Подружити дітей під час воєнної дистанційки

 Під час дистанційного навчання в умовах війни завдання вчителів — дати дітям відчуття безпеки в новостворених онлайн-класах, до яких доєдналися багато новачків. Кожному педагогу доведеться вчитися працювати з дитячою тривогою та невпевненістю і тим самим готувати якісне підґрунтя для плідного навчання. У цьому допоможуть спеціально розроблені психологами ігри на знайомство.

Вправи на знайомство

 «Правда або брехня»

Вік учнів: з 8 років

Як проводити гру?

 Учитель пропонує учням написати темним маркером великі цифри 1, 2, 3 на аркушах паперу А4 (щоб добре було видно всім на екранах гаджетів).

 Потім необхідно озвучити інструкцію: «Зараз кожен з вас поділиться з класом трьома фактами про себе. Один із цих фактів має бути неправдивим.

 Щодо фактів — говоріть про улюблену їжу, домашніх улюбленців, членів родини, хобі, подорожі. Для старших дітей доречно казати про фільми, музику, життєві ситуації.

 Після того як учень озвучив усі три факти про себе, всі інші показують на екранах номер того факта, який вони вважають неправдою. А той, хто розповідав про себе факти, називає учнів, які це відгадали.

 Гру може почати вчитель: «Факт 1: Я люблю борщ. Факт 2: Я боюся павуків. Факт 3: У мене є домашня тваринка, хом’як Байрактар». Потім учитель називає на ім’я всіх, хто показав цифру 2 і тим самим відгадав, що страх павуків — це вигадка.

 

 «Це про мене»

Вік учнів: від 7 років

Як проводити гру? 

Учитель називає фразу з протилежностями, наприклад: «Я люблю собак більше, ніж котів» або «Я більше люблю какао, ніж чай»; «Вважаю, що Привид Києва крутіший, ніж Людина-Павук». Той, хто згоден із твердженням, піднімає руку і викрикує «Це про мене!»

 

Ця вправа дає відчуття згуртованості, спільності поглядів. Так діти знаходять однодумців і підтвердження: «У мене тут є з ким потоваришувати».

  

«Компліменти»

Вік учнів: від 7 років

Як грати?

 Учитель говорить: «Зараз ми будемо говорити одне одному приємні речі, компліменти. Почнемо з… (ім’я учня), якого всі ми зараз бачимо в лівому верхньому віконечку. Він каже комплімент тому, хто у віконечку справа, і так далі по черзі. Ключова фраза, яку всі казатимуть: «Мені подобається в тобі те, що ти…» Компліментом можуть бути: риси характеру (веселий, добра, кмітливий, сміливий, енергійна), прояви дитини (завжди готовий пограти / допомогти / з тобою цікаво / ти ділишся з усіма смаколиками / твоя любов до тварин), зовнішність (маєш гарне довге волосся, твої кучері, твої окуляри, твій яскравий одяг).

 Гра завершується, коли останній учень говорить комплімент учню, який починав гру. Ця активність добре підходить для спільної гри дітей і дорослих — можете практикувати її в родинах. Вона згуртовує і робить відносини в будь-якому колективі теплішими.

  

«Полювання»

Вік учнів: від 7–8 років

Як проводити вправу? 

Вчитель каже, що зараз у помешканні кожного учня почнеться цікаве полювання. Дається 30 секунд, щоб знайти річ чи предмет із заданими параметрами. Наприклад: «За 30 секунд ви маєте знайти у себе вдома щось із цифрою 7 / річ зеленого кольору / щось пухнасте / щось їстівне».

 Коли всі збираються біля екранів, кожен має кілька секунд, щоб назвати, що в нього руках. 

Ще один різновид цієї гри потребує більше часу. Вчитель дає завдання учням знайти в їхньому житлі (навіть тимчасовому) якусь важливу для них річ. Це може бути улюблена книжка, музичний інструмент, чашка, рюкзак, який подарував татусь, який зараз захищає Україну, подарований близькими оберіг, браслет, фотографія… Під час наступного уроку діти розповідають про всі ці важливі речі і таким чином ближче знайомляться одне з одним, слухаючи щирі історії.

 

 «Пантоміма»

Вік учнів: із 7 років

Як проводити гру: 

Кожному учню по черзі пропонується показати тільки за допомогою жестів, що він любить робити у вільний час. Можна загадувати в пантомімі й інші активності — що любить готувати та їсти, улюблене місце відпочинку. Інші діти під час пантоміми мовчать. Потім починають говорити, хто що думає, допоки не знайдеться правильна відповідь.

