів; презумпція невинності та заборона зворотної сили карного закону; право на свободу пересувань та вибір місця мешкання; право на громадянство; право на шлюб; право володіти майном; право на свободу переконань; право на мирні збори; право на участь в управлінні громадськими та державними справами; право на працю тощо.

Коли вимовляємо вираз «права людини», зазвичай йдеться про невеликий набір прав і свобод, які найчастіше називають фундаментальними правами та свободами. Без дотримання цих прав неможливе нормальне існування та розвиток людини в суспільстві. Часто їх також називають конституційними правами, тобто такими, що закріплені в конституціях держав. Було б неправильним вважати перелік фундаментальних (або ж конституційних) прав і свобод є незмінним: він різниться від конституції до конституції, від одного міжнародного документу до іншого. Але все ж таки існує чіткий перелік основних прав людини. Його закріплено в Загальній Декларації прав людини, прийнятій ООН 10 грудня 1948 року.

 

Від 1950 року, цього дня у світі й відзначають Міжнародний День прав людини. В цей день проводиться пленарне засідання ООН і всесвітня організація відзначає тих, хто зробив вагомий внесок у захист людських прав і свобод, а Норвезькій Нобелівський комітет в Осло вручає 10 грудня Нобелівську нагороду миру.

 

 Спираючись на міжнародно-правові стандарти, проголошені в Декларації, у 1996 році Верховна Рада України прийняла Конституцію України. В ній зазначено, що утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Конституція України — основний Закон нашої держави — увібрала фундаментальні положення Декларації, зокрема, щодо верховенства прав людини, рівності і непорушності її прав, права людини на свободу і особисту недоторканість, на достатній рівень життя тощо. 

За оцінкою експертів, положення Конституції України повною мірою відповідають Загальній декларації прав людини.

Відео "Права людини"

Відео "Права людини: iсторія"

 

Міжнародний день волонтера

Волонтерство - це розмір твоєї душі,

це відчуття, коли віддаєш щось своє,

 власне і радий поділитися тим…

 Волонтерами спочатку називали людей, що добровільно та виключно із свого бажання поступали на воєнну службу в деяких європейських країнах (наприклад, Франції, Іспанії). Зараз від цього громіздкого визначення «волонтерства» залишилося лише слово «добровільно». Правда, додалося ще й «безоплатно».

Волонтерів називають по-різному, але всі знають, що волонтер – це людина, що допомагає сусідам, співвітчизникам та людям, які потребують допомоги вдома чи за кордоном. Волонтери працюють в школах, лікарнях, бібліотеках, таборах з біженцями, при захисті навколишнього середовища, допомагають воїнам в зоні АТО.

Роком виникнення волонтерського руху вважається 1859. Саме тоді французький письменник – журналіст Анрі Дюнан, вражений картинами битви при Сольферино, запропонував ідею створення Червоного Хреста – організації, яка працювала б на волонтерських засадах і надавала першу медичну допомогу пораненим бійцям. Принципами, сформульованими Дюнаном, керуються сьогодні волонтерські організації у всьому світі. Деякі дослідники виділяють 20 століття як головну віху у розвитку волонтерського руху. У Європі після закінчення першої світової війни з’явилися люди, готові надавати допомогу постраждалим у війні. Саме у цей час були створені перші волонтерські організації.

 5 грудня – Міжнародний день волонтера. Це свято відзначається щорічно з 1985 року, коли Генеральна Асамблея ООН запропонувала урядам відзначати саме цей день, як день добровольця. Згідно статистичних даних, оприлюднених ООН, по всьому світові нараховується близько 140 мільйонів волонтерів, що допомагають на безоплатній основі всім людям, які цього потребують.

 Волонтери – це люди з добрими і чуйними серцями, які не проходять повз чужу біду, люди, які роблять свій внесок у захист України. Особливо важко переоцінити роль волонтерської діяльності в умовах, коли на нашу землю прийшла війна, епідемія.

Бажаємо всім волонтерам міцного здоров’я, добробуту, наснаги на добрі справи, родинного затишку та тепла, миру та благополуччя. Нехай кожен шляхетний вчинок одного волонтера спонукає до дії інших, а люди – віддячують вам добром і повагою.

Притча про доброту

Продавець стояв за прилавком магазину і розгублено подивився на вулицю. Одна маленька дівчина підійшла до магазину і буквально прилипла до вітрині. Коли вона побачила те, що шукала, її очі заблищали від радості ...

Вона зайшла в середину і попросила, щоб їй показали намисто з бірюзою.

- Це для моєї сестри. Ви можете гарно їх загорнути? - запитує дівчинка.

Господар з недовірою подивився на маленьку і запитав:

- А скільки у тебе грошей?

Дівчинка вихопила з кишені згорток, розгорнула його і висипала на прилавок кілька монет. З надією в голосі вона запитала:

- Цього досить?

Там було всього кілька дрібних монет. Дівчинка з гордістю продовжувала:

- Знаєте, я хочу зробити подарунок своїй старшій сестрі. З того часу, як померла наша мама, сестра піклується про нас, а на себе у неї не залишається часу. Сьогодні у неї день народження і я впевнена, що вона буде щасливою отримати таке намисто, воно дуже підходять до кольору її очей.

