Дисципліна в класі: 5 порад учителю

Як учителю навчитися «володіти аудиторією», втримувати увагу класу та «правильно» робити зауваження? Як поводитися, щоб учні не боялися, а саме поважали? Та як не дозволити «сісти собі на голову»? 5 цінних порад учителю...

МЕНШЕ СЛІВ

Чим менше слів – тим сильніший ефект. Будьте лаконічними. Коли людина говорить багато і швидко, це видає її хвилювання та нерішучість. Коли ви говорите коротко і по суті, це свідчить про підготовленість та впевненість у собі. Використовуйте прості синтаксичні конструкції та виражайте свої думки просто і зрозуміло. Так потрібна інформація не загубиться серед зайвих фраз.

НЕ НАМАГАЙТЕСЯ ПЕРЕКРИЧАТИ УЧНІВ

Покажіть, що говоритимете лише тоді, коли в класі буде повна тиша. Так ви продемонструєте, що не збираєтеся ні з ким змагатися за увагу. Що вам вирішувати, хто коли говоритиме. Інколи для цього потрібно зупинитися та перерватися на півслові. Повторити ще раз, ще більше скорочуючи фразу та збільшуючи час паузи. І так до моменту, доки учні не втихомиряться.

НЕ ДОЗВОЛЯЙТЕ ВТЯГУВАТИ СЕБЕ У СУПЕРЕЧКУ

Не дозволяйте втягувати себе у діалог, який не стосується теми. Це особливо актуально, коли учитель робить зауваження, а учень «виправдовується» або починає сперечатися. Не відповідайте на «аргументи», повторіть власну вимогу чи зауваження. Звучить дещо безкомпромісно, але це ваше рішення і ви в ньому впевнені. Ваше завдання – відновити дисципліну.

МОВА ТІЛА

Вимагати тишини можна не лише словами, а й жестами чи поглядом. Щоб підкреслити важливість певних слів, поверніться до співрозмовника усім тілом. Дивіться у вічі, злегка нахиліться (цей жест свідчить про те, що у вас все під контролем). Коли даєте завдання, стійте на одному місці. Не потрібно жестикулювати, краще скласти руки за спину. І не відволікайтеся на сторонні справи.

НЕ ПІДВИЩУЙТЕ ГОЛОС

Коли вчитель втрачає контроль над класом, перший імпульс – підвищити голос, перекричати учнів. Насправді підвищення голосу свідчить про хвилювання та страх, і учні це дуже тонко відчувають. Інколи провокують ще більше. Щоб втримати увагу, краще говорити повільніше і тихіше. Знижуйте голос. Нехай учні в прямому сенсі цього слова прислуховуються до вас. 

Ваша дитина Вам довірятиме

Конфлікти дитини з учителями.

ДІЇ БАТЬКІВ?

 

Після початкової школи діти часто почуваються вже досить дорослими, поводяться зухвало, грубіянять учителям, що призводить інколи до численних конфліктів. Це збігається, зазвичай, з підлітковим періодом. Але в сварках між учителем й учнем не завжди винувата дитина. Я як розпізнати причину цих конфліктів? Якими є дії батьків, аби ці сварки припинилися?

Хто винен: учитель або учень?

Щоденник вашої дитини червоний від зауважень? Прізвище вашої дитини постійно згадують під час обговорення не досить приємних ситуацій на батьківських зборах? Не починайте відразу сварити дитину! Та навпаки не варто беззаперечно вірите підліткові, коли він запевняє: «Це вчителі, адміністрація (або конкретний учитель) в усьому винні! Вони упереджено ставляться до мене! Переведи мене до іншої школи! Я не зможу навчатися так!» Дуже часто підлітки починають усіх обманювати. Навіть, якщо раніше вони завжди говорили правду, в таких ситуаціях, аби виправдати себе, можуть спокуситися на обман.

