ДЕНЬ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ‘Я

Психічне здоровʼя – це рівень психологічного благополуччя, який визначається не тільки відсутністю психічних захворювань, а й рядом соціально-економічних, біологічних й факторів, що відносяться до навколишнього середовища.

Благополуччя особистості охоплюється реалізацією її здібностей, подоланням нормальних життєвих напружень, можливостями протистояти звичайним життєвим стресам, плідно працювати.

Всесвітня організація охорони здоровʼя виділяє наступні критерії психічного здоровʼя:
– усвідомлення і відчуття безперервності, постійності та ідентичності свого фізичного і психічного «Я»;
– почуття сталості та ідентичності переживань в однотипних ситуаціях;
– критичність до себе та своєї власної психічної продукції (діяльності) та її результатами;
– відповідність психічних реакцій (адекватність) силі й частоті середовищних впливів соціальним обставинам і ситуацій;
– здатність самоконтролю над поведінкою відповідно до соціальних норм, правил, законів;
– здатність планувати власну життєдіяльність і реалізовувати ці плани;
– здатність змінювати спосіб поведінки залежно від зміни життєвих ситуацій і обставин.

Психічне здоровʼя людини тісно повʼязане із наявністю і збереженням психологічної стійкості. Психологічна стійкість охороняє особистість від дезінтеграції й особистісних розладів, створює основу для внутрішньої гармонії, забезпечує реалізацію фізичних і духовних потенцій людини.

Стійкість до подолання труднощів, збереження віри в себе, упевненості в собі, своїх можливостях, досконалість психічного саморегулювання – це невідʼємні складові психічного здоровʼя.

Як можна самостійно піклуватись про своє психічне здоров’я:
– Повноцінний сон (перш за все, мозок сприймає недосипання як тривожність, що змушує його працювати у напруженому режимі)
– Збалансоване харчування (дієта з великою кількістю поживних речовин і низьким вмістом жирів може запобігти депресії та зменшити її симптоми).
– Фізична активність
Щоб рухатися, не обов'язково йти до спортзалу або на пробіжку. Важливо, щоб тіло працювало, а як саме — питання вибору. Комусь подобаються командні ігри на зразок волейболу, хтось віддає перевагу танцям, а хтось — пішим прогулянкам.
Активність необхідна не тільки для тіла, але і для мозку. Наприклад, щоденна 20-30 – хвилинна прогулянка покращує когнітивні функції мозку.

– Соціальна інтеграція: спілкування з колом підтримки.
У відносинах ми ділимося своїми почуттями, нас розуміють, ми отримуємо підтримку і самі підтримуємо інших. Можливість віддавати важлива для нас не менше, ніж можливість отримувати. І ще важлива деталь: якщо люди навколо вас вміють бути щасливими, ви вчитеся цього ж у них.
Важливо розширювати професійні зв’язки, спілкуйтися з людьми з такими ж захопленнями або такими ж професійними обов’язками. Це потрібно не тільки для психологічного комфорту, але і просто щоб отримати знання.

– Заняття активностями (зокрема такими, які приносять задоволення і відчуття того, що робиться щось змістовне).
- Завжди продовжуйте вчитися
Зовсім не обов’язково вчити нові іноземні мови чи отримати чергову вищу освіту. Важливий сам процес: читайте професійну літературу, щоб розвивати навички; ходіть на кулінарні курси; читайте науково-популярні та художні книжки; дізнавайтеся нові схеми в’язання або робіть оригінальні підставки для зберігання велосипеда...
Якщо тема вам не цікава, не вчіть її тільки тому, що вже почали. Переходьте до заняття, яке принесе мозку задоволення. Змінювати заняття навіть корисно, тому що так доводиться перемикатися між різними видами діяльності.

- Робіть добро
Це простіше, ніж здається. Не обов'язково шукати бабусь, щоб перевести їх через дорогу, чи жертвувати частину зарплати в фонди.
Достатньо сказати «спасибі» водієві, який довіз вас вранці до роботи, побажати доброго ранку охоронцеві, посміхнутися касиру в супермаркеті.

