Казкотерапія

Казкотерапія в роботі з дітьми

Казкотерапія відрізняється від решти методів тим, що дія відбувається на ціннісному рівні. Тобто, взаємодіючи з іншою людиною, ми завжди спи­раємось на базові життєві цінності: Співпрацю, Істину, Любов, Віру, Гідність, Спокій, Ентузіазм, Доброту тощо. Коли ми говоримо з людьми про ці найваж­ливіші речі «прямим» текстом, то це виглядає дуже дидактично. Усі й так знають, «що таке добре і що таке погано». Казкові історії, легенди, міфи, притчі дають можливість розповісти про цінності у вигляді ненав'язливих цікавих і захоплюючих сюжетів. Тому інформація, запропонована в такому вигляді, дуже легко, без опору сприймається людьми. Казки попе­реджають про наслідки тих чи інших наших учинків, але не нав'язують життєвих програм.

Принципи казкотерапії

Таким чином, перший принцип казкотерапії — до­нести до свідомості дитини інформацію про базові життєві цінності у доступному, ненав'язливому, ці­кавому для неї вигляді.

Другий принцип казкотерапії — принцип Життєвої Сили, що є необхідною умовою для позитивних змін. На підставі другого принципу вихователь і психолог роблять усе можливе* щоб дитина вчилася знаходити і відновлювати власну Життєву Силу. Казки, які ми складаємо або добираємо, обов'язково зміцнюють ві­ру дитини у власні сили, несуть позитивну життєву програму.

Третій принцип — принцип багатогранності, що розглядає будь-яку життєву ситуацію і казкову історію як кристал із безліччю граней або пиріг із безліччю шарів. Бачення цього дає можливість розширюватись світогляду дитини.

Четвертий принцип — зв'язок між реальностями, де, пізнаючи психічну реальність дитини, психолог допомагає їй взаємодіяти в соціальній реальності.

Функції казкотерапії

Казки мають вагоме значення у вихованні та роз­витку дітей, виконуючи різні функції:

•    діагностичну;

•    прогностичну;

•    виховну;

•    коригувальну.

Залежно від того результату, який необхідно отри­мати, ставиться певна мета і вже після цього добира­ються казки, основні функції яких могли б допомогти в реалізації мети.

Діагностична функція відіграє важливу роль на первинному етапі казкотерапії. Вона дозволяє ви­значити стан дитини і поставити основну мету для подальшої роботи.

Прогностична функція казок полягає в тому, що ми можемо побачити не тільки сьогодення людини, але і заглянути в її майбутнє. Цієї мети ми можемо досягти, аналізуючи казки разом із дитиною, даючи відповіді на її запитання. У кінцевому результаті за­вдяки цій функції нам відкриються особливості по­ведінки дитини, бачення нею навколишнього світу 1 стратегії своєї подальшої поведінки.

Виховна функція допомагає нам за допомогою про­стих сюжетів і яскравих, барвистих образів навчити дитину простих істин, виховати в ній якості та влас­тивості особистості, що потрібні їй в певний момент для розв'язання ситуації, що склалася, і знадобляться в подальшому житті.

Коригувальна функція є тим кінцевим результа­том, який ми хочемо отримати наприкінці казкоте­рапії. Вона полягає в заміні «небажаної» поведінки на необхідну. Саме за допомогою корекції в стані та поведінці дитини спостерігаються зміни на краще.

Вправа «ПРИГАДАЙ КАЗКУ»

Ведучий. Мабуть, немає людини, яка не любила б казки. Ті з нас, хто не зацікавлений у класичних казках, переглядають сучасні фільми, читають детективи, романи тощо. Але ж це і є сучасні казки.

Люди завжди обмінювалися історіями. Зараз я про­поную вам згадати ту казку, що вам дуже подобалася в дитинстві, і по черзі її представити. Чим вона вам подобалась, що в ній ви запам'ятали найкраще?

Гравці пригадують.

Яка в нас вийшла чудова галерея казок! Які по­чуття виникли у вас після цього?

