Тренінг «Протидія торгівлі людьми»

МЕТА: проінформувати учасників тренінгу щодо проблеми торгівлі людьми, фізичного та психологічного насильства, запобігання та протидія насильству; надання корисних порад щодо особистої безпеки при виїзді за кордон тощо.

ЗАДАЧІ:

- сформувати уявлення про суть торгівлі людьми;

- з’ясувати причини торгівлі людьми;

- ознайомити з різними формами торгівлі людьми;

- позбавитися небезпечних стереотипів щодо торгівлі людьми.

ОБЛАДНАННЯ: ватмани, ватман з малюнком дерева без листя, стікери – листочки, фліп-чарт, аркуші паперу формату А4, ручки, фарби, кольорові олівці, клей, ножниці, фломастери, різні непотрібні журнали, додаток 1, додаток 2.

ХІД ТРЕНІНГУ

Вступ.

Повідомлення теми та мети тренінгу.

1. Знайомство.

Вправа «Я - унікальний»

Всі учасники тренінгу сидять у колі. Кожний учасник тренінгу, починаючи з тренера, називають своє ім`я та «свою унікальність» (вміння чи навички, вподобання, хобі чи ін.)

2. Привітання

Вправа «Посмішка по колу»

Кожний з учасників, посміхаючись своєму сусідові, передає йому посмішку, називаючи його ім`я («Я передаю свою посмішку Тетяні», Я передаю свою посмішку Андрієві»)

3. Правила роботи

Учасники тренінгу називають правила роботи в групі, а тренер їх записує на фліп-чарті або дошці.

·               активність;

·               взаємодія;

·               один говорить – інші слухають;

·               право на власну думку;

·               не критикувати;

·               казати по черзі;

·               позитивний настрій та ін.

4. Очікування

Вправа «Дерево очікувань»

На фліп-чарт кріпиться ватман з малюнком дерева без листя. Учасникам роздаються стікери у вигляді листочків, на яких вони пишуть свої очікування від цього тренінгу, а потім приклеюють на «дерево очікувань».

5. Активізація проблеми

Торгівля людьми в Україні на сьогодні є досить болючою проблемою. Адже наша держава очолює список країн, котрі потерпають від торгівлі людьми. В той же час, згідно минулорічної доповіді Державного департаменту США про нелегальну торгівлю людьми у світі, Україна належить до держав, де для боротьби з цим явищем докладається недостатньо зусиль. За результатами наукового дослідження, профінансованого Єврокомісією, Україна посідає 87-е місце у світовому рейтингу боротьби з торгівлею людьми.

Світова спільнота намагається боротися з цим явищем, але не зважаючи на увагу міжнародних організацій до зазначеної проблеми, торгівля людьми останніми роками набула надзвичайного поширення.

Офіційна статистика не дає чіткого уявлення про масштаби цього явища і точну кількість жертв, оскільки торгівля людьми є злочином, який досить складно від слідкувати тому, що злочинці використовують безліч форм і методів; крім того, більшість постраждалих не звертається по допомогу через страх покарання, осуд або просто не мають можливості це зробити. Тому до офіційних зведень потрапляє лине один з сотень таких випадків.

Так, наприклад, за даними Держдепартаменту США, щороку в рабство потрапляють 600-800 тис. осіб. За оцінками Центру безпеки людини, цей показник значно більший і дорівнює 4 млн. Згідно з дослідженнями Міжнародної Організації Праці, близько 12,3 млн. людей у світі займаються примусовою працею, в т.ч. 2.4 мільйони – в результаті торгівлі людьми.

Торгують і жінками, і чоловіками. І дітьми, але в переважній більшості випадків в якості «товару» виступають жінки. Приблизно в одному випадку з п’яти жертвами работоргівців стають діти. За даними ЮНІСЕФ, жертвами торгівців людьми щороку стають 1,2 млн. дітей. Їх вивозять в інші країни або регіони з метою всиновлення, випрошування милостині, використання у важкій нелегальній праці або для роботи у сфері секс-послуг, порнобізнесі тощо. Спектр роботи стає все більшим. Людей експлуатують у домашньому господарстві і виробництві, торгівці переходять до вербування у сільську місцевість, поширюється внутрішня торгівля та змінюються шляхи вивезення.

Торгівля людьми розвивається надзвичайно стрімкими темпами. Прибутки від неї сягають астрономічних розмірів і щорічно приносять кримінальним угрупуванням мільярди доларів. Це третій за розмахом кримінальний бізнес у світи після торгівлі зброєю і наркотиками.