  

«Кумедне привітання»

Вік учнів: із 7 років

 Якщо вчитель знає, що до класу приєднається новий учень, можна зробити момент знайомства приємно-несподіваним. Педагог розділяє учнів на трійки, і кожна з маленьких груп вигадує оригінальний жест привітання. І коли дитина приєднується до класу, то вчитель спершу знайомить всіх із новеньким, каже, що всі раді знайомству, і говорить фразу-ключ: «І всі дітки приготували для тебе особливе привітання. Один, два, три!» За цим сигналом вчителя всі групи водночас вітають новачка своїм оригінальним жестом та разом промовляють «Ласкаво просимо, Аню!»

 Це буде маленькою, але пам’ятною приємністю, бо якщо кожен з нас поставить себе на місце цього учня — точно скаже: так, це було мені потрібно.

 Вправи для формування навичок командної роботи

 

«Хвиля»

авторська вправа психолога Лади Ендресен

Вік учнів: із 7 років

 Для виконання цієї вправи-гри потрібно, щоб у всіх учнів були увімкнені камери.

 Учасник, віконечко якого розташоване в лівому верхньому кутку екрана, запускає хвилю одночасним рухом правої та лівої рук* і промовляє своє ім’я.

 *Як має виглядати хвилька? Якщо ви сидите, витягніть руки в сторони та починайте рухом створювати хвильку.

 Цю хвильку одразу ж підхоплює наступний учасник справа. І також робить руками хвилю та каже своє ім’я. Всі діти продовжують робити хвильку, ніхто ручки не опускає. Вправа триває доти, доки хвилька не закінчиться на останньому учаснику.

 Гра створює яскравий візуальний ефект — немов на екрані оживає море. Це дає відчуття згуртованості: море зробили всі ми, і кожен назвав своє ім’я та додав своєї індивідуальності. «Море — одне, а нас — багато, і ми всі — особливі».

 

 «Протилежності»

Вік учнів: із 9–10 років

 Вчитель просить клас об’єднатися у дві групи. Кожній групі дається твердження, до якого треба зібрати аргументи «за». Приклади тверджень: «Зимові канікули кращі, ніж літні» — «Літні канікули кращі, ніж зимові»; «Для саморозвитку важливо спілкуватися з розумними людьми» — «Книги найкраще сприяють саморозвитку». Через 10 хвилин кожна група обирає мовця, який зачитує свої аргументи іншій половині класу. І навпаки. Яка група набере більше аргументів — виграє.

  

«Спільності»

Вік учнів: 9–10 років 

У вправі «Спільності» учні теж мають об’днатись у дві групи. І кожна протягом 15 хвилин має знайти та написати спільності всіх членів групи. Наприклад: «Ми всі любимо торт Наполеон», «Нас всіх бісить, коли нас перебивають», «Ми дуже віримо в перемогу України». Через 15 хвилин група презентує свої спільності. Перемагає команда, яка знайшла більше спільностей.

 

 «Літери»

Вік: від 8 років 

Кожній парі, віконечка яких під час відеозв’язку поряд (горизонтально чи вертикально), вчитель дає завдання створити літеру. Коли діти навчаться складати літери в режимі онлайн, можна спробувати всім разом відтворити на екрані слово: «Україна», «перемога», «любов». На цю вправу дається хвилина. Вправа сприяє зорово-просторовому орієнтуванню, засвоєнню навичок командної роботи, креативності.

  

«Що тут сталося?»

Вік: із 10 років 

Учитель об’єднує учнів у групи по 4–5 осіб. Кожній групі дає картинку з незвичним сюжетом (дивіться нижче) та пропонує за дві хвилини скласти власну історію: «Як думаєте, що тут сталося?» Після обговорення один з учнів має три хвилини, щоб розповісти всьому класу оповідку. Вправа здружує, стимулює фантазію та нестандартне мислення.

 Важливо:

Для обговорення кожній групі потрібно буде створити окремий відеодзвінок на платформі, а потім після обговорення у визначений час знову об’єднатись у спільній групі класу. Тому якщо ви та ваші учні добре «підковані» технічно — це не спричинить труднощів.

