Булінг

Булінг – достатньо нове поняття у нашому житті, але явище, яке воно визначає, на жаль, добре і давно відоме. Це тривалий процес жорстокого ставлення з боку однієї дитини або групи дітей до іншої дитини або групи інших дітей.

4-го травня в світі відзначався Міжнародний день протидії булінгу. Цькування, ігнорування, навмисне псування речей, переслідування в соцмережах, приниження, стусани – це лише невеличкий перелік проявів булінгу, з якими щоденно стикаються діти. Дослідження, проведені ЮНІСЕФ доводять, що в Україні від булінгу страждає 67% дітей у віці від 11 до 17 років, з них 48% нікому про це не розповідають.

Навіть якщо батькам відомо про ситуацію, вони часто вважають, що покарати агресорів неможливо та, в кращому випадку, переводять дитину в іншу школу.

Проте мало хто знає, що таке явище як булінг регулюється законом та передбачає відповідальність. Отже, ви маєте право відстоювати свої права за допомогою правоохоронних органів!

Головним міжнародним документом, що захищає дітей від насильства, є Конвенція ООН про права дитини. В Україні ці випадки регулюються цілою низкою правових документів - Конституцією, Цивільним та Сімейним кодексом, Законами «Про охорону дитинства» та «Про освіту» та ін.

Цивільний та Кримінальний кодекси, а також Кодекс України про адміністративні правопорушення передбачають, що відповідальність (цивільну, адміністративну та навіть кримінальну) за порушення закону дітьми несуть батьки.

Проте якщо дитині, яка знущається над іншими дітьми, виповнилося 16 років, в більшості випадків вона вже сама несе кримінальну відповідальність за свої дії.

Закон «Про освіту» зобов’язує працівників освіти захищати дитину та молодь від усіх проявів насильства, зокрема психологічного. Проте ми знаємо чимало випадків, коли викладачі не лише не захищають учнів від цькувань інших дітей, але й самі знущаються над дитиною. Ви маєте право добиватися покарання таких педагогів. Звертайтеся до місцевого відділу освіти, Міністерства освіти і науки України, пишіть Уповноваженому з прав дитини.

Також за захистом прав, свобод і законних інтересів дитини можна звертатися до органів місцевого самоврядування, служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, прокуратури та інших уповноважених органів.

За більш детальною інформацією, будь-якими консультаціями та порадами ви та ваша дитина можете звернутися на Національну дитячу «гарячу лінію: