Важливо пам'ятати про наслідки рабства

Міжнародний день пам'яті жертв рабства: шокуючі цифри

Міжнародний день пам'яті жертв рабства та трансатлантичної работоргівлі (International Day of Remembrance of the Victims of Slavery and the Transatlantic Slave Trade) весь світ відзначає щорічно 25 березня. Відповідна резолюція Генеральної асамблеї ООН № A/RES/62/122 вийшла 17 грудня 2007 року.

Головне завдання міжнародної дати — зберігати пам'ять про трансатлантичну торгівлю людьми та рабство, а також інформувати майбутнє покоління про причини і наслідки цих явищ.

Крім того, в цей день метою є донести до громади інформацію про небезпеку, яку несуть расові забобони. У зв'язку з цим, фахівці ООН створили навчально-просвітницьку програму, яка повинна контролювати навчальні заклади та громадські організації. Трансатлантична работоргівля тривала близько 400 років і за весь час стала наймасовішим в історії людства насильницьким переміщенням людей на велику відстань. За оцінками ЮНЕСКО, в ту епоху з Африки було вивезено 25–30 мільйонів чоловік.

Невільників заковували в кайдани і доставляли в країни Північної і Південної Америки. За чотири століття дно Атлантичного океану перетворилося на загальну могилу мільйонів людей, що не пережили важкий шлях. Мільйони людей померли після прибуття в пункт призначення — від мук і непосильної рабської праці. В цей день у багатьох країнах проводяться заходи, щоб вшанувати пам'ять мільйонів людей, які стали свого часу жертвами рабства. Учасники програми намагаються зрозуміти, ким були ці люди, як склалися їх долі, яку історію вони змогли залишити про себе. 

Варто відзначити, що щороку заходи Дню присвячені певній темі, серед яких у різні роки були: «Розірвати завісу мовчання — вдарити в барабан», «Усвідомлення трагедії — шлях до подолання її наслідків», «Не мовчи – пам'ятай!», «Висловлення нашої свободи через культуру», «Вшанування героїв, що вижили», «Жінки і рабство», «Пам'ятай про рабство: вшанування спадщини і культури африканської діаспори та її коренів» та інші.

Першим відомим людству рабом в історії, на основі найдавніших Біблійних текстів, став один з трьох Ноєвих синів по імені Ханаан. Це трапилося після подій згубного потопу, і причиною цього принизливого статусу з’явилася елементарна нешаноблива поведінка Ханаана по відношенню до свого рідного батька. Відтоді «багато води витекло», а рабство прижилося, і супроводжувало людей протягом багатьох тисячоліть. До цього явища ставились по різному. У якісь часи, наприклад, в Стародавньому Римі, раб навіть міг вважатися справжнім членом сім’ї, мати своїх рабів, заслужити свободу, стати повноправним членом суспільства і цілком заможною людиною. Суть рабства залишалася незмінна - раб цілком належав своєму поневолювачеві і не мав права розпоряджатися собою ні в чому. Основна негативна сторона рабства полягала в тому, що раб дійсно і повністю залежав від свого господаря. Не тільки від його мудрості, але і від його нерозсудливості, тому часто цінність раба ставилася його рабовласником нижче «крихт на його столі», які він міг безцеремонно змести і які не цікавили навіть його домашніх тварин.

Слава Богу!, людство дозріло до того моменту, коли прийшло розуміння, що це явище – порожній баласт у загальнолюдських взаємовідносинах і від нього необхідно відмовитися назавжди. Цьому сприяло природне протистояння, яке виникало завжди, коли життя раба ставало менш бажане, ніж його смерть, а таких випадків з часом ставало все більше і більше. Повстання рабів придушувалося з особливою жорстокістю, іноді ця жорстокість викликала тремтіння навіть у абсолютно вільних і незалежних представників роду людського.

На думку багатьох істориків початок процесу ліквідації системи рабства поклав день повстання рабів французьких колоній на острові Сан-Домінго, Гаїті - 23-го серпня 1791-го року. У міжнародному календарі цій даті приурочений «Міжнародний день пам’яті жертв работоргівлі та її ліквідації», який відзначається щорічно 23-го серпня.

17-го грудня 2007-го року, за даними проекту DilovaMova.com, в резолюції №A/RES/62/122 Генеральна Асамблея ООН, посилаючись на резолюцію 61/19 від 28-го листопада 2006-го року, на честь святкування 200-річчя скасування трансатлантичної работоргівлі, постановила проголосити 25-е березня «Міжнародним днем пам’яті жертв рабства та трансатлантичної работоргівлі» і відзначати його щорічно, враховуючи що за період, який тривав понад 400-т років, в процесі трансатлантичної работоргівлі жертвами стали більше 15-ти мільйонів чоловіків, жінок і дітей, і це є однією з найбільш похмурих сторінок в історії сучасного людства.

Нагадаємо, що в міжнародному календарі присутня ще одна дата, яка відзначається щорічно 2-го грудня. Це «Міжнародний день боротьби за скасування рабства», день, коли в далекому 1949-му році Генеральна Асамблея ООН прийняла знамениту Конвенцію про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами. Більш того в сучасному розумінні, на думку міжнародної спільноти, до поняття рабства тепер справедливо можна відносити і такі явища, коли людина, з тих чи інших обставин, змушена мати соціальний статус, який знаходиться нижче офіційно встановлених рамок і мінімальних статків.