  

«Нестандартне мислення»

Вік: із 8 років

 Учитель показує фрагмент недомальованого предмета і пропонує учням домалювати його на аркушах паперу А4. А, можливо, і створити кілька інших предметів у малюнку. Наприклад, вчитель показує фрагмент недомальованого метелика, а учень домальовує чудернацьку квітку чи фантастичну істоту. Немає правильної відповіді, що мало би бути на малюнку. На виконання вправи дається 2–3 хвилини. Після того як усі учні покажуть свої малюнки, вчитель рахує кількість однакових поворотів сюжетів на малюнках: «А ось ваше мислення, … , …, …, дуже схоже проявилось у малюнках!»

 

 «Імітатор» 

Вчитель говорить учням: «Ваше завдання — одночасно створити звук, схожий на… Я називаю цей предмет чи тварину, а ви одночасно імітуєте його/її звук. Ну як, готові?» Що можуть показувати діти звуками? Чайник, що кипить, машину, що гальмує, ворону, грозу, пилосос, задоволеного кота.

 Вправи та ігри на розвиток відчуття спільності та креативності

 

«Плейліст»

Вік учнів: 7–16 років 

На початку уроку вчитель пропонує учневі назвати свою улюблену композицію. Після цього вчитель має сформувати плейліст з усіх отриманих композицій (на YouTube) та увімкнути його після уроку. А потім запитати дітей, які композиції вони впізнали, та поговорити про цікаві факти, що стосуються цих виконавців і музичних груп.

  

«Тематичні дні»

Вік учнів: 6–16 років 

Ви можете запропонувати учням раз на тиждень з’являтися на онлайн-уроках в образі, передбаченому тематичним днем. Це може бути «День капелюшків», «Піжамний день», «Рок-день», «Жовто-блакитний день», «День окулярів», «День Майнкрафт», «День смаколиків», «День динозаврів». Важливо, щоб завдання і теми уроків та дня збігались — потрібне повне тематичне занурення.

 

 «Кумедні питання»

Вік: із 7 років

 Учитель пропонує кожному учневі написати одне кумедне питання, яке б він хотів поставити однокласникам. Це питання дитина має відправити в месенджер чи на мейл особисто вчителеві, щоб інші його не бачили.

 Сформувавши перелік цих питань, учитель кожен день читає одне з них. А всі по черзі коротенько відповідають. Питань вам вистачить на місяць. Ця активність дуже захоплює дітей, адже всі чекають: «Ну коли ж нарешті буде моє питання і що на нього відповідатимуть?»

Джерело

Міжнародний День благодійництва

5 вересня світова спільнота відзначає Міжнародний день благодійництва, який був проголошений резолюцією Генеральної асамблеї ООН від 17 грудня 2012 року (затверджений 7 березня 2013) з метою заохочення діалогу між людьми, що належать до різних цивілізацій, культур і релігій, а також солідарності зі знедоленими.

Ініціаторкою Дня виступила Угорщина. Міжнародний день благодійництва збігається й приурочений до Дня пам’яті Терези Калькуттської (встановлений Римо-католицькою церквою 19 жовтня 2003 року) – місіонерки Римо-католицької церкви, відомої своїм подвижництвом у справах доброчинності, однієї з засновниць (1950) і настоятельок Ордену милосердя, лауреата Нобелівської премії миру 1979 року «за допомогу стражденному людству».

Злидні та пов’язані з ними проблеми продовжують залишатися в усіх країнах світу, незалежно від рівня їхнього економічного, соціального і культурного розвитку. В усіх країнах світу є люди з фізичними вадами, діти-сироти, безхатченки, ті, хто гостро потребує допомоги від інших членів суспільства – більш забезпечених і більш успішних. Вчасно надана допомога – будь-яка – велика, мала, фінансова, моральна, іноді рятує людське життя.

Благодійність, як добровільність і філантропія, єднає людей і сприяє створенню інклюзивного і більш сталого суспільства. Благодійність доповнює діяльність державних структур у сфері охорони здоров’я, освіти, житлового будівництва і захисту населення, сприяє розвитку культури, науки, спорту і забезпечує охорону природи.

Як педагогу організувати свою роботу під час війни

 У школах, розміщених у регіонах України, що не перебувають під обстрілами, поступово відновлюється освітній процес. Державна служба якості освіти у співпраці з ініціативою «Система забезпечення якості освіти», що впроваджується в межах проєкту «Супровід урядових реформ в Україні» (SURGe), та командою підтримки реформ МОН розробили поради для керівників шкіл щодо організації освітнього процесу в умовах війни.