- Не відривайтеся від реальності
Для психічного здоров’я важливо жити в сьогоденні, не думаючи про минуле або про те, що не сталося (і можливо ніколи не відбудеться).
Це стан, при якому ви точно знаєте, що відбувається навколо вас і з вами. Тільки здається, що це просто, а насправді вимагає уваги до себе і безкомпромісної чесності. Наприклад, зрозуміти, чому ви сердитесь: не через те, що домашні знову не помили посуд, а тому що ви роздратовані з самого ранку через невдачі на роботі, а тепер тільки шукаєте привід, щоб виплеснути роздратування.
Завдяки усвідомленості ми приймаємо правильні рішення, тому що розуміємо всі обставини і знаємо, чого хочемо. 

Бережіть себе та своїх близьких

Безпека дітей в Інтернеті

 

Розпочався навчальний процес і діти багато часу проводять в Інтернеті. Як проконтролювати, щоб вони не мали змоги зайти на сайти, що становлять якусь небезпеку? Як дізнатися, які сайти в інтернеті відвідувала дитина?

Щоб мінімізувати ризики під час користування дитини інтернетом, дотримуйтесь кількох нескладних порад:

1. Постійно, але невимушено проговорюйте з дітьми основні правила безпеки в Інтернеті.

Нікому не надавати без дозволу батьків особисту інформацію (ім’я та прізвище, номер телефону, адреса тощо).

Не надсилати особистих фото незнайомцям.

Нікому, крім батьків, не повідомляти своїх паролів – навіть найближчим друзям.

Повідомляти батьків щоразу при потраплянні на підозрілі сайти, посилання, файли.

Не провокувати та не брати участі в конфліктних ситуаціях у чатах чи соцмережах.

Розрізняти правдиві та фейкові новини. Не соромитися обговорювати з батьками прочитане і побачене тощо.

Нагадувати про ризики «підхопити» віруси тощо.

2. У будь-який час можна подивитися історію відвідування сайтів дитиною

Для найпопулярнішого в Україні браузера Chrome:

На сторінці Chrome у правому верхньому кутку натисніть значок «Ще» у вигляді трьох вертикальних крапок.

Натисніть пункт «Історія» – перед вами з'явиться перелік усіх сайтів, які відвідувала дитина.

Відкрити історію можна також за допомогою комбінації клавіш Ctrl+H.

Для інших браузерів працює аналогічний алгоритм.

3. Якщо дитина зовсім маленька, і ви не впевнені, що вона самостійно зможе впоратися з небезпеками інтернету, можна скористатися програмами «Батьківський контроль».

Вони дозволяють встановлювати часові ліміти для ігор, відсіювати вебсторінки з небажаним вмістом і навіть блокувати пристрій. Серед таких, наприклад, Google Family Link, ESET Parental Control, Qustodio та інші.

На комп’ютерах із операційною системою Windows є можливість налаштувати «батьківський контроль» через розділ меню «Параметри сім’ї».

Джерело

Всесвітній день тварин

 

Сьогодні, 4 жовтня – у світі відзначають Всесвітній день тварин (World Animal Day) — міжнародний день, спрямований на привернення уваги людства до прав тварин та їх добробуту, так як щодня тварини опиняються на межі зникнення

Історія цього дня починається з 1925 року, коли його вперше організував у Берліні німецький письменник і зоозахисник Генріх Ціммерманн. Спочатку Ціммерманн проводив день 24 березня, але 1929 року переніс його на 4 жовтня. Він активно просував свою ідею, і 1931 року міжнародний конгрес прихильників руху захисту прав тварин, який проходив у Флоренції (Італія), одноголосно ухвалив пропозицію оголосити 4 жовтня всесвітнім днем тварин.

Дата проведення всесвітнього дня тварин була вибрана не випадково. 4 жовтня — день пам'яті Франциска Ассізького, одному з найшанобливіших в католицькій церкві святих. Франциск Ассізький вважається у католиків за покровителя тварин.

Ідея проведення подібного дня прижилася по всьому світу і в 2008 році різні заходи, присвячені цій даті, пройшли вже в 66 країнах світу.