6. Інформаційний блок

Торгівля людьми — це протизаконна торгівля людськими істотами в цілях комерційної сексуальної експлуатації або примусової праці: це сучасна форма рабства.

Причини торгівлі людьми: (Додаток 1)

v   інформаційні:

§    погана обізнаність українських громадян щодо можливостей працевлаштування за кордоном та їх наслідки;

§    публікації багатообіцяючої реклами в пресі та «агітація»

§    низька обізнаність стосовно своїх прав.

v   правові:

§    відсутність належної системи захисту потерпілих;

§    недостатнє покарання злочинців.

v   причини, пов’язані з «людським фактором»:

§    складні стосунки в сім’ї (відсутність або недостатність батьківської опіки над дітьми, вживання батьками алкоголю, наркотиків; очікування фінансової допомоги від одного з членів родини ….)

§    слабкі професійні навички;

§    зависока або занизька самооцінка;

§    бажання зробити запаморочливу кар’єру;

§    швидко без зайвих зусиль заробити великі гроші;

§    жага до «красивого життя»;

§    надмірна схильність до ризикованої поведінки;

§    зайва довірливість ….

Форми торгівлі людьми: (Додаток 1)

·               рабство або звичаї, подібні до рабства;

·               підневільний стан;

·               залучення в боргову кабалу;

·               торгівля людьми з метою сексуальної експлуатації;

·               торгівля людьми з метою використання у порнобізнесі;

·               торгівля людьми з метою трудової експлуатації (примусова праця);

·               торгівля людьми з метою використання у жебракуванні;торгівля людьми з метою вилучення органів;

·               торгівля людьми з метою втягнення у злочинну діяльність;

·               проведення дослідів над людиною без її згоди;

·               усиновлення/удочеріння з метою наживи.

Етапи торгівлі людьми (Додаток 3)

Першим етапом торгівлі людьми є вербування, він нерозривно пов’язаний з наступним та створює сприятливі умови для їх реалізації.

У широкому значенні вербування – це схилення людини до згоди на її використання в якості виконавця певних видів робіт або надання послуг.

Цей етап може здійснюватися шляхом повного чи часткового обману майбутньої жертви, так і у насильницький спосіб.

У першому випадку людині, наприклад, обіцяють працевлаштування у певній сфері, а потім змушують займатися іншою діяльністю, у другому – особа хоча і знає, чим вона буде займатися, однак її обманюють стосовно умов праці або країни призначення, у третьому – застосовуються засоби примусу (в т.ч. викрадення), коли людина не може виявляти свою волю.

(Додаток 2)

Вербування може здійснюватися різними шляхами:

Ø   через оголошення про працевлаштування або навчання за кордоном в ЗМІ чи Інтернет;

Ø   через туристичні, шлюбні, модельні агенції, фірми працевлаштування за кордоном;

Ø   через листування («наречена по пошті»);

Ø   через спеціалізовані сайти;

Ø   через фізичних осіб-вербувальників (свах, колишніх постраждалих від торгівлі людьми, «випадкових» знайомих);

Ø   через близьке оточення (друзів, знайомих, сусідів).

Вербувальники дають брехливі обіцянки і надії, намагаються представити роботу за кордоном як єдиний спосіб заробити необхідні гроші. Свої дії найчастіше мотивують «простим людським бажанням допомогти». Вони також можуть запропонувати фінансову допомогу по оформленню проїзних документів, віз тощо. Таким чином, майбутня жертва вже підпадає під економічну залежність. Зробивши свою роботу, вербувальники передають жертву до рук перевізників.

Переміщення людини – це зміна її перебування шляхом перевезення та іншого переміщення її як через державний кордон країни, так і в межах території країни.

Воно може бути відкритим чи таємним, примусовим чи добровільним, легальним чи нелегальним. Нерідко жертв переміщення укривають (переховують в спеціальних приміщеннях, не випускають за територію, змінюють зовнішність).

Наступний етап торгівлі людьми – передача людини, яка є об’єктом торгівлі, до рук покупця або його представників. Таким чином, здійснюється акт купівлі-продажу, в результаті якого жертва переходить у власність іншої людини.

Кінцевим етапом торгівлі людьми є експлуатація людини.