Під час війни школа стає осередком, який дає змогу дітям отримувати не лише знання, але й психологічну підтримку, не втрачати відчуття приналежності до спільноти. Тому надзвичайно важливо гнучко підходити до організації роботи школи та налаштовувати освітній процес так, щоб він був комфортним і не травматичним для дітей та педагогів.

Навчальне навантаження та вибір форм і методів навчання в умовах війни

Найбільш оптимальна та безпечна форма організації освітнього процесу в умовах воєнного стану — дистанційна. Корисними у цій ситуації будуть напрацьовані під час пандемії коронавірусу моделі змішаного та дистанційного навчання у синхронному й асинхронному режимах.

Під час онлайн-занять педагогам варто проводити консультації з дітьми, інтегровані уроки, навчальні заняття-бесіди, полілоги та творчі заняття.

Водночас в умовах війни варто оптимізувати навчальне навантаження. Заняття у синхронному режимі важливі для учнів, проте більше в соціально-психологічному аспекті, ніж у навчальному. Тому їх кількість на день має бути принаймні вдвічі меншою, ніж під час дистанційного навчання в мирний час. Решту часу варто присвятити роботі в асинхронному режимі:

• спілкування у месенджерах;
• робота з онлайн-ресурсами (наприклад, Всеукраїнська школа онлайн, На урок тощо);
• виконання дітьми вправ та завдань, що передбачають психологічне розвантаження, техніки врегулювання емоційного стану тощо.

Завдання можуть передбачати читання літератури, перегляд фільмів, малювання, ліплення, інші творчі заняття, що можуть допомогти зняти психічне та емоційне напруження.

Методи роботи з учнями слід добирати відповідно до навчального предмета, віку дітей та їхніх інтересів. Перевагу варто надавати проблемним, пошуковим, творчим методам роботи.

В умовах війни бесіда або діалог кращі за інструкції чи розповіді, а творче завдання – за вправи. Онлайн-ігри, як можна використовувати під час навчання: «365 за шкалою медіаграмотності», «Пригоди Літератуса» і «Медіазнайко».

Оскільки використання групових, колективних форм роботи є ускладненим в умовах дистанційного навчання, варто робити акцент на дискусійних, партнерських варіантах і формах актуалізації опорних знань та закріплення теоретичного матеріалу, що сприятимуть розвитку актуальних соціальної та громадянської ключових компетентностей.

Обираючи методи роботи, важливо пам’ятати, що діти обмежені в ресурсах. Тому досліди, проєкти, творчі завдання варто застосовувати обережно, враховуючи наявність в учнів необхідного обладнання.

Домашні завдання, що передбачають виконання навчальних завдань із предметів, варто звести до мінімуму. Утім, школи та вчителі можуть це регулювати залежно від ситуації, емоційного стану та потреб дітей.

Розклад занять

Розклад занять в умовах війни має бути гнучким та регулюватися залежно від поточної ситуації.

Час початку першого уроку варто змістити принаймні на годину пізніше, оскільки діти можуть погано спати вночі через повітряні тривоги або психологічно нестабільний стан.

Робота педагогів

Учитель має академічну свободу й може самостійно визначати кількість годин на вивчення тієї чи іншої теми, обирати програмне забезпечення, методи та форми організації навчальної діяльності учнів.

В умовах війни вчителям варто переглянути календарні плани до кінця навчального року і спланувати вивчення предмета у найбільш зручний для учнів спосіб, створюючи для дітей комфортну, довірливу обстановку.

Оскільки освітній процес здійснюється переважно із застосуванням технологій дистанційного навчання, не зайвим буде повторити з дітьми правила роботи з онлайн-платформами, взаємодії у хмарних сервісах, інструменти спільної роботи з документами та засоби групової діяльності й комунікації.

Під час проведення онлайн-занять бажано залучати учнів до активної роботи, висловлювання своїх ідей та пропозицій, надавати можливість їм спілкуватися між собою.

Доцільним також буде проведення індивідуальних зустрічей з новоприбулими учнями з метою представлення закладу освіти як ефективного та безпечного освітнього простору і/або створення стислих інформаційних листів аналогічного змісту.

За матеріалами Державної служби якості освіти.