Спершу слід об’єктивно оцінити ситуацію, поговорити з дитиною, якщо вона не реагує, відмовчується, або дратується, поспілкуйтеся з класним керівником, із друзями. Але робіть це так, щоб з вашого сина чи доньки не глузував увесь клас, мовляв, як маленький поскаржився, маму покликав до школи. Спосіб зробите це непомітно, не привертаючи уваги інших однолітків, можна завжди знайти — зателефонувати, зв’язатися за допомогою інтернету, або не на території школи. Приміть той факт, що ваша дитина дорослішає, головне завдання батьків – навчити її правильно виходити з конфліктних ситуацій, а не вирішувати все за неї. Якими є дії батьків?

Налагоджуємо ситуацію

Допоможіть дитині налагодити стосунки з учителем, у будь-якому разі винен учитель чи учень, необхідно розв’язати ситуацію. Як це зробити? Якщо ви вже з’ясували, через що в школі дитина свариться з учителями, або конкретно з одним, і переконані, що очевидна провина вчителя необхідно обов’язково назбирати докази, розповісти про це адміністрації школи, поспілкуватися з батьками учнів, якщо факти дійсно підтверджують інші, потрібно якомога швидше несумлінного вчителя притягнути до відповідальності.

У ситуації, коли очевидна провина учня, наприклад, ваша дитина поводиться просто потворно, не припиняє сваритися з вчителями, подекуди діє неадекватно, батькам необхідно серйозно зайнятися вихованням дитини. Адже підлітки дуже винахідливі та несвідомо можуть маніпулювати над дорослими.

Приклад із життя

Так, наприклад, хлопець 11 років якось ліг на підлогу та почав істерику, лише тому, що вчитель попросила його перевзутися. Учитель повелася правильно — не звернула на це уваги, а наполягала на своєму, чекала, коли істерика припиниться, тоді учень заспокоївся та перевзувся.

На питання: «Ти спеціально так повівся?» Він відповів: «Так, тому що просто не хотів перевзуватися!» «Ти й дома так поводишся, аби досягти свого?» — школяр абсолютно чесно сказав: «Так і це в мене дуже гарно виходить! Батьки дають, те, що вимагаю. Та дозволяють те, що мені заманеться!» Подібні батьківські дії небезпечні, в майбутньому можуть зіграти злий жарт, коли вже немаленька «дитина» стане просто некерованою, що може призвести до девіантної поведінки дитини. Адже не можна поступатися постійно неповнолітній дитині, необхідно мати батьківський авторитет і не піддаватися на провокації.

То як діяти батькам, коли в школі через нестерпного підлітка відбуваються сварки з учителями?

– Поговоріть із дитиною. Знайдіть причину, чому він так поводиться, що синові, або доньці не подобається. Не завжди ж дитина так поводилася? Якщо б ви не втрачали контакту з дитиною, ви б не пропустили момент, коли дитина стала капризною. Інколи діти навмисне поводяться неадекватно, аби звернути на себе увагу чи досягнути свого.

– Навчіть дитину поважати труд учителя. Усім відомо, що робота в школі складна, особливо зараз із сучасними учнями працювати дуже важко. Адже учні вважають, що є інтернет, пошукова система. Навіщо взагалі навчатися? Запропонуйте дитині знайти цікаву інформацію за предметом учителя, з якою виник конфлікт, поглянути на заняття інакше, зацікавте дитину. Поясніть, що вчителя не потрібно любити, як рідного, проте поважати необхідно, бо він перш за все людина, викладач, докладає багато зусиль, аби донести свій предмет до школярів, хоча заробітна плата в нього невелика.

– Приділить більше уваги своїй дитині. Дуже часто всі конфлікти дітей з учителями через те, що підліток потребує, аби дорослі на нього звернули увагу. Через нестабільний емоційний стан, статеве дозрівання, підліткові прищі, перше нероздільне кохання, нові предмети, можливо, у яких дитина не дуже розуміється — з усім цим дитина не може впоратися самостійно. Аби якось відігратися та звернути увагу на себе, дитина починає конфліктувати з учителями. Це, на її думку, підвищує авторитет підлітка серед однолітків. Адже він такий сміливий, що наважився з викладачами сперечатися! Насправді, йому потрібні любов та увага батьків!

Будьте присутніми у житті вашої дитини! Це потрібно для виховання гармонійної особистості. Ці приклади та поради стануть вам у пригоді, якщо дізнаєтеся про сварки в школі дитини з учителями.