Чоловік взяв намисто, пройшов у глиб магазину, приніс футляр, поклав у нього бірюзу, обгорнув стрічкою і зав'язав бант.

- Тримай! - сказав він дівчинці. - І неси обережно!

Малеча вибігла і підстрибуючи від радості понеслась додому. По закінченні робочого дня, поріг того ж магазину переступила молода дівчина. Вона поклала на прилавок знайомий продавцеві футляр і окремо подарунковий папір і розв'язаний бант.

- Це намисто було придбано тут? Скільки воно коштує?

 - Вартість будь-якого товару в моєму магазині - це завжди конфіденційний договір між мною та клієнтом (сказав господар).

Дівчина заявила:

- Але у моєї сестри було тільки кілька монет. Намисто ж із справжньої бірюзи, чи не так? Воно повинно коштувати дуже дорого. Це нам не по кишені.

Чоловік  взяв футляр, з великою ніжністю і теплотою відновив упаковку, вручив її дівчині і сказав:

- Вона заплатила саму високу ціну ... Більше, ніж міг заплатити будь-який дорослий: вона віддала все, що мала.

Тишина заполонила маленький магазинчик, і дві сльози скотилися по лиці дівчини, що стискає в тремтячій руці невеликий згорток ...

 

 

 

"Ми є! Ми рівні!"

Міжнародний день людей з інвалідністю – Міжнародний день ООН, встановлений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 14 жовтня 1992 року, який відзначається щорічно 3 грудня.

Генеральна Асамблея закликала держави проводити подальшу інтеграцію осіб із інвалідністю в життя суспільства. Міжнародний день людей із інвалідністю не є святом, а покликаний привернути увагу до проблем цих людей, захисту їхніх прав, гідності і благополуччя, акцентує увагу суспільства на перевагах, які воно отримує від участі людей з інвалідністю у політичному, соціальному, економічному і культурному житті. Цей день є нагадуванням людству про його обов’язок виявляти турботу і милосердя до найбільш незахищеної частини суспільства – людей із інвалідністю.

Відзначаючи щороку 3 грудня Міжнародний день інвалідів, прогресивне людство засвідчує цим, що громадяни з обмеженими фізичними можливостями потребують особливої уваги. Для них мають бути створені такі умови, які дадуть змогу відчувати себе рівними серед рівних. Адже саме ставлення до інвалідів визначає ступінь цивілізованості суспільства.

Наша держава взяла на себе і виконує конкретні зобов’язання щодо матеріального забезпечення інвалідів, створення для них необхідних правових, соціально-побутових умов життя, надала ряд пільг, конституційно гарантувала рівні з іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства.

 

Давайте всі разом підтримаємо людей з інвалідністю хештегом #ми_є_ми_рівні

 

Відео про людей

Міжнародний день боротьби з рабством

2 грудня 1949 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Конвенцію про боротьбу з торгівлею людьми. Для України документ набрав чинності 15 лютого 1955 року.

 Рабство може здатися застарілим поняттям, адже в більшості колоній воно було скасовано ще в XIX столітті. Однак вважати, що рабство в сучасному світі повністю викоренено, буде помилкою. Існують сучасні форми рабства, такі як сексуальна експлуатація, торгівля людьми, продаж наречених, шлюби з примусу, ряд форм дитячої праці, насильницьке вербування дітей для використання у збройних конфліктах, передача вдів у спадок та боргова кабала.

 

Сучасний світ не є "оригінальним". Рабська праця використовується в будівництві та промисловості, риболовецькій галузі та сільському господарстві. Раби до цього часу використовуються зловмисниками в якості домашньої прислуги. Примусова праця приносить зловмисникам 150 мільярдів доларів на рік.

 За деякими оцінками, кількість людей, які перебувають у рабстві - 27 мільйонів чоловіків, жінок і дітей, позбавлених людських прав і гідності.. Це число більш ніж удвічі перевищує загальну кількість рабів, привезених з Африки у часи трансатлантичної работоргівлі.

 Завдання Міжнародного дня боротьби за скасування рабства — заохотити об'єднання зусиль урядів, громадянського суспільства та приватного сектора, спрямованих на викорінення всіх сучасних форм рабства.

 

За даними МВС, на сьогодні українці стали жертвами торгівлі людьми у 57 країнах світу.

 Торгівля людьми — явище глобальне. Воно сильно впливає на країни, що знаходяться в стані політичної та економічної трансформації або постконфліктного стресу, які в основному і є країнами походження для всесвітнього кримінального процесу торгівлі людьми. Людей, що живуть в скрутних умовах, привертає можливість поліпшення свого життя в багатших і розвиненіших країнах, а в той же самий час в країнах призначення зростає попит на низькооплачуваних робочих в нелегальних трудових секторах економіки, а також в легальних трудових секторах з низькою заробітною платнею.

Процеси скасування рабства без широкого міжнародного розголосу, схоже, мають тенденцію повертатися назад. Ця тема не повинна залишатися без уваги і Міжнародний день боротьби за скасування рабства - хороший привід провести об'єктивну самооцінку нинішнього стану людства.

 

Убережіть себе та своїх близьких, будьте проінформовані.

Відео "Життя на продаж"

"Дві маленькі дівчинки"

"Небезпеку видно не одразу"

Відеоролик із протидії торгівлі людьми