Щоб змусить людину підкоритися, торгівці використовують різні методи: вилучають документи, ставлять у боргову кабалу (жертва повинна відпрацьовувати «витрачені» на неї гроші, сплачувати за житло, їжу), обкладають великими штрафами, застосовують фізичне насилля, катують, погрожують, шантажують, обмежують свободу пересування та спілкування тощо.

7. Мозковий штурм «Хто може стати жертвою торгівлі людьми?»

Жертвою торгівлі людьми може стати хто завгодно, незалежно від статі, віку, соціального статусу. Навіть немовля може опинитися у рабстві. Так, наприклад, згідно статистики наймолодшому врятованому було 3 роки, а найстаршому – 73 роки. Постраждати від торгівлі людьми може як жінка, так і чоловік, як малозабезпечена людина, так і достатньо благополучна.

8. Вправа «Наслідки торгівлі людьми».

Учасникам пропонується відповісти на дане питання. Відповіді тренер записує на фліп-чарті.

9. Інформаційний блок

«Торгівля людьми: міфи та стереотипи» (Додаток 4)

1. Зі мною такого не станеться.

Так зазвичай вважають благополучні люди, які мають вищу освіту, гарну роботу, достаток. Але факти переконують, що від ризику потрапити у ситуацію торгівлі людьми ніхто не застрахований. До того ж сучасні работоргівці стали значно винахідливішими і почали використовувати більш витончені методи вербування.

Так зазвичай кажуть студенти, до яких приходять з лекціями фахівці громадських організацій з протидії торгівлі людьми. Більшість з них не усвідомлює того, що саме молоді люди від 18 до 25 років становлять групу ризику, адже саме вони - майбутні випускники коледжів і університетів невдовзі зіткнуться з проблемою працевлаштування, чіпляючись за будь-яку можливість заробити гроші.

2. Торгівля людьми – це торгівля виключно лише молодими жінками, яких використовують виключно у сексуальній сфері.

Існує думка, що жертвами торгівців людьми, як правило стають дівчата та молоді жінки. Але багато прикладів свідчать про те, що у ситуацію торгівлі людьми можуть потрапити чоловіки, діти і навіть люди похилого віку. Використовувати їх можуть у різних сферах: на виробництві, у сільському господарстві й т. ін.

Чоловіки становлять приблизно 24%, від кількості осіб, що потрапляють в рабство - це досить великий показник, адже чоловіки менш схильні шукати допомоги, ніж жінки: вони вважають себе сильними і здатними захистити себе, тому пункт перший «зі мною такого не станеться» стосується їх у першу чергу.

3. Тільки малоосвічені, наївні люди можуть стати жертвами торгівлі людьми.

Більшість постраждалих, що звернулися по допомогу, закінчили технікуми, коледжі, інститути. Тож говорити про низький рівень освіти не можна. Крім того, чимало людей отримують пропозицію з працевлаштування від тих, кому довіряють.

4. Друзі та родичі не можуть бути замішаними у торгівлю людьми.

Друзі, родичі, знайомі – це ті, кому довіряють найбільше. Останнім часом сформовано нову стратегію вербування, коли людину, що працювала деякий час на експлуататора, відпускають за умови, що замість себе вона приведе двох-трьох інших «працівників». Залякані жертви повертаються додому і проводять своєрідну рекламну кампанію серед своїх друзів та далеких родичів. По статистиці, 17% постраждалих були продані в рабство своїми же друзями, партнерами чи колегами.

5. Довести вину і покарати торгівців людьми неможливо.

Торгівля людьми - це кримінальний злочин, що в Україні, як і у багатьох країнах світу, карається ув'язненням від 5 до 15 років із конфіскацією майна. А у деяких державах, наприклад США та Канаді, - довічним ув'язненням.

За 2008 рік було порушено 322 кримінальні справи і винесено 83 вироки за статтею 149 «Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини» Кримінального кодексу України.