Тренінг «Профілактика жорстокого поводження з дітьми»

 «Профілактика жорстокого поводження з дітьми»

Мета: ознайомити учасників тренінгу з актуальністю проблеми насильства в дошкільному віці, навчити педагогів реагувати на ситуації насильницького характеру.

Тривалість: 1 год.

Кількість учасників: 10-15

Вступне слово:

Час: 2 хв.

Доброго дня, шановні педагоги. Сьогодні ми зібралися в черговий раз у такій формі для того, щоб обговорити одну з актуальних проблем, яка існує в усіх школах, дошкільних закладах, але про яку ми так боїмося говорити. Це насильство. Але перед тим, як говорити про дану проблему, ми повинні зрозуміти, що під час навчально-виховного процесу саме ми несемо відповідальність за  життя та здоров’я  наших дітей.

У народі кажуть: «Щаслива дитина – щаслива родина». Будинок символізує міцність та стійкість сім’ї. А оскільки садочок – це другий дім, у якому вихованці проводять більшу частину дня, ми сьогодні спробуємо облаштувати прилеглу до будинку територію, щоб тим, хто  житиме у ньому було приємно і комфортно. Адже багато чого залежить саме від нашої з вами роботи.

1.  Вправа «Лелека»

Погляньте, будь ласка, на малюнок із зображенням лелеки, який несе у дзьобі немовля. У кожного з вас, на столі, є паперова пір’їна. Пропоную вам написати на ній власні очікування від тренінгу. Підійдіть по черзі і приклейте свої пір’їни на крила лелеки.

2.  Вправа «Знайомство» (з сердечком по колу)

Час: 3 хв.

Самопрезентація (стосовно дітей). Давайте ми з вами по черзі промовимо.

§ Як Ви відноситись до дітей? «Я дітей люблю, жалію, поважаю, завжди вислуховую…»

3.  Інформаційне повідомлення. Види насилля (презентація)

Час: 5 хв.

4.  Вправа «Моя відповідальність»

Час: 5 хв.

Дерево: Я пропоную Вам продовжити речення «Бути відповідальним для мене…». Кожен по черзі виходить і коментує та ліпить свою травинку на малюнок.

5.  Вправа «Вид насильства»

Час: 10 хв.

Зараз кожен виберіть собі листочок з певною ознакою поведінки чи психіки дитини. Завдання – визначити, до якого виду насильства належить. (у коробці)

6.  Рухлива гра «Малюємо цифрами» (розминка)

Час: 2 хв.

Намалюйте в повітрі цифри різними частинами свого тіла:

1 – носом; 2 – правим плечем; 3 – лівим плечем; 4 – правою ногою; 5 – лівою ногою; 6 – ліктем правої руки; 7 – ліктем лівої руки; 8 – правою ногою; 9 – лівою ногою.

7.  Експеримент «Склянка води»

Час: 1 хв.

Зараз я вам покажу невеликий експеримент:

Склянка води – це дитина (чиста, проста, наївна).

Сіль – пекучі, солоні слова.

Перець пекучі, образливі слова.

Грудка землі – жорстокі слова.

Усе добре змішуємо – отримуємо стан дитини. Скільки мене часу, доки все осяде, забудеться? А варто легенько збовтати і все підніметься на поверхню та спричинить нові стреси та неврози у дитини.

8.  Вправа «Щаслива дитина», домашнє завдання (написати, яка на вашу думку, повинна бути «щаслива» дитина)

Час: 19 хв.

9.  Як ви уявляєте щасливу дитину?

Малюнки вихователів (по черзі висловлюються)

Час: 5 хв.

Підсумки

10.                Інформаційне повідомлення

«П’ять шляхів до серця дитини» (додаток)

Час: 2 хв.

11.                Вправа «Меморандум»

Час: 5 хв.

Я пропоную членам кожної групи створити меморандум – дипломатичний документ, який висвітлює фактичну, документальну сторону певного питання.

Перша група створює меморандум батьків до дитини «Я хочу, щоб моя дитина…», а друга група – до батьків «Я хочу, щоб мої батьки…».

По закінченню представники від кожної команди зачитують свій меморандум. Потім учасники визначають схожі позиції у представлених меморандумах.