В Аргентині цей день святкується 29 квітня, у день пам'яті про смерть Ігнасіо Лукаса Альбаррасіна (1926), засновника Аргентинського товариства захисту тварин і автора Закону про захист тварин. Щорічно 66 країн світу проводять різні заходи у Всесвітній день тварин. В цей день різні товариства по захисту прав тварин проводять акції у багатьох країн світу. Вони закликають людей відмовитися від необдуманого знищення тварин заради задоволення своїх далеко не найголовніших потреб.

Крім того, Всесвітній день тварин — це привід нагадати людям про їхню відповідальність за домашніх тварин, які для багатьох людей стали дійсно незамінними членами сім'ї.

ЩО РОБИТИ, ЩОБИ ДИТИНА ВАМ ДОВІРЯЛА?

 Довіра у взаєминах з дитиною — одна з найголовніших речей. Інколи із цим можуть виникнути деякі складнощі. Що робити, щоби дитина вам довіряла? Ось декілька порад.

Будьте на зв’язку.

Дуже важливо знаходити час на прості розмови з дитиною. Обговорюйте, що гарного трапилося за день, які складні завдання ви розв’язали. Будьте відкритими до розмови й готовими вислухати.

Виявляйте інтерес.

Коли дитина щось вам розповідає — будьте з нею на 100 %. Ваша увага в цей час має належати лише малечі. Проявляючи інтерес — ви підвищуєте самооцінку дитини.

Вибачайтеся, якщо помилилися.

Помиляються всі, важливо вміти помічати свої помилки та виправляти їх. Якщо ви відчуваєте, що були неправі, щиро перепросіть у дитини.

Приміть самостійність дитини.

Сепарація та вміння діяти самостійно зростає разом з віком дитини. Не бійтеся, що це поступова втрата зв’язку з нею. Навпаки, якщо ви будете приймати самостійність дитини, не заважати та не втручатися в природній процес сепарації, підтримувати та допомагати, — ваші стосунки лише зміцнішають.

Не критикуйте.

Якщо дитино щиро ділиться з вами своїми переживаннями чи враженнями — не знецінюйте й не критикуйте її. Стежте за власною реакцією та словами. Діти надзвичайно чутливі не лише до вербальних, але й до невербальних способів спілкування. Вони чудово розуміють, коли їх не сприймають серйозно.

Співчувайте.

Коли батьки щиро співчувають своїм дітям, допомагають їм упоратися зі складними емоціями — вони створюють умови для змінення довіри та прихильності.

Будьте чесними зі своїми дітьми.

Правильні слова на кшталт «Я тебе розумію», не зблизять вас з дитиною, якщо вони не йдуть від серця. Якщо ви не розумієте почуття дитини, не брешіть. Краще ведіть іншу лінію розмови. Говоріть про те, що чуєте та бачите: «Я бачу, як тобі погано», «Так, така ситуація досить неприємна для тебе» тощо.

Обіймайте дитину.

Без зайвих слів. Цього ніколи не буває забагато ♥

Джерело

Міжнародний день миру

Цінність світу пізнається в сумні часи війни. Зміцнення ідеалів миру і безпеки, припинення воєн і конфліктів стає головним пріоритетом в 21 столітті на національному та міжнародному рівні.

День миру 2022 відзначається 21 вересня. Це свято встановлене Організацією Об'єднаних Націй в 1981 році. До 2001 року це день святкувався кожен третій вівторок вересня. У 2002 році дата 21 вересня була встановлена як день загального припинення вогню і відмови від насильства.

Події, які відбуваються по всьому світу - війни, тероризм, проблеми зміни клімату і протиріччя між народами роблять День миру як ніколи актуальним. До того ж пандемія коронавірусу чітко продемонструвала, що для того, щоб перемогти вірус і подолати наслідки однієї з найбільших епідемій людства необхідно об'єднуватися і укладати мир з собою і навколишнім середовищем, берегти природу і її багатства.

ООН в цей день закликає країни, які знаходяться в конфліктах припиняти всі бойові дії. У день Миру біля штаб-квартири організації в японському саду Генсек вдаряє в Дзвін миру і оголошує хвилину мовчання.

З 2007 року Міжнародний день миру присвячений певним темам, які зачіпають людство. Тероризм, зміни клімату, расова дискримінація. Проводяться різні семінари та заходи, мета яких обговорення прав людини, військових конфліктів, освіти і роззброєння.