Якщо Ви вирішили працювати за кордоном …

У пошуках роботи за кордоном можуть допомогти молодіжні бізнес-центри, численні інформаційні дайджести (ЗМГ, реклама), вищі навчальні заклади і звичайно ж, поради знайомих. Якщо вже знайшли роботу, тоді...

v   Спочатку необхідно вийти зі стану ейфорії від перспектив, про які Ви мрієте. Якщо після цього Ваше рішення відносно роботи за кордоном не змінилося, треба розібратися з наступними позиціями. По-перше, звідки Ви отримали інформацію про таку роботу: чи є це джерело надійним; чи влаштовують Вас умови майбутньої роботи.

v   Переконайтеся, що фірма, яка пропонує роботу, має ліцензію на працевлаштування українських громадян за кордоном, отриману у Міністерстві праці та соціальної політики України.

v   Поцікавтеся в центрі зайнятості, чи є у фірми позитивний досвід працевлаштування українських громадян за кордоном.

v   Вимагайте оформлення спеціальної робочої візи - туристична та гостьова візи не дають права на роботу.

v   Підписаний контракт є обов'язковою умовою працевлаштування. Контракт підписується у 2 примірниках (для кожної із сторін).

v   Контракт повинен бути написаний зрозумілою для Вас мовою (українською або російською).

v   У контракті повинна міститися повна інформація про умови роботи:

o      термін дії контракту;

o      тривалість робочого дня;

o      вихідні дні;

o      оплата праці;

o      умови проживання;

o      медичне страхування;

o      повне ім'я та адреса роботодавця;

o      умови розірвання контракту.

Уникайте фраз типу: «та інші види робіт», «всі роботи на вимогу роботодавця».

v   Від'їжджаючи, обов'язково залиште вашій родині, друзям чи родичам якомога точніші координати вашого майбутнього місця перебування (точну адресу та реквізити організації, усі можливі контактні телефони, ваше місцезнаходження - майбутню адресу проживання, координати людини, через яку ви знайшли роботу - менеджера організації, знайомого, який порадив цю роботу). Обов'язково телефонуйте додому.

v   Після приїзду у країну, де Ви будете працювати, зареєструйтеся в посольстві України - інформація про Ваше перебування допоможе дипломатичним представникам України захистити Ваші інтереси у разі необхідності.

Тренер роздає роздруковані пам`ятки кожному учаснику тренінгу (Додаток 5)

10. Релаксація

Обговорення:

-                Чи був корисним та пізнавальним тренінг?

-                Чи справдились очікування?

-                Які висновки зробили для себе?

-                Як використаєте отриману інформацію для себе?

11. Креативна лабораторія.

Учні утворюють 2 команди. На ватмані творчо працюють над завданням, яке команда  обрала:

Дії, думки почуття особи, яка постраждала від торгівлі людьми

Дії, думки почуття людей, які оточують людину, яка постраждала від торгівлі людьми

12. Захист проектів. Підбиття підсумків.

Всесвітній день боротьби зі СНІД

1 грудня - Всесвітній день боротьби зі СНІДом, який було започатковано з 1988 року після того, як на зустрічі міністрів охорони здоров’я всіх країн світу прозвучав заклик до соціальної терпимості і розширення обміну інформацією щодо ВІЛ\СНІД.

Головна мета Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом привернути увагу громадськості доданої проблеми.

Символом боротьби з СНІДом є червона стрічка, жодна акція в цій області не обходиться зараз без неї. Ця стрічка як символ розуміння СНІДу була задумана навесні 1991року. Її ідея належить художникові Франку Муру. Він жив в провінційному містечку штату Нью-Йорк, де сусідня сім’я носила жовті стрічки, сподіваючись на благополучне повернення своєї дочки-солдата з Персидської затоки.

Щоденно в світі близько 16 тисяч чоловік заражаються ВІЛ-інфекцією, половина з них – молодь 15-24 років.

З моменту початку епідемії в світі заразилось ВІЛ-інфекцією близько 60 мільйонів чоловік.

Зараз в світі 40 мільйонів чоловік живуть з ВІЛ-інфекцією та СНІДом. В цілому близько 1,5 % жителів планети інфіковано ВІЛ.

21,8 мільйонів чоловік померло від СНІДу з початку епідемії, з них 3,6 мільйони – діти до 15 років.

Третина ВІЛ-інфікованих у світі мають вік від 15 до 24 років.

Кожної хвилини в світі 6 молодих людей віком до 25 років отримують ВІЛ-інфекцію.

На території Східної Європи та Центральної Азії (сюди входить і Україна) живе більш як 1,5 мільйони ВІЛ-інфікованих.

В ряді країн приблизно половина сексуально активних дівчат віком від 15 до 19 років вірять, що вони не ризикують отримати ВІЛ-інфекцію.

Епідситуація по ВІЛ/СНІД в області та місті залишається складною та напруженою, про що свідчить виявлення випадків не тільки серед представників груп ризику, але й серед загального населення, а саме серед вагітних та потенційних донорів.