12.                Вправа «Відкритий мікрофон», підсумки

Час: 1 хв.

Додаток:

ПАМ’ЯТКА «П’ЯТЬ ШЛЯХІВ ДО СЕРЦЯ ДИТИНИ»

Дотик

§ один із найважливіших проявів любові людини. Тактильна ласка однаково важлива як для дівчаток, так і для хлопчиків. Тому коли ви виражаєте свою любов за допомогою ніжних дотиків, поцілунків, цим можна сказати набагато більше, ніж словами «Я тебе люблю».

Слова заохочення

§ коли ми хвалимо дитину то дякуємо їй за те, що вона зробили, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто, тому що слова втратять усю силу і сенс. Пам’ятайте: кожне схвалення має бути обґрунтованим і щирим.

Час

§ це ваш дарунок дитині. Ви ніби говорите їй: «Ти мені потрібна». Інколи діти роблять погані вчинки саме для того, щоб батьки звернули на них увагу.

Подарунок

§ це символ любові тоді, коли дитина відчуває, що батьки справді турбуються про неї. Справжній подарунок дається не в обмін на щось, а просто так. Подарунки не обов’язково купувати, їх можна знаходити, робити самим. Подарунком може стати що завгодно: польові квіти, камінчики, чудернацької форми гілочка, горішок. Головне – придумати, як його подарувати.

Допомога

§ кожного дня діти звертаються до вас із різноманітними запитаннями, проханнями. Завдання батьків – почути їх і відповісти. Якщо ми допомагаємо дитині й робимо це з радістю, то душа її наповнюється любов’ю. Допомога дітям – не означає повністю обслуговувати їх. Коли вони підростуть, мусимо навчити їх усього, щоб і вони допомагали нам.

Поради батькам, опікунам, бабусям, дідусям!

Часто за нескінченими потоками ми не звертаємо уваги на найдорожче, що в нас є – на наших дітей. А вони так потребують уваги!

Одного разу у дитини запитала чого тобі найбільше хочеться? Я хочу захворіти. Чому?

Коли я хворіла, мама сиділа біля мене, розмовляла, розповідала казки, читала книжки. Мені було так добре!

Порада 1.

Не забувайте приділяти увагу повсякденному спілкуванню дитиною. І тоді колись почуєте: "Дякую тобі, мамо, за твою науку. Колисала ти мене, колись й онуку".

Порада 2.

Намагайтесь говорити спокійно і доброзичливо. Не зловживайте словами: "повинен", "треба". Не забувайте казати "дякую", "вибач", адже вони вчаться того, чого їх навчать. Якщо дитина зростає у докорах, вона починає жити з почуттям провини.

Порада 3.

Будьте в міру вимогливими:

виправляйте;

реагуйте на недоліки;

хваліть за мінімум – карайте за максимум.

Примітка: інколи вмійте і "не побачити"

Порада 4.

Спільні сімейні обіди – один з елементів належної культури поведінки, тільки не ті, де переважають уїдливі насмішки:

- Прибери лікті зі столу! Підніми голову, вона в тебе не глиняна!

- Не плямкай!

- Як ти їси, дивитись гидко!

- А хто за тебе "дякую" скаже!

Як говорив стародавній мислитель Сенека, "нелегко привести до добра повчанням, а легко прикладом".

То ж будьмо прикладом своїм дітям у всьому. Бо "блаженні ті батьки, чиє доброчесне життя є прикладом доброзичливості для дітей, зразком виправлення і правилом благих дій".

Порада 5.

Дуже важливою умовою є дотримання принципу погодженості у вихованні, одностайності у вимогах до дітей. Слушними, на наш погляд, є зразки народної мудрості:

Коли батько каже "так", а мати - "сяк", росте дитина як будяк.

Біда тому дворові, де курка кричить, а півень мовчить.

Порада 6.

Піклуйтесь про щасливу долю свого дитяти.

Відразу в кожного на думці - придбати і передати у спадок солідне майно. "Та, якщо вони не вміють благочестиво поводитися, - вчить Святий отець Іван Злотоустий, - воно недовго протримається у них, вони його розтринькають, воно загине разом з його господарями".