Символом Міжнародного дня миру є білий голуб з оливковою гілкою. Автором емблеми став всесвітньо відомий художник Пабло Пікассо.

Міжнародний день охорони озонового шару

Цей день відзначається в пам’ять про підписання Монреальського протоколу щодо необхідності збереження озонового шару з 1995 року.

Озоновий шар фільтрує сонячне проміння і попереджує шкідливий вплив жорсткого ультрафіолету на поверхню Землі, зберігаючи життя на ній.

Науково доведено, що проникнення до стратосфери штучно створених хімічних речовин, таких як, бромистий метил, бромхлорвуглеводні, хлорфторвуглеводні, чотири хлористий вуглець, знищують озоновий шар нашої планети.

Мільйони молекул озону руйнуються кожну хвилину і результатом цього процесу є збільшення кількості жорсткого ультрафіолетового випромінювання, яке досягає поверхні Землі.

На сьогодні інтенсивність ультрафіолетового випромінювання на поверхні землі вище 45° (градусів) широти перевищує у середньому на 10% показники двадцятирічної давнини. В полярних широтах значно більше.

Щоб Ви розуміли про що йдеться, зменшення щільності озонового шару  на 1% призводить до додаткових 0.6–0.8% підвищення, а це 100-150 тис. випадків щорічно, захворювань на катаракту та підвищення випадків раку шкіри на 2%.

Тваринний та рослинний світи теж страждають від збільшення ультрафіолетового опромінювання.

Воно негативно впливає на розвиток фітопланктону, крабів, мальків риб, уповільнюється ріст рослин. Синтетичні матеріали, якими користуються люди (пластики, гума), швидше руйнуються під дією ультрафіолету.

До того ж, збільшення інтенсивності ультрафіолетового випромінювання у приземних шарах атмосфери.

Це призводить до додаткової генерації озону та підвищення концентрації інших потенційно шкідливих оксидантів у повітрі, яки ми дихаємо.

Подолати цю проблему можна лише завдяки скоординованим діям усіх націй та верств суспільства на глобальному рівні.

Усвідомлюючи це, уряди практично усіх країн світу приєдналися до Монреальського протоколу і взяли на себе зобов’язання досягти головної мети – згортання виробництва та використання озоноруйнівних речовин у різних секторах промисловості.

На сьогодні Сторонами Монреальського протоколу стали 191 країна .

Це усі країни члени ООН.

Таким чином, однією з найбільш актуальних екологічних проблем людства є збереження озонового шару планети.

Відповідно до цієї угоди, уряд кожної країни виконує вимоги, що до вилучення з обігу та припинення виробництва озоноруйнівних речовин за обумовленими графіками.

Україна в 1985 році підписала, а в 1986 році ратифікувала Віденську конвенцію про охорону озонового шару.

На основі Віденської конвенції 20 вересня 1988 року Україна приєдналася до Монреальського протоколу по речовинах, що руйнують озоновий шар.

Україна не має власного виробництва озоноруйнівних речовин. Але існує реальна загроза зупинки українських підприємств-користувачів, які не зможуть перейти на озонобезпечні технології, та їх партнерів-суміжників.

Експорт озоноруйнівних речовин вже зараз заборонено до багатьох країн, а в найближчі роки – у будь-які країни світу.

Подружити дітей під час воєнної дистанційки

 Під час дистанційного навчання в умовах війни завдання вчителів — дати дітям відчуття безпеки в новостворених онлайн-класах, до яких доєдналися багато новачків. Кожному педагогу доведеться вчитися працювати з дитячою тривогою та невпевненістю і тим самим готувати якісне підґрунтя для плідного навчання. У цьому допоможуть спеціально розроблені психологами ігри на знайомство.

Вправи на знайомство

 «Правда або брехня»

Вік учнів: з 8 років

Як проводити гру?

 Учитель пропонує учням написати темним маркером великі цифри 1, 2, 3 на аркушах паперу А4 (щоб добре було видно всім на екранах гаджетів).

 Потім необхідно озвучити інструкцію: «Зараз кожен з вас поділиться з класом трьома фактами про себе. Один із цих фактів має бути неправдивим.