Найбільша кількість ВІЛ-інфікованих реєструється серед молодих людей, а саме від 25 до 49 років.

За двадцять п’ять років, відколи стало відомо про існування ВІЛ, ставлення людей та суспільства в цілому до цієї теми змінилося завдяки тому, що сьогодні відомі шляхи передачі захворювання; минули панічний страх та безпорадність перед новою, досі невідомою хворобою, спричинені незнанням та невіглаством.

Уже давно відомо, що інфікування ВІЛ не є ризиком, що характерний для якихось певних категорій населення, як вважалося спочатку. Хвороба не обирає, тому найпершим завданням у подоланні епідемії залишається запобігання та профілактика.

СНІД - одна з найскладніших проблем людства. Багато про СНІД вже відомо,але щодня з’являється нова інформація. Перше повідомлення про ВІЛ з’явилося в1981 р. На сьогоднішній день поширення ВІЛ має характер пандемії. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) кількість людей, які живуть з ВІЛ/СНІД - понад 40 млн.! Більше 20 млн. людей померли через СНІД!

Більшість ВІЛ-інфікованих в Україні- це молодь віком 15-29 років.

Про проблему ВІЛ/СНІДу має знати кожна людина. Щоб не стати ВІЛ-інфікованим потрібно знати, як уберегтися від інфекції.

Основні шляхи передачі ВІЛ-інфекції:

- під час статевого контакту сперма або вагінальні виділення інфікованої людини потрапляють на слизову оболонку піхви, статевого органа, ротової порожнини, шлунку або прямої кишки, через які вірус проникає у кров іншої людини;

- у разі порушення цілісності шкірних покривів гострим предметом (зокрема, голкою, бритвою або інструментом для нанесення татуювання), яким перед цим користувалася інфікована людина і її кров залишилася на ньому. Ризик інфікування ВІЛ є найбільшим при повторному користуванні шприцом або голкою для введення ліків або наркотиків після вірусоносія, а також при переливанні крові, яка містить ВІЛ;

- від інфікованої матері під час вагітності, пологів або під час годування груддю.

Вірус імунодефіциту не передається:

- при спільному користуванні верхнім одягом з людиною, яка інфікована ВІЛ;

- при рукостисканні;

- через домашніх тварин;

- при користуванні загальним туалетом (унітазом);

- при контактах у транспорті;

- при чханні та кашлі;

- через обійми;

- через монети і паперові гроші, через постільну й натільну білизну;

- через рушники, мило, мочалку;

- при укусах комарів та інших комах;

- при плаванні у басейні;

- при поцілунках;

- через дверні ручки і спортивні знаряддя.

Щоб вберегти себе від інфікування ВІЛ, необхідно:

- не користуватися з іншими людьми одними й тими самими голками та шприцами для введення лікарських препаратів (у тому числі наркотиків). Найкращий спосіб – використання стерильних одноразових шприців;

- виключити статеві контакти з людьми стосовно яких немає упевненості, що вони не інфіковані;

- не допускати, аби біологічні рідини інших людей потрапляли на вашу шкіру.

СНІД в Україні.

Україна, відповідно до доповіді ООН , посідає 6-е місце у світі за рівнем поширення епідемії ВІЛ/СНІД.

Аналіз офіційних даних щодо поширення ВІЛ-інфекції свідчить, що епідемія триває з тенденцією до дальшого зростання в усіх регіонах України, але поширення по країні нерівномірно. Найбільше ВІЛ-інфікованих в Дніпропетровській, Одеській, Миколаївській і Донецькій області.

За результатами дослідження, до 2014 року загальна кількість ВІЛ-інфікованих за оптимістичним прогнозом може скласти 479 тис. осіб (1,9 % населення віком 15-49 років).

За результатами прогнозу, в 2014 році 36-43 % від загальної кількості ВІЛ-інфікованих та 31-38 % числа смертей від СНІД в Україні припадатимуть на Дніпропетровську, Одеську, Миколаївську та Донецьку області. У 2014 році прогнозні показники смертності від СНІД у цих областях в 1,5-2,1 рази будуть перевищувати середні показники по країні.

Щорічні витрати на лікування СНІД можуть досягнути в 2014 р. 630 млн. грн. (за найгіршим сценарієм).

Дослідження

Вчені за сприяння Національного інституту алергії та інфекційних хвороб (NIAID) проводять величезну кількість досліджень з вивчення ВІЛ-інфекції, спрямованих зокрема на отримання вакцини проти ВІЛ та нових препаратів для лікування самої хвороби і пов'язаної з нею патології.