Знайте, батьки, - найкращий спадок для дітей не золото та маєтки, а гарне виховання і навчання. Для переконливості пропонуємо давню притчу,  якій закладена саме ця ідея.

"Якщо ти даси своєму синові одну рибину, то він буде ситий один день, якщо даси дві - то два дні, три рибини - три дні... Але коли ти навчиш його ловити рибу, працювати, то він буде ситий протягом всього життя. Отже, - продовжує Святий отець, - учіть дітей бути благочестивими володарями своїх пристрастей, багатими в добродіяннях і не очікуйте від Бога ніякої милості, якщо не виконуйте свого обов’язку. А слова видатного педагога К.Ушинського про те, що "коли бажаєш вихованцеві щастя, треба виховувати його не для щастя, а для праці життя", слугують цілком логічним підтвердженням всього зазначеного вище.

Порада 7.

Матері, привчають своїх доньок до охайності, чистоти і краси зовнішньої. Знайте, що в народі доньок порівнюють з їхніми мамами за приказкою: "Який кущ, така й калини, яка мати, така й дитина".

Порада 8.

Обов’язок батька – виховати в сина мужність, бо вона головним показником зрілості юнака. У своєму "Повчанні..." Володимир Мономах, описуючи власні пригоди, мав, на меті продемонструвати молоді, що тільки постійними тренуваннями можна розвинути у юнаків такі вольові якості, як наполегливість, терпеливість, відвагу, рішучість і сміливість. Ось чому він ствердно заповідав: " Не боячись ні раті, ні од звіра, діло мужське робіте..."

Насильство в сім’ї

Поради батькам:

Найчастіше тільки фізичне насильство ми вважаємо насильством. Нам складно припустити, як часто ми самі демонструємо насильство або стаємо жертвами.

Виявляється, насильство – це ще й:

• Погроза нанесення собі або іншому тілесних ушкоджень;

• Невиразні погрози, як-от: «ти в мене дограєшся!»;

• Погрози піти, забрати дітей, не давати грошей, подати на розлучення, розповісти про щось;

• Заподіяння шкоди домашнім тваринам ( щоб помститися партнеру);

• Ламання та знищення особистих речей;

• Використання брутальних слів, лайка;

• Принижування, ображання, постійне підкреслювання недоліків;

• Контролювання, обмеження в спілкуванні, стеження;

• Заборона лягати спати, або насильне позбавлення сну;

• Звинувачування у всіх проблемах;

• Критикування думок, почуттів, дій;

• Поводження із ним/нею як із прислугою;

• Ігнорування.

Насильством щодо дітей слід вважати:

• Нехтування дитиною;

• Нехтування обов’язків стосовно дитини;

• Відсутність в сім’ї доброзичливої атмосфери;

• Недостатнє забезпечення дитини наглядом та опікою;

• Втягування дитини в з’ясування стосунків між батьками та використання її з метою шантажу;

• Недостатнє задоволення дитини в їжі, одязі, освіті, медичній допомозі, за умови, що батьки матеріально спроможні зробити це;

• Використання алкоголю до втрати самоконтролю над дітьми;

• Нездатність забезпечити дитині необхідну підтримку, увагу, прихильність.

Не складно помітити, що все це не рідкість у наших сім’ях. Ми не розглядаємо це як щось особливе. Так поводилися наші батьки, батьки їхніх батьків. Така поведінка стала для нас звичною. І часто ми просто не замислюємось над тим, як це може вплинути на нас самих і наших дітей.

Коли виникає конфлікт, дорослі часто так захоплюються ним, що думають тільки про те, як відстояти свою позицію. Їм однаково, що відбувається в навколишньому світі. Діти, безумовно, не можуть бути сторонніми спостерігачами.

Чи знаєте ви, що:

• Діти бачать, чують та пам’ятають більше ніж думають дорослі. Нам здається, що дитина в цю хвилину не бере участі в конфлікті (захоплена грою, дивиться телевізор, перебуває в іншій кімнаті). Але насправді діти завжди знають коли батьки сваряться.

• Діти різного віку по-різному реагують, але на всіх дітей, навіть на немовлят, впливає домашнє насильство.