 Щодо фактів — говоріть про улюблену їжу, домашніх улюбленців, членів родини, хобі, подорожі. Для старших дітей доречно казати про фільми, музику, життєві ситуації.

 Після того як учень озвучив усі три факти про себе, всі інші показують на екранах номер того факта, який вони вважають неправдою. А той, хто розповідав про себе факти, називає учнів, які це відгадали.

 Гру може почати вчитель: «Факт 1: Я люблю борщ. Факт 2: Я боюся павуків. Факт 3: У мене є домашня тваринка, хом’як Байрактар». Потім учитель називає на ім’я всіх, хто показав цифру 2 і тим самим відгадав, що страх павуків — це вигадка.

 

 «Це про мене»

Вік учнів: від 7 років

Як проводити гру? 

Учитель називає фразу з протилежностями, наприклад: «Я люблю собак більше, ніж котів» або «Я більше люблю какао, ніж чай»; «Вважаю, що Привид Києва крутіший, ніж Людина-Павук». Той, хто згоден із твердженням, піднімає руку і викрикує «Це про мене!»

 

Ця вправа дає відчуття згуртованості, спільності поглядів. Так діти знаходять однодумців і підтвердження: «У мене тут є з ким потоваришувати».

  

«Компліменти»

Вік учнів: від 7 років

Як грати?

 Учитель говорить: «Зараз ми будемо говорити одне одному приємні речі, компліменти. Почнемо з… (ім’я учня), якого всі ми зараз бачимо в лівому верхньому віконечку. Він каже комплімент тому, хто у віконечку справа, і так далі по черзі. Ключова фраза, яку всі казатимуть: «Мені подобається в тобі те, що ти…» Компліментом можуть бути: риси характеру (веселий, добра, кмітливий, сміливий, енергійна), прояви дитини (завжди готовий пограти / допомогти / з тобою цікаво / ти ділишся з усіма смаколиками / твоя любов до тварин), зовнішність (маєш гарне довге волосся, твої кучері, твої окуляри, твій яскравий одяг).

 Гра завершується, коли останній учень говорить комплімент учню, який починав гру. Ця активність добре підходить для спільної гри дітей і дорослих — можете практикувати її в родинах. Вона згуртовує і робить відносини в будь-якому колективі теплішими.

  

«Полювання»

Вік учнів: від 7–8 років

Як проводити вправу? 

Вчитель каже, що зараз у помешканні кожного учня почнеться цікаве полювання. Дається 30 секунд, щоб знайти річ чи предмет із заданими параметрами. Наприклад: «За 30 секунд ви маєте знайти у себе вдома щось із цифрою 7 / річ зеленого кольору / щось пухнасте / щось їстівне».

 Коли всі збираються біля екранів, кожен має кілька секунд, щоб назвати, що в нього руках. 

Ще один різновид цієї гри потребує більше часу. Вчитель дає завдання учням знайти в їхньому житлі (навіть тимчасовому) якусь важливу для них річ. Це може бути улюблена книжка, музичний інструмент, чашка, рюкзак, який подарував татусь, який зараз захищає Україну, подарований близькими оберіг, браслет, фотографія… Під час наступного уроку діти розповідають про всі ці важливі речі і таким чином ближче знайомляться одне з одним, слухаючи щирі історії.

 

 «Пантоміма»

Вік учнів: із 7 років

Як проводити гру: 

Кожному учню по черзі пропонується показати тільки за допомогою жестів, що він любить робити у вільний час. Можна загадувати в пантомімі й інші активності — що любить готувати та їсти, улюблене місце відпочинку. Інші діти під час пантоміми мовчать. Потім починають говорити, хто що думає, допоки не знайдеться правильна відповідь.

  

«Кумедне привітання»

Вік учнів: із 7 років

 Якщо вчитель знає, що до класу приєднається новий учень, можна зробити момент знайомства приємно-несподіваним. Педагог розділяє учнів на трійки, і кожна з маленьких груп вигадує оригінальний жест привітання. І коли дитина приєднується до класу, то вчитель спершу знайомить всіх із новеньким, каже, що всі раді знайомству, і говорить фразу-ключ: «І всі дітки приготували для тебе особливе привітання. Один, два, три!» За цим сигналом вчителя всі групи водночас вітають новачка своїм оригінальним жестом та разом промовляють «Ласкаво просимо, Аню!»