Нині випробовується на людях 29 зразків противірусної вакцини, розробляється або проходить стадію клінічного тестування велика кількість препаратів проти СНІДу та СНІД-асоційованих інфекцій.

Вчені з'ясовують також точні механізми ушкодження вірусом імунної системи. Ці дослідження дають змогу краще визначити мішені для дії противірусних ліків і вакцин. NIAID підтримує також роботи з вивчення особливостей перебігу захворювання у людей різної расової та етнічної належності. Вчені проводять також аналіз та випробування хімічних бар'єрів, таких як місцеві мікробіциди, які людина може вводити у піхву або упряму кишку, аби уникнути зараження під час статевих зносин. Вони шукають також інші шляхи профілактики поширення інфекції, виявляючи та лікуючи венеричні хвороби, агітуючи за безпечний стосовно зараження ВІЛ стиль життя, а також запобігаючи інфікуванню дітей від матерів.

Хронологія СНІДу

1978р. - у хворих чоловіків-гомосексуалістів в США, Швеції та на Гаїті було зареєстровано схожі захворювання, які в подальшому назвуть СНІД.

1981р. - в США виявлено велику кількість випадків саркоми Капоші (рідкісний вид раку шкіри) у молодих чоловіків-геїв, які були названі «імунодефіцитом гомосексуалістів». В тому році від цього захворювання загинуло 128 молодих людей в США. Американським лікарем Майклом Готтлібом введено термін «СНІД».

1982р. - уперше відслідковано зв'язок СНІД з переливанням крові, використано таку назву захворювання, як СНІД- синдром набутого імунодефіциту.

1983р. - Люк Монтаньє з інституту Пастера у Франції відкрив та ідентифікував вірус імунодефіциту людини, як вірус, що призводить до СНІД. УСША за цей рік померло від СНІД півтори тисячі людей. Вперше в США в Сан-Франциско відзначався День Пам'яті померлих від СНІД . Організаторами цієї акції були люди, яких особисто торкнулася епідемія. З того часу День пам’яті мільйони людей по всьому світу відзначають щороку, кожну третю неділю травня. У цей день згадують людей, які померли від СНІД.

1984р. - Роберт Галло (США) незалежно від Люка Монтаньє ідентифікував вірус імунодефіциту людини.

1985р.- в США розроблено перший тестна наявність антитіл до ВІЛ, що дало змогу перевіряти донорську кров нанаявність ВІЛ. Також були встановлені шляхи інфікування вірусом СНІД: кров, статевий шлях та від матері до дитини. В США цього року зареєстровано 6972 випадки смерті від СНІДу.

1986р. - у світі вперше велику увагу приділено просвітницькій діяльності з метою профілактики ВІЛ/СНІД, вперше створено в Америці недержавну організацію ACT UP, яка займалась такою діяльністю. Вперше збудник СНІДу названо ВІЛ (HIV) - Вірус Імунодефіциту Людини.

1987р. - на сесії Генеральної Асамблеї ООН Всесвітньою Організацією Охорони Здоров'я (ВООЗ) прийнято глобальну стратегію боротьби зі СНІДом. Офіційно зареєстрований перший препарат проти ВІЛ-інфекції - АЗТ (ретровір). В Україні зареєстровані перші 6 випадків ВІЛ-інфікування серед громадян країни та 75 випадків серед іноземців. В Україні створено мережу кабінетів довіри з обстеження і консультування на ВІЛ/СНІД. У США в Сан-Франциско пошито перший КВІЛТ (клаптикова ковдра) в пам'ять про померлого ВІЛ-інфікованого друга.

1988р. - 1 грудня оголошено Всесвітнім Днем Боротьби зі СНІДом. Зареєстровано першу смерть від СНІДу в Україні.

1989р. - в Росії ВІЛ-інфіковано 270 дітей внаслідок непрофесійних дій медперсоналу.

1990р. - в Україні створено мережу СНІД-центрів.

1991р. - в Україні прийнято перший Закон «Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населення». Цього року Франком Муром створено символ всесвітнього анти СНІДівського руху увигляді червоної стрічки.

1992р. - в Україні прийнято першу програму профілактики ВІЛ-інфекції СНІД.

1993р. - кілька керівників Центру Крові у Франції посаджені за грати у зв'язку з попаданням у Центр ВІЛ-інфікованих препаратів крові. В Україні вперше впроваджено до й післятестове консультування — як обов'язкове при обстеженні на ВІЛ/СНІД.

