Міжнародний день прав людини

Заняття на тему:

Завдання: вчити дітей висловлювати свої думки, міркувати, робити висновки; закріплювати й поповнювати знання щодо захисту прав дітей та дотримання ними своїх обов’язків. Довести до свідомості дітей, що вони теж не повинні порушувати права інших. Закріпити розуміння того, що кожна людина має право на власне ім’я; заохочувати радити своєму імені. Сформувати уявлення про те, що люди – це дорослі і діти; хоча вони і різні, але між ними багато спільного; кожна людина живе у світі поряд з іншими людьми, які мають рівні з нею права. Вправляти у впізнаванні та називанні міжнародних знаків прав дитини за Конвенцією, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН. Збагачувати активний словник. Виховувати позитивне ставлення до товаришів, спонукати до взаємодопомоги.

Матеріал: «чарівна скринька», люстерко, набори картинок, знаків прав та обов’язків, сюжетні картинки за казками, обладнання для малювання.

Хід заняття

- Діти, ми з вами вже говорили про те, що всі діти на світі, як і дорослі, мають свої права. Вони записані ось у цьому міжнародному документі, який називається Конвенція про права дитини. У ній зазначено, що дитям треба давати все найкраще, щоб вони добре росли і розвивалися. Але, на жаль, не всі дбають про дітей, тому вам обов’язково треба знати ці права, щоб ви могли себе захистити.

Соціальний педагог звертає увагу дітей на барвисту хустину, якою щось накрито. Вона, мовляв, чарівна, тому треба сказати ввічливі слова, й хустина відкриє свою таємницю. Діти промовляють ці слова: будь ласка, дякую, спасибі, вибачте, перепрошую, смачного, на здоров’я, доброго ранку, добридень, на добраніч, будьте здорові. Під хустиною скринька, а в ній люстерко (діти поки що не бачать його).

- Яка гарна скринька! Вона теж чарівна: коли зазирнете в неї, то когось побачите. Там живе хтось єдиний у всьому світі. Тільки він ось так усміхається, тільки в нього такі гарні вушка, такий симпатичний носик, такі симпатичні щічки… Він не на кого іншого не схожий, він – не повторний. То хочете дізнатися, хто ховається у скриньці? Дивиться по черзі, але не розкривайте нікому таємницю, доки кожен з вас не зазирне у скриньку. 

Діти один за одним зазирають у середину й відходять.

- Кого ви там побачили? (- Себе.) А як можна назвати вас усіх разом? (- Діти, учні, українці.) Так, але насамперед ви – люди, і кожен із вас, можна сказати єдиний на землі. Серед вас є хлопчики й дівчатка, високі й низькі, біляві й чорняві. То яку таємницю ми відкрили в чарівній скриньці? (Звертається до когось із дітей). Кого ти побачив? (- Самого себе.) Яке твоє ім’я? (Дитина називає своє ім’я).

Поміркуймо, що ж таке ім’я? (- Це слово, яке дають дитини при народженні. Воно «росте» разом з нею.) А як воно росте? (- Спочатку Даринка, потім – Дарина, Дарина Василівна.)

Соціальний педагог підсумовує дитячі відповіді, нагадує, що кожна людина і кожна дитина зокрема, має право на власне ім’я. Зауважує, що доросли й виховані діти завжди звертаються одне до одного на ім’я. Запитує, чи хтось хотів би назвати себе пестливо. (- Катя, Катруся, Катеринка.)

Пропонує пограти у гру «Імена». Діти стають в коло, і кожен називає якесь ім’я (або промовляє будь яке інше слово). Звучить хлоп’яче ім’я – всі присідають, дівчаче – плескають у долоні, «чуже» слово – обертаються на місці.

Соціальний педагог

Багато країн є на наший Землі,

I в кожній країні є діти малі:

З волоссям русявим, чорнявим, білявим,

З волоссям без кучерів і кучерявим.

I всі вони, нібито квити в букеті,

Життя прикрашають на нашій планеті.

- Справді, малята, всі ви схожі на квіти й такі ж гарні, як ці букети. (Бере в руки кілька маленьких букетиків.) Пограймо зараз із ними. (Роздає.)

Проводиться гра «Подаруй букет». Дитина дає кому хоче букетик і каже щось гарне, комплімент: «Я дарую тобі цей букет, бо ти справжній товариш (найкраще малюєш, спиваєш; добрий, веселий, завжди допомагаєш…)

- Як приємно бачити, що ви справжні товариші, вмієте приятелювати і дружити.

Після фізкультхвилинки проводиться бесіда за картинками на теми казок.

1. Хто це сидить і плаче? (- Зайчик.) Чому він плаче? (Лисиця вигнала зайчика з хати, йому немає де жити.) Яке право порушила Лисиця? (Право на житло.)

2. – « Ну й гарна ж твоя пісня! – каже Лисиця. – От тільки я не дочуваю трохи. Заспівай іще раз, та сідай мені на язик, щоб чутніше було.» На що зазіхала Лисиця? (На життя.) Що колобок зробив неправильно? (- Треба було бути обережнішим і не вірити хитрій Лисиці.)

3. Чому з Червоною шапочкою сталася лиха пригода? (Бо дівчинка була дуже довірливою, необережною. Вона й гадки не мала, що Вовк може скривдити її та бабусю.) Чи мав Вовк право самочинно захопити бабусине житло? Про порушення яких прав ідеться в казці? (- Право на житло, право на життя.)

- Кожна Людина має право на життя і житло. Ніхто не має права силоміць вдертися до вашої осели й зазіхнути на неї. Всім слід пам’ятати: діти народилися на світ, щоб жити і бути щасливими. Ніхто не повинен порушувати нічиїх прав

I дорослий, і дитина,

I пташина, і тварина,

I метелик, і жучок –

Всі, хто є на білім світі,

Мають право бути й жити!

Соціальний педагог роздає дітям малюнки з альбома «Права дитини», де зображені різні ситуації, частина – з порушенням прав. Діти аналізують їх. Далі пропонуються інші сюжетні картинки та знаки. Дитина, відповідаючи на запитання, що зображене на картинці каже: «Я маю право, але не повинен…» Викладає відповідний знак. Наприклад:

- Я маю право на житло, але не повинен його псувати, ламати речи.

- Я маю право гратися, але не повинен заважати гратися іншим.

- Я маю право на корисну їжу, але не повинен забирати її в інших; слід їсти охайно, не кидати хліб.

- Я маю право на навчання, але не повинен псувати книжки; заважати вчитися іншим дітям.

- Я маю право на любов, але не повинен ображати батьків; треба слухатися їх, допомагати.

Соціальний педагог підсумовує дитячі відповіді.

- Мені було втішно спостерігати ваше добре ставлення одне до одного. Особливо приємно було слухати, як добре ви знаєте свої права та обов’язки. Сподіваюся ви ніколи не ображатимете інших, не даватимете їм погані прізвиська. Бо роблячи так, порушуєте їхнє право на ім’я.

Знайте, що усі ми рівні

Від народження в правах,

Що Людина – змалку вільна,

Наче в небі синій птах.

Треба дітям всього світу

Не сваритись, а дружити,

I за правилами чітко

Вам усім треба слідкувати.