Гра «ЧАРІВНІ ФАРБИ»

На підлозі розстелені газети і приготовлено все, що необхідно для приготування фарб: борошно, сіль, олія, клей, вода, гуаш. Ведучий дає завдання вихователям (батькам) виготовити фарби, потім вмикає спокійну музику і всі працюють.

Після виконання завдання ведучий ставить запитання:

—  Що ви відчували під час виготовлення «чарів­них» фарб?

—  Чого ви сьогодні навчилися?

Гра «ЧАРІВНІ СТВОРІННЯ»

Ведучий. Колись давно одну країну населяли чарівні створіння, але налетів ураган і знищив їх. Тільки в глибоких печерах залишилися яйця цих чарівних створінь. Зараз я дам вам по такому яйцю (надуті повітряні кульки), зігрійте їх своїм теплом, 1 з них вилупляться чарівні створіння.

Гравці за допомогою фломастерів малюють різні створіння на кульках.

Ведучий ставить запитання:

—  Хто у вас «вилупився»?

—  Як його звуть?

—   Який він?

—   Які почуття виникали під час роботи?

Вправа «ВИГАДУВАННЯ КАЗКИ»

Ведучий. Підведіться ті, кому в дитинстві подобалися казки про тварин!

Четверо  гравців, хто підвелися першими, мають право набрати свої підгрупи.

Кожна підгрупа створює своє маленьке коло і протягом 10 хвилин вигадує казку з обов'язковою участю всіх казкових героїв, які запропоновані в цій підгрупі. Потім казки зачитуються і вправа обговорюється.

Гра «КАЗКОВИЙ ДОЩИК»

Гравці стають одне за одним.

Ведучий. У казковій країні йде дощик, але не простий а казковий. Він стукає по шиї, по плеча, по спині тощо.

Усі гравці рухаються по колу. Кожний гравець відповідно до слів ведучого за допомогою легких постукувань пальцями робить масаж учасникові, який іде попереду. Потім усі повертаються в зворотній бік і роблять те саме.

Гра «ГАЛЯВИНА»

Ведучий. Пройшов чарівний дощик, і ми опинилися на казковій галявині. Розкажіть, хто з'явився на галявині?

Кожен гравець обирає, ким він буде на галявині. Ведучий ставить запитання – підказки.

— Де ти стоїш?

— Скільки тобі років?

-          Що ти робиш на галявині?

-          Який зараз день і пора року?

Так програються всі ролі, потім усі гравці розташовуються на галявині, і галявина «оживає» на 7-10 хвилин, згодом усі сідають у коло, і кожен гравець говорить від імені свого героя.

Після цього гравцям необхідно по черзі промовити фра­зу: «Я не (герой), я — (своє ім'я).

Гра обговорюється.

Вправа «ПОДОРОЖ»

Перед початком вправи вмикається спокійна музика.

Ведучий. Заплющте очі... Уявіть, що ви виру­шили у подорож. Ви об'їздили багато країн, позна­йомились із різними людьми.

І ось одного разу ви їхали через поле. Навкруги літали метелики, співали птахи - вони раділи, що ви їдете через їхнє поле. Пахло квітами і свіжою полуницею. І ось на горі ви побачили Прекрасний Палац. Щось підказало вам, що вам дуже важливо потрапити туди. І ви вирушили до Палацу.

Коли ви увійшли в Палац, то були вражені його красою. Усе тут було зручним і красивим. Нібито хтось будував цей Палац саме для вас. І ви зрозуміли, що в ньому ви знайдете щось дуже важливе для себе.

Уявіть, що ви  наближаєтеся по Палацу й знаходите для себе те, що ви хотіли…

Усе те, що ви знайшли для себе в цьому Прекрасно­му налаці, залишається вам, і ви візьмете це з собою, коли повертатиметеся. А зараз ви робите глибокий вдих... і видих. Візьміть із собою все те хороше, що було з вами. І повільно розплющуйте очі, повертайтеся до кімнати.