 Це буде маленькою, але пам’ятною приємністю, бо якщо кожен з нас поставить себе на місце цього учня — точно скаже: так, це було мені потрібно.

 Вправи для формування навичок командної роботи

 

«Хвиля»

авторська вправа психолога Лади Ендресен

Вік учнів: із 7 років

 Для виконання цієї вправи-гри потрібно, щоб у всіх учнів були увімкнені камери.

 Учасник, віконечко якого розташоване в лівому верхньому кутку екрана, запускає хвилю одночасним рухом правої та лівої рук* і промовляє своє ім’я.

 *Як має виглядати хвилька? Якщо ви сидите, витягніть руки в сторони та починайте рухом створювати хвильку.

 Цю хвильку одразу ж підхоплює наступний учасник справа. І також робить руками хвилю та каже своє ім’я. Всі діти продовжують робити хвильку, ніхто ручки не опускає. Вправа триває доти, доки хвилька не закінчиться на останньому учаснику.

 Гра створює яскравий візуальний ефект — немов на екрані оживає море. Це дає відчуття згуртованості: море зробили всі ми, і кожен назвав своє ім’я та додав своєї індивідуальності. «Море — одне, а нас — багато, і ми всі — особливі».

 

 «Протилежності»

Вік учнів: із 9–10 років

 Вчитель просить клас об’єднатися у дві групи. Кожній групі дається твердження, до якого треба зібрати аргументи «за». Приклади тверджень: «Зимові канікули кращі, ніж літні» — «Літні канікули кращі, ніж зимові»; «Для саморозвитку важливо спілкуватися з розумними людьми» — «Книги найкраще сприяють саморозвитку». Через 10 хвилин кожна група обирає мовця, який зачитує свої аргументи іншій половині класу. І навпаки. Яка група набере більше аргументів — виграє.

  

«Спільності»

Вік учнів: 9–10 років 

У вправі «Спільності» учні теж мають об’днатись у дві групи. І кожна протягом 15 хвилин має знайти та написати спільності всіх членів групи. Наприклад: «Ми всі любимо торт Наполеон», «Нас всіх бісить, коли нас перебивають», «Ми дуже віримо в перемогу України». Через 15 хвилин група презентує свої спільності. Перемагає команда, яка знайшла більше спільностей.

 

 «Літери»

Вік: від 8 років 

Кожній парі, віконечка яких під час відеозв’язку поряд (горизонтально чи вертикально), вчитель дає завдання створити літеру. Коли діти навчаться складати літери в режимі онлайн, можна спробувати всім разом відтворити на екрані слово: «Україна», «перемога», «любов». На цю вправу дається хвилина. Вправа сприяє зорово-просторовому орієнтуванню, засвоєнню навичок командної роботи, креативності.

  

«Що тут сталося?»

Вік: із 10 років 

Учитель об’єднує учнів у групи по 4–5 осіб. Кожній групі дає картинку з незвичним сюжетом (дивіться нижче) та пропонує за дві хвилини скласти власну історію: «Як думаєте, що тут сталося?» Після обговорення один з учнів має три хвилини, щоб розповісти всьому класу оповідку. Вправа здружує, стимулює фантазію та нестандартне мислення.

 Важливо:

Для обговорення кожній групі потрібно буде створити окремий відеодзвінок на платформі, а потім після обговорення у визначений час знову об’єднатись у спільній групі класу. Тому якщо ви та ваші учні добре «підковані» технічно — це не спричинить труднощів.

  

«Нестандартне мислення»

Вік: із 8 років

 Учитель показує фрагмент недомальованого предмета і пропонує учням домалювати його на аркушах паперу А4. А, можливо, і створити кілька інших предметів у малюнку. Наприклад, вчитель показує фрагмент недомальованого метелика, а учень домальовує чудернацьку квітку чи фантастичну істоту. Немає правильної відповіді, що мало би бути на малюнку. На виконання вправи дається 2–3 хвилини. Після того як усі учні покажуть свої малюнки, вчитель рахує кількість однакових поворотів сюжетів на малюнках: «А ось ваше мислення, … , …, …, дуже схоже проявилось у малюнках!»