Будь-яке домашнє насильство, не залежно від того спрямоване воно безпосередньо на дитину чи іншого члена сім’ї, травмує дитину!

Як діти реагують на насильство в сім’ї:

• Діти зазнають почуття провини, сорому і страху, так, ніби вони відповідальні в насильстві, яке їм доводиться спостерігати.

• Діти відчувають сум.

• Діти відчувають гнів, тому що вони не спроможні змінити те, що відбувається в сім’ї.

Як ці переживання відбиваються на поведінці дітей?

Вони можуть:

• Реагувати надто агресивно;

• Не визнавати авторитетів;

• Бути пасивними чи пригніченими;

• Мати вигляд заляканих;

• Скаржитися на головний біль, постійне відчуття втоми, сонливість тощо.

Пам’ятайте!

В сім’ї дитина пізнає, як взаємодіяти з іншими людьми, як ставитися до себе і до оточення, як впоратися з труднощами і, за великим рахунком, що таке життя.

Які уроки може отримати дитина, що стикається з домашнім насильством?

Діти, що були свідками насильства в сім’ї, засвоюють:

1. Насильство – це засіб розв’язання конфліктів або отримання бажаного. Цю навичку вони переносять спочатку в дитячий садок і школу, потім у дружні і близькі стосунки, а потім у свою сім’ю та своїх дітей.

2. Негативні форми поведінки в суспільстві – найвпливовіші. Діти переконуються, що тиск та агресія призводять до бажаного результату, і не шукають інших способів взаємодії з іншими людьми. Вони не знають про те, що можна домогтися бажаного, не обмежуючи прав іншого.

3. Довіряти людям, особливо дорослим – небезпечно. У своїх сім’ях діти не мають прикладу позитивних стосунків. Тому їм складно встановити близькі стосунки з іншими людьми. Вони не спроможні розуміти почуття інших людей.

4. Свої почуття й потреби не можна виявляти відкрито. Дитина не може виявити свої справжні стосунки в сім’ї, тому що до неї просто нікому немає діла, або за цим настане покарання. Врешті-решт вона втрачає цю навичку – виявляти свої справжні почуття.

Дієві негативні почуття – вони привертають увагу, піднімають авторитет – тому тільки їх і варто проявляти.

В результаті дитина:

• Або приховує свої почуття в сім’ї, знаходячи їм вихід на вулиці, в навчальному закладі;

• Або керується принципом – мовчи, терпи і принижуйся.

У сім’ях, де в стосунках з дітьми переважають контролювання, нехтування дитячими проблемами, тиск приниження один до одного, дитина може вирости агресивною або забитою, такою, яка не вміє постояти за себе. Тому ми повинні частіше думати про те, кого ми хочемо виховати. Ми весь час маємо пам’ятати, що дитина – це наше дзеркало.

Коли дитина стала свідком проявів насильства в сім’ї:

1. Допоможіть дитині поділитися своїми почуттями з кимось із дорослих. Дуже важливо, щоб це була людина, якій дитина довіряє. Якщо дитині буде з ким поговорити, її страхи та почуття самотності зменшаться. Слід обов’язково вислухати дитину до кінця, не перебиваючи та не оцінюючи її. Необхідно дати їй можливість просто висловити те, що накопилося в душі. Дуже важливо, щоб дитина зрозуміла, що розповідь про болісні почуття полегшує біль.

2. Обговоріть з дитиною ситуацію, що склалася, її причини, можливі наслідки.

3. Іноді діти вважають себе винними втому, що сталося між батьками. Допоможіть дитині зрозуміти: в тому, наприклад, що батьки сваряться, немає її провини.

4. Якщо ви відчуваєте, що не в змозі допомогти дитині, зверніться до спеціалістів.

Пам’ятайте!

По-справжньому допомогти дитині ви зможете тоді, коли допоможете собі.

Припинити домашнє насильство можна, навчившись поважати іншу думку, інші індивідуальні особливості, інший стиль поведінки.

Це тільки деякі поради. Спробуйте скористатися ними або знаходьте свої. Не впадайте в розпач, коли щось не виходить. З часом у вас буде виходити краще і краще. Все у ваших руках. Від вас залежить, чи залишиться все як було, чи зміниться на краще.