Мотивація

 ЯК МОТИВУВАТИ СЕБЕ, ЩОБ РУХАТИСЬ ДАЛІ

 

Якщо людина постійно працюватиме в одному режимі, рано чи пізно це спричинить занепад сил, небажання щось робити, рухатись, діяти. Як кажуть в народі – «опускаються руки». Таким чином прийшов момент, коли людині потрібна підтримка, відновлення внутрішніх ресурсів, мотивація, щоб повернутися у стрій.

 Що може зробити в цей період людина, щоб її дії виявились для неї ефективними?

 

1. Згадайте про свої сильні якості та сторони.

 Сумнів у собі та своїх можливостях — часта причина втрати сил і небажання щось робити.

 Нагадуйте собі про свої досягнення та переваги. Похваліть себе за навички, які у вас добре розвинені, та почніть діяти.

 

2. Займіться тим, що вам подобається.

 Коли мотивація на нулі — складно просто встати і приступити до виконання трудомісткої роботи, тому, щоб запустити когнітивні процеси, почніть з розминання - виконання справ, які приносять вам задоволення. Ці дії покращать настрій і допоможуть повернути натхнення. У вас з'явиться більше сил на виконання робочих завдань.

 

3. Святкуйте дуже маленькі перемоги.

 Це допоможе створити позитивні навички. Не обов'язково щоразу купувати торт. Достатньо просто відзначити, що трапилося щось хороше.

 

4. Зосередьтеся на вирішенні проблеми.

 Тут важлива концентрація не на самій проблемі, а саме на її вирішенні. Продумайте усі можливі варіанти.

 

5. Слідкуйте за своїм здоров'ям.

 Погане самопочуття сильно відволікає від роботи та знижує рівень продуктивності. Займайтеся танцями, спортом, бувайте на свіжому повітрі.

 

6. Робіть те, що любите та чим можна заробляти.

 Успіх у будь-якій справі ґрунтується на поєднанні пристрасті та досвіду. Але будьте обережні. Переконайтеся, що зможете заробляти на результатах цієї діяльності. Адже далеко не все, що нам подобається, може приносити реальний дохід, що рано чи пізно призведе до вигоряння.

Як стати батькам ближче до дитини

Сьогодні в суспільстві вважається великою цінністю мати довірливі стосунки між дитиною та батьками: коли дитина не боїться поставити запитання, попросити поради, поділитися особистою історією. Велику роль у цьому відіграє спілкування з дитиною.

Говорити з дітьми важливо:

1. У такий спосіб допомагаємо дитині розвантажити свій невтомно працюючий мозок.

2. Можемо постійно тримати «руку на пульсі» для того, аби знати, що відбувається з дитиною, яка допомога їй саме зараз потрібна.

3. Це допоможе підтримувати в стосунках місточок довіри, аби в критичних ситуаціях дитина розуміла, що їй буде до кого звернутися за підтримкою.

Але дитина не завжди хоче йти на контакт, використовуючи короткі фрази «ОК», «Все нормально» на традиційне запитання батьків: «Як у тебе справи?». Тому важливо розговорити дитину. Важливо, аби дитина відчувала, що батьки не ставлять запитання «на автоматі», а їм дійсно цікаво дізнатися про життя.
Найкраще ставити різнопланові незвичайні питання, а не тільки «Як пройшов день?»

Ось кілька прикладів, щоб підтримати спілкування.

Запитання для дітей, які відвідують дитячий садочок:

1.     Чи ти думав колись переназвати кольори своїх олівців?

2.     Який персонаж тебе найбільше смішить?

3.     Якби ти відкрив магазин, що б ти хотів там продавати?

4.     Який ти супергерой і якими надсилами ти володієш?

5.     Якби ти міг виростити що-небудь у дворі, що б це було?

6.     Що тобі подобається дарувати людям?

7.     Ти сьогодні усміхався чи сміявся?

8.     Уяви, що ти кухар, і розкажи мені про свій ресторан. Які страви ти там подаєш?

9.     Куди б ти хотів поїхати? Як би ти туди дістався?

10.   Якби ти міг задати дикій тварині яке-небудь питання, що б ти спитав?

11.   Які найкращі речі в природі?

12.   Якби ти на один день став фотографом, що б ти хотів сфотографувати?

13.   Що тебе турбує?

14.   Ти думає про якісь винаходи?

15.   Як ти думаєш, чи було б цікаво вивчити іншу мову?

16.   Якби ти міг придумати нове свято, яким би воно було?

17.   Що було найбожевільнішим з усього, що ти коли-небудь їв?