 

 «Імітатор» 

Вчитель говорить учням: «Ваше завдання — одночасно створити звук, схожий на… Я називаю цей предмет чи тварину, а ви одночасно імітуєте його/її звук. Ну як, готові?» Що можуть показувати діти звуками? Чайник, що кипить, машину, що гальмує, ворону, грозу, пилосос, задоволеного кота.

 Вправи та ігри на розвиток відчуття спільності та креативності

 

«Плейліст»

Вік учнів: 7–16 років 

На початку уроку вчитель пропонує учневі назвати свою улюблену композицію. Після цього вчитель має сформувати плейліст з усіх отриманих композицій (на YouTube) та увімкнути його після уроку. А потім запитати дітей, які композиції вони впізнали, та поговорити про цікаві факти, що стосуються цих виконавців і музичних груп.

  

«Тематичні дні»

Вік учнів: 6–16 років 

Ви можете запропонувати учням раз на тиждень з’являтися на онлайн-уроках в образі, передбаченому тематичним днем. Це може бути «День капелюшків», «Піжамний день», «Рок-день», «Жовто-блакитний день», «День окулярів», «День Майнкрафт», «День смаколиків», «День динозаврів». Важливо, щоб завдання і теми уроків та дня збігались — потрібне повне тематичне занурення.

 

 «Кумедні питання»

Вік: із 7 років

 Учитель пропонує кожному учневі написати одне кумедне питання, яке б він хотів поставити однокласникам. Це питання дитина має відправити в месенджер чи на мейл особисто вчителеві, щоб інші його не бачили.

 Сформувавши перелік цих питань, учитель кожен день читає одне з них. А всі по черзі коротенько відповідають. Питань вам вистачить на місяць. Ця активність дуже захоплює дітей, адже всі чекають: «Ну коли ж нарешті буде моє питання і що на нього відповідатимуть?»

Джерело

Міжнародний День благодійництва

5 вересня світова спільнота відзначає Міжнародний день благодійництва, який був проголошений резолюцією Генеральної асамблеї ООН від 17 грудня 2012 року (затверджений 7 березня 2013) з метою заохочення діалогу між людьми, що належать до різних цивілізацій, культур і релігій, а також солідарності зі знедоленими.

Ініціаторкою Дня виступила Угорщина. Міжнародний день благодійництва збігається й приурочений до Дня пам’яті Терези Калькуттської (встановлений Римо-католицькою церквою 19 жовтня 2003 року) – місіонерки Римо-католицької церкви, відомої своїм подвижництвом у справах доброчинності, однієї з засновниць (1950) і настоятельок Ордену милосердя, лауреата Нобелівської премії миру 1979 року «за допомогу стражденному людству».

Злидні та пов’язані з ними проблеми продовжують залишатися в усіх країнах світу, незалежно від рівня їхнього економічного, соціального і культурного розвитку. В усіх країнах світу є люди з фізичними вадами, діти-сироти, безхатченки, ті, хто гостро потребує допомоги від інших членів суспільства – більш забезпечених і більш успішних. Вчасно надана допомога – будь-яка – велика, мала, фінансова, моральна, іноді рятує людське життя.

Благодійність, як добровільність і філантропія, єднає людей і сприяє створенню інклюзивного і більш сталого суспільства. Благодійність доповнює діяльність державних структур у сфері охорони здоров’я, освіти, житлового будівництва і захисту населення, сприяє розвитку культури, науки, спорту і забезпечує охорону природи.

Як педагогу організувати свою роботу під час війни

 У школах, розміщених у регіонах України, що не перебувають під обстрілами, поступово відновлюється освітній процес. Державна служба якості освіти у співпраці з ініціативою «Система забезпечення якості освіти», що впроваджується в межах проєкту «Супровід урядових реформ в Україні» (SURGe), та командою підтримки реформ МОН розробили поради для керівників шкіл щодо організації освітнього процесу в умовах війни.