1987 – 1994р. р. - в Україні офіційно зареєстровано 183 випадки ВІЛ-інфекції.

1995р. - в Україні поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу набуло епідемічного характеру, зареєстровано 1490 випадків інфікування за рік; прийнята друга програма з профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу.

1996р. - створено програму ООН СНІД (UNAIDS).

1998р. - прийнято Закон України "Про внесення змін до закону України «Про запобігання захворюванню на СНІДта соціальний захист населення».

1999р. - в Україні прийнято третю програму з профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу.

2001р. - в Україні прийнято четверту програму з профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу. Вперше проведено спеціальну сесію ООН з проблем СНІДу.

2002 р. - помер від СНІД Франк Мур, який створив червону стрічку — символ боротьби зі СНІДом

2014р. в Україні прийнято Закону про затвердження Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції /СНІДу на 2014-2018 роки

На сьогоднішній день хронологія, на жаль, продовжується.

Проте кожен мусить знати про СНІД. А знати - означає упередити!

Тести - єдина можливість виявити чи заражена ВІЛ людина чи ні. Цей тест допомагає виявити ВІЛ за декілька років до того, як розів'ється хвороба. Тест здійснюється через простий аналіз крові.

В Україні створені центри анонімної та безкоштовної консультації, де є можливість пройти тест.

Знання про наявність хвороби дає можливість своєчасно почати адекватне лікування та попередити її розвиток і прогресування. Ефективність лікування полягає в тому, що зменшується кількість вірусу в крові. Таким чином, можна жити з вірусом і жити звичайним життям. Проте, важливо не забувати про заходи безпеки, про які вже йшла мова.

Заходи приурочені до 1 грудня, Всесвітнього дня боротьби зі СНІД є важливою подією і мають велике значення для підвищення рівня освіченості населення (в т.ч. керівників) з питань розповсюдження, діагностики, профілактики, лікування ВІЛ/СНІД. В цей день потрібно спланувати всі дії, щоб привернути увагу суспільства до проблем пов’язаних з протидією поширенню ВІЛ/СНІДу в Тернопільській області.

Щоб зробити безкоштовне анонімне обстеження на ВІЛ-інфекцію/СНІД, потрібно звернутись:

· в кабінет довіри (кабінет інфекційних захворювань до інфекціоніста) лікарні чи поліклініки за місцем проживання,

· в обласний Центр профілактики та боротьби зі СНІДом,

· обласний шкірвендиспансер,

· обласний наркодиспансер.

Пам'ятайте!Будь-яка людина має однаковий ризик заразитись вірусом імунодефіциту, проте, кожна людина має право знати більше про СНІД, щоб вберегти себе та своїх рідних.

Рекомендації

Рекомендації соціального педагога підліткам

1. Дотримуйся норм законів і моралі в сім'ї та суспільстві.

2. Намагайся ставитись до інших людей так, як бажаєш, щоб ставились до тебе.

3. Формуй в собі позитивні потреби і погляди. Пам'ятай, що егоїзм і слабовілля прирікають тебе на асоціальні вчинки.

4. Не уникай ритмічної і напруженої трудової діяльності. Знаходь собі роботу, яке дає змогу проявити себе та самоствердитися.

5. Намагайся уникати компаній, спроможних змінити тебе, твій світогляд, які можуть утягнути тебе в злочинний світ.

6. Учись знаходити в собі найкращі якості, завжди спирайся на свою гідність: почуття особистої гідності – основа поваги до іншої людини.

7. Сформулюй для себе найближчі і подальші життєві цілі – це могутній фактор твого розвитку.

8. Не прагни до самотності, не занурюйся в себе під час усвідомлення своїх неправомірних вчинків (дій). Обери собі друга з кола близьких тобі людей, який завжди буде готовий надати тобі допомогу.

9. Люби себе будь-якого. Формуй в собі позитивну самооцінку, вчись володіти собою, стримуватися. Не давай волю своїм природним реакціям, вчись виражати емоції достойним чином.

Рекомендації соціального педагога підліткам щодо уникнення конфліктів

1. Не розмовляйте одразу з людиною, яка знаходиться в збудженому стані.

2. Перед тим, як сказати про якусь неприємність, подивіться на це очами опонента.

3. Не приховуйте свого доброго ставлення до людини, висловлюйте схвалення його вчинкам.