18.   Придумай три безглузді нові світові традиції!

19.   Якби вдома ти міг встановлювати правила, які б три нові правила ти ввів?

20.   Що робить когось розумним?

Запитання для дітей старшого віку:

1.     Про що ти любиш мріяти?

2.     Скажи мені щось про себе, про що, на твою думку, я не знаю.

3.     Чим живуть твої друзі?

4.     Який спогад робить тебе щасливим?

5.     Чого ти з нетерпінням чекаєш, прокинувшись зранку?

6.     Уяви, що ти на пляжі. Яку найпершу річ ти зробиш?

7.     Що змушує тебе почуватись сміливим?

8.     Які мої дії дають тобі відчуття любові?

9.     Як ти показуєш людям твою турботу?

10.   Якби ти вирішив пожертвувати 100 гривень, кому б ти їх дав?

11.   Як би ти спроектував будиночок на дереві?

12.   Якби ти писав книгу, про що б ти у ній розповів?

13.   Якби ти розробляв одяг, як би він виглядав?

14.   Як тобі найбільше подобається допомагати іншим?

15.   Що викликає у тебе почуття вдячності?

16.   Якби ти робив печеру в лісі, що було б усередині неї?

17.   Що змушує тебе почуватися енергійним?

18.   Якби ти брав участь у виставі, яку роль ти б собі обрав?

19.   Що найбільше тобі подобається в твоїх друзях?

20.   Що робить тебе таким чудовим?

21.   Які три речі ти хочеш зробити цього літа/зими/весни/осені?

22.   Якби у тебе були друзі по всьому світу, як би ти підтримував зв’язок із ними?

23.   Якби ти приєднався до циркової трупи, яким би був твій виступ?

24.   Якби ти був вчителем і міг б навчити своїх учнів взагалі чому завгодно, яким знанням ти б хотів їх навчати?

25.   Якщо друг просить тебе зберігати таємницю, яка тобі не подобається, як ти вчиниш?

Питання, які стосуються школи:

1.       Скільки твоїх улюблених уроків сьогодні було? А чому тобі подобається математика? А чому не подобається англійська?

2.       Хто з однокласників цього року відкрився для тебе з нової сторони?

3.       Як думаєш, навіщо потрібно ходити до школи? Якби в тебе були діти, ти б їх відправляла в школу?

4.       Якби ти відкривала свою школу, якою б вона була?

5.       Які смішні історії трапилися у вашому класі?

6.       Хто тобі сьогодні найбільше допоміг? А кому допоміг ти?

Крім того, батьки мають бути достатньо обережними, питаючи в дитини про її заняття, цікавлячись її захопленнями або колом спілкування.

Як правило, дитина спочатку не буде у захваті від запитань дорослих. Тому їм не варто підганяти дитину з відповіддю, переходити швидко до іншого запитання. Потрібно дати час порозмірковувати – так батьки покажуть, що щиро зацікавлені в дитині і її відповідях. Якщо дитина відчує недружелюбність батьків або неможливість відкрито ділитися з ними своїми думками, вона може стати замкнутою.

Щоб і далі бути обізнаними із життям своєї дитини, батькам варто дотримуватися низки рекомендацій.

Будьте доброзичливими у ставленні до своєї дитини. Поводьтеся з нею як друг, а не стороння людина. Що тісніший емоційний зв'язок встановиться між вами – то більше ви знатимете інформації про події в житті дитини. Вам не обов'язково займатися тими ж справами, що й вона. Краще зосередьте свої спостереження на тому, як дитина долає труднощі.

Стежте за тим, як поводиться ваша дитина. Деякі батьки настільки зайняті своїми справами, що приділяють цьому занадто мало уваги. Тому потрібно не втрачати пильність, щоб мати змогу вчасно помітити щось підозріле й необхідним чином зреагувати.

Не давайте поради, поки дитина не попросить. Ми цінуємо найбільше ті поради, про які самі попросили. Варто дочекатися питання «Мамо/ тату, а що ти про це думаєш?»

Не засуджуйте. Коли дитина розповідає про власне життя, їй важливо відчувати, що батьки на її стороні. Тому варто спробувати не засуджувати. Можна ставити уточнюючі запитання «Якби в тебе була машина часу, чи вчинив би ти інакше в цій ситуації?»