Під час війни школа стає осередком, який дає змогу дітям отримувати не лише знання, але й психологічну підтримку, не втрачати відчуття приналежності до спільноти. Тому надзвичайно важливо гнучко підходити до організації роботи школи та налаштовувати освітній процес так, щоб він був комфортним і не травматичним для дітей та педагогів.

Навчальне навантаження та вибір форм і методів навчання в умовах війни

Найбільш оптимальна та безпечна форма організації освітнього процесу в умовах воєнного стану — дистанційна. Корисними у цій ситуації будуть напрацьовані під час пандемії коронавірусу моделі змішаного та дистанційного навчання у синхронному й асинхронному режимах.

Під час онлайн-занять педагогам варто проводити консультації з дітьми, інтегровані уроки, навчальні заняття-бесіди, полілоги та творчі заняття.

Водночас в умовах війни варто оптимізувати навчальне навантаження. Заняття у синхронному режимі важливі для учнів, проте більше в соціально-психологічному аспекті, ніж у навчальному. Тому їх кількість на день має бути принаймні вдвічі меншою, ніж під час дистанційного навчання в мирний час. Решту часу варто присвятити роботі в асинхронному режимі:

• спілкування у месенджерах;
• робота з онлайн-ресурсами (наприклад, Всеукраїнська школа онлайн, На урок тощо);
• виконання дітьми вправ та завдань, що передбачають психологічне розвантаження, техніки врегулювання емоційного стану тощо.

Завдання можуть передбачати читання літератури, перегляд фільмів, малювання, ліплення, інші творчі заняття, що можуть допомогти зняти психічне та емоційне напруження.

Методи роботи з учнями слід добирати відповідно до навчального предмета, віку дітей та їхніх інтересів. Перевагу варто надавати проблемним, пошуковим, творчим методам роботи.

В умовах війни бесіда або діалог кращі за інструкції чи розповіді, а творче завдання – за вправи. Онлайн-ігри, як можна використовувати під час навчання: «365 за шкалою медіаграмотності», «Пригоди Літератуса» і «Медіазнайко».

Оскільки використання групових, колективних форм роботи є ускладненим в умовах дистанційного навчання, варто робити акцент на дискусійних, партнерських варіантах і формах актуалізації опорних знань та закріплення теоретичного матеріалу, що сприятимуть розвитку актуальних соціальної та громадянської ключових компетентностей.

Обираючи методи роботи, важливо пам’ятати, що діти обмежені в ресурсах. Тому досліди, проєкти, творчі завдання варто застосовувати обережно, враховуючи наявність в учнів необхідного обладнання.

Домашні завдання, що передбачають виконання навчальних завдань із предметів, варто звести до мінімуму. Утім, школи та вчителі можуть це регулювати залежно від ситуації, емоційного стану та потреб дітей.

Розклад занять

Розклад занять в умовах війни має бути гнучким та регулюватися залежно від поточної ситуації.

Час початку першого уроку варто змістити принаймні на годину пізніше, оскільки діти можуть погано спати вночі через повітряні тривоги або психологічно нестабільний стан.

Робота педагогів

Учитель має академічну свободу й може самостійно визначати кількість годин на вивчення тієї чи іншої теми, обирати програмне забезпечення, методи та форми організації навчальної діяльності учнів.

В умовах війни вчителям варто переглянути календарні плани до кінця навчального року і спланувати вивчення предмета у найбільш зручний для учнів спосіб, створюючи для дітей комфортну, довірливу обстановку.

Оскільки освітній процес здійснюється переважно із застосуванням технологій дистанційного навчання, не зайвим буде повторити з дітьми правила роботи з онлайн-платформами, взаємодії у хмарних сервісах, інструменти спільної роботи з документами та засоби групової діяльності й комунікації.

Під час проведення онлайн-занять бажано залучати учнів до активної роботи, висловлювання своїх ідей та пропозицій, надавати можливість їм спілкуватися між собою.

Доцільним також буде проведення індивідуальних зустрічей з новоприбулими учнями з метою представлення закладу освіти як ефективного та безпечного освітнього простору і/або створення стислих інформаційних листів аналогічного змісту.

За матеріалами Державної служби якості освіти.