4. Змушуйте себе мовчати, коли вас залучають до дрібних сварок.

5. Навчайтеся поводити себе гідно, говорити спокійно, ввічливо, доброзичливо з оточуючими, поважайте гідність інших.

6. Якщо ви розумієте, що помиляєтеся в своїх думках, вчинках, визнайте це одразу.

Рекомендації соціального педагога підліткам щодо подолання агресивності:

• виконувати фізичні вправи (гімнастика, аеробіка, біг, їзда на велосипеді);

• займатися силовими видами спорту (бокс, боротьба);

• займатися фізичною працею;

• виливати злість на неживі об'єкти (побити подушку, боксерську грушу, пошматувати газету);

• використовувати масаж, особливо верхньої частини спини, з метою зняття напруги;

• викричатися на самоті, не спрямовуючи свій гнів на об'єкт роздратування;

• обговорити ситуацію, яка викликає роздратування, з близькою людиною;

• висловити уявному об'єкту своє невдоволення;

• написати листа об'єкту роздратування, але не надсилати його;

• змінити вид діяльності, що допоможе відволікати від проблеми;

• використовувати комунікативну техніку «Я»-повідомлення: висловлюючи співрозмовникові почуття щодо ситуації, яка вас дратує, викликати співчуття та бажання зрозуміти вас і не руйнувати стосунків. Наприклад: «Я сповнений гніву, злий, розлючений, дуже сердитий, мене дратує ця ситуація, мені ніяково, дуже боляче»;

• використовувати асоціативне «Я»-повідомлення: злий, як тигр;

• релаксація — метод, за допомогою якого можна частково чи повністю позбутися фізичного або психологічного напруження;

• медитація — занурення розумом у предмет, ідею, що досягається шляхом зосередження на одному об'єкті й усунення всіх інших зовнішніх (звук, світло) та внутрішніх (фізичне, емоційне напруження) чинників.

«16 днів проти насильства»

Історія Всеукраїнської акції «16 днів проти насильства»

У червні 1991 року Центр Жіночого Глобального Лідерства www.cwgl.rutgers.edu та учасники Форуму з питань жінок, насильства та прав людини, представленого учасницями з 20 країн світу, закликали до глобальної кампанії «16 Днів проти гендерного насильства».

З того часу понад 1000 організацій та осіб з більш як 100 країн прийняли участь у щорічних всесвітніх кампаніях «16 Днів проти гендерного насильства», що закликає до припинення усіх форм насильства проти жінок. У 2001 році ця щорічна кампанія відзначила своє десятиріччя.

Україна приєдналась до кампанії «16 Днів проти гендерного насильства» у 2000 році за ініціативи Міжнародного фонду «Відродження» та при підтримці Інституту Відкритого Суспільства, а вже у 2001 ця акція вийшла на загальноукраїнський рівень, об’єднавши 20 регіонів України та 75 державних та неурядових організацій.

В рамках акції проводяться з 25 листопада по 10 грудня тренінги, круглі столи, дискусії та дебати, семінари та лекції, виставки, трансляції освітніх програм, конференції, громадські слухання та інші заходи.

Ключові дати акції «16 днів проти гендерного насильства»

• 25 листопада – Міжнародний день ООН з викоренення насильства щодо жінок – присвячений сестрам Мірабаль, які були жорстоко вбиті під час диктатури Трухильо у Домініканській Республіці у 1960 році;

• 1 грудня – Всесвітній день боротьби із СНІДом. Вірус імунодефіциту людини та синдром набутого імунодефіциту стрімко поширюється у цілому світі;

• 2 грудня – Міжнародний день боротьби за відміну рабства. У цей день у 1949 році Генеральна Асамблея ООН прийняла Конвенцію про боротьбу з торгівлею людьми та з експлуатацією проституції третіми особами;

• 5 грудня – Міжнародний день волонтера. Волонтерство сьогодні – це потужний громадський рух, що має свої організації майже у всіх країнах світу, і давно вже переріс як національні кордони, так і сфери застосування волонтерської праці;

• 6 грудня - Річниця з дня «Монреальської різанини», коли 14 жінок-студенток були вбиті злочинцем лише через те, що «вони були феміністками»;

• 10 грудня – День Захисту Прав Людини. 10 грудня 1948 року уряди країн-членів ООН визнали права людини «на життя, свободу та недоторканість особи для всіх без винятків», підписавши Загальну Декларацію Прав Людини.