Не знецінювати те, про що розповідає дитина та дати їй «провідчувати» емоції! Якщо дитина вирішила про щось розказати, значить це для неї важливо. Варто уникати фраз «Це ж не кінець світу», «чому ти так засмучуєшся», «не роби з мухи слона», «як мені набридли твої скарги».

Діліться прикладами з власного життя. Можна підтримати дитину власними історіями з свого дитинства. Буває, дитині важко розкритися й поділитися усіма подробицями свого життя. Тоді на допомогу можуть прийти історії від батьків про те, як їм було нелегко, про внутрішні конфлікти, переживання.

Бути «в темі» та цікавитися тим, чим захоплюється дитина. Варто спробувати більше дізнатися про те, що цікаво дитині: якщо син любить грати в комп’ютерні ігри, можна запитати: «А в чому полягає суть гри? Як ти будуєш стратегію?».

Якщо дочці подобається аніме, можна попросити поради, який фільм аніме подивитися. Якщо подобається кулінарити, саме час запропонувати разом підготувати стіл для друзів.

Якщо після розмови дитина буде відчувати полегшення та окрилення, більше шансів, що захоче розказати про своє «завтра».

Запрошуйте додому друзів вашої дитини. Так ви виявите смаки вашої дитини щодо певних речей, матимете змогу надалі спілкуватися з друзями дитини й довідаєтеся, кого вона обирає собі в друзі.

Спілкуйтеся із вихователями, вчителями вашої дитини. Відвідуйте батьківські збори, розмовляйте з педагогами, щоб знати, як вона навчається, виховується. Такі бесіди допоможуть вам дізнатися про інтереси вашої дитини. Якщо вона не досить добре навчається, можливо, їй до душі певна діяльність, присвячувати час якій вона не має можливості.

Дивіться на життєві ситуації з точки зору дитини, а не дорослого. Іноді дитина поводиться так або інакше, але ви не в змозі зрозуміти причину її поведінки. Коли ви поставите себе на місце дитини, причини стануть вам більш зрозумілі.

Якщо дитина все одно не відкривається батькам, можна звернутися до психолога або тьютора про допомогу.

Батькам нелегко знайти спільну мову зі своєю дитиною. Особливо, якщо дитина стає підлітком. Але варто докласти зусиль, почати цікавитись справами своєї дитини, позитивно поставитися до такої перспективи – і спілкування батьків з дітьми поступово налагодиться. Завдяки довірливому спілкуванню з батьками, дитина поступово ставатиме сильнішою і вчитиметься стояти за себе, стикаючись із щоденними клопотами й проблемами.

Джерело

Проєкт "Подбай про себе"

 6 червня соціальний проєкт Твій сімейний лікар на своєму Уoutubе-каналі опублікував першу серію українського анімаційного серіалу з порадами по збереженню психічного здоров’я.

 Під час війни українці та українки зустрілися з нечуваною кількістю лихих новин, важких рішень і виборів, із частими переїздами, пристосуванням до нових умов, постійною тривогою за себе та близьких. Окрім постійної загрози життю та наслідків для фізичного здоров’я, багато людей отримують психологічні травми. У постійному стресі важко вслідкувати за психічним станом і вчасно звернутись по фахову допомогу. Однак саме в критичних ситуаціях це дуже важливо, адже стійка психіка допомагає людині швидко реагувати на небезпеку, раціонально ухвалювати рішення та не нашкодити собі й близьким.

Серіал «Подбати про себе» про психологічну самодопомогу під час війни створила команда 

проєкту «Твій сімейний лікар» за підтримки HealthLink.

Режисерка: Анастасія Фалілеєва. 
Креативна продюсерка: Катя Варапай.

 

1. Подбати про себе №1

 «Що робити, коли не можеш нічого робити?»

 

2. Подбати про себе № 2

 «Як не відчувати провину за так зване «нормальне» життя?»
 

3. Подбати про себе №3

 «Що робити, коли малюк вередує?»

 

4. Подбати про себе № 4

 «Як запобігти емоційному вигоранню та постійному виснаженню?»

 

5. Подбати про себе №5

 «Що робити, якщо здається, що всі важливіші за тебе?»

 

6. Подбати про себе №6

 «Як допомогти близькій людині переживати втрату?»

 

7. Подбати про себе №7

 «Що робити, якщо тебе переслідують гнітючі думки та навʼязливі спогади?»

 

8. Подбати про себе №8

 «Як допомогти собі або іншій людині пережити насильство?»

 

 Джерел