Життя як цінність!

Мета: визначити цінність людського життя через призму неповторності кожної людини.

Завдання: допомогти учням усвідомити цінність життя через розуміння власної неповторності, визначення сенсу свого буття.

Ключові слова: життя, цінність, неповторність, сенс буття.

Матеріали та обладнання: фліп-чарт, великі аркуші паперу, фломастери, маркери, аркуші формату А-4.

ПЛАН

1.                Вступне слово педагога (3 хв.).

2.                Вправа «Аукціон» (25 хв.).

3.                Притча «Який слід повинна залишити людина на Землі?» (5 хв.).

4.                Вправа «Я – подарунок для людства» (10 хв.).

5.                Підбиття підсумків (2 хв.).

ХІД ЗАНЯТТЯ

Вступне слово педагога (3 хв.).

Педагог зазначає, що життя людині дається тільки раз і немає змоги повторно його прожити, змінити те, що вже було зроблено. Тому важливо цінувати кожну мить свого життя, використовувати ті можливості, які воно пропонує і, водно-час, пам’ятати про те, що корисного ми можемо зробити для себе та людства.

Вправа «Аукціон» (25 хв.)

Перед початком вправи педагог роздає учням по 10 жетонів і просить їх написати на кожному з них своє прізвище. Далі він наголошує на тому, що жетон – це частинка кожного з учасників – одна десята їх часу, енергії, засобів, інтересів, індивідуальності. На час вправи ці жетони будуть рівнозначні сумі тих якостей та можливостей, які складають людську особистість.

Далі відбувається процедура «продажу». На аукціон педагог виставляє відразу два лоти. Завдання підлітків: вибрати один із них або не придбати жодного. Ні в якому випадку не можна купити два «товари» з однієї «пропозиції». За кожну покупку учасники повинні віддати педагогу певну кількість жетонів, натомість він дає їм відповідну картку із придбаним «товаром». Після того, як жетони закінчаться, учні більше нічого не зможуть придбати.

Додаткові умови:

купити кожну річ можна тільки в той момент, коли вона виставляється на аукціон;

на останній жетон можна придбати будь-який із запропонованих лотів.

Педагог не повідомляє учасникам, яка кількість лотів виставляється на аукціон. Він може лише закликати бути виваженими та розсудливими, оскільки після того, як аукціон закінчиться, а жетони залишаться, учасники нічого не зможуть придбати або ж навпаки, потративши всі «гроші» спочатку, можна не купити необхідної речі.

Після того, як на аукціон буде виставлено два лоти: здорова сім’я та всесвітня слава, і учасники зроблять свій вибір, ведучому варто оголосити, що ті, хто обрав здорову сім’ю, отримують у нагороду два додаткових жетони.

Ще одна несподіванка для учасників. Ті, хто із двох «товарів» (п’ять років фізичної насолоди та повага й любов до вас зі сторони тих, кого ви більш за все цінуєте) обере перший, повинні будуть заплатити ще один жетон (якщо вони в них ще залишилися), оскільки є речі, за які людям іноді приходиться платити дорожче, ніж вони на це розраховують.

Здорова сім’я	Всесвітня слава
(3 жетони)	(3 жетони)
Квартира або будинок	Новий спортивний автомобіль
(1 жетон)	(1 жетон)
Можливість поїхати на заробітки	Повага та любов тих, кого ви
за кордон	цінуєте
(2 жетони)	(2 жетони)
5 років фізичної насолоди	Радість спілкування з родиною
(2 жетони)	(2 жетони)
Чиста совість	Вміння досягати успіху в усьому
(2 жетони)	(2 жетони)
«Чудо» для коханої людини	Один справжній друг
(2 жетони)	(2 жетони)
Можливість змінити будь-яку рису	Можливість заново пережити будь-
своєї зовнішності	яку подію минулого
(1 жетони)	(2 жетони)
Популярність в колі знайомих	Оплачений відпочинок в будь-якій
протягом 2 років	країні світу
(1 жетони)	(1 жетони)
Хороша освіта 2 жетони)	Підприємство, що приносить
	прибуток(2 жетони)

Запитання для обговорення:

Якою покупкою ви більш за все задоволені?

Чи шкодуєте ви за тим, чого не придбали? І за чим саме?

Які із правил гри вам би хотілося змінити?

Які висновки вам вдалося зробити після виконання цього завдання?

Після обговорення аукціону педагогу варто наголосити на тому, що те, як ми витрачаємо свій час, зусилля і можливості у реальному житті, дозволяє достатньо об’єктивно говорити про наші справжні цінності. І правила даної гри досить реалістично відображають людське життя, а саме: ми не можемо зробити двічі один і той самий вибір, як не можемо «відмінити» наслідки раніше прийнятого рішення; не можемо досягнути всього відразу чи скористатися всіма можливостями одночасно. Людина не знає наперед, з чого їй прийдеться вибирати в майбутньому. До того ж, завжди будуть обмежені час, можливості, гроші, інтереси. За все, що людина обирає, їй потрібно платити ціну, яка у багатьох випадках більша за ту, яка передбачалася. Тому, жити потрібно сьогодні, використовувати можливості, які дарує життя, і робити все для того, щоб і тим людям, які поруч, теж було добре.

Притча «Який слід має залишити людина на Землі?» (5 хв.)

Старий Майстер звів кам’яний будинок. Став осторонь і милується. «Завтра в ньому оселяться люди», – думає з гордістю. А в цей час біля будинку грався хлопчик. Він стрибнув на сходинку й залишив слід своєї маленької ніжки на цементі, який ще не затвердів.

– Для чого ти псуєш мою роботу? – сказав з докором Майстер.

Хлопчик подивився на відбиток ноги, засміявся й побіг собі.

Минуло багато років. Хлопчик став дорослим чоловіком. Життя його склалось так, що він часто переїздив з міста до міста, ніде довго не затримувався, ні до чого не прихилявся – ні руками, ні душею. Прийшла старість. Пригадав старий чоловік своє рідне село на березі Дніпра. Захотілося йому побувати там. При-їхав на батьківщину, зустрічається з людьми, називає своє прізвище, але всі знизують плечима – ніхто не пам’ятає такого…

– Що ж ти залишив після себе? – запитує у старого чоловіка один дід. – Є в тебе син чи дочка?

– Немає в мене ні сина, ні дочки.

– Може, ти дуба посадив?

– Ні, не посадив я дуба...

– Може, ти поле засіяв?

– Ні, не засіяв я поля...

– То, мабуть, ти пісню склав?

– Ні, й пісні я не склав.

– То хто ж ти такий? Що ж ти робив усе своє життя? – здивувався дід.

Нічого не міг відповісти старий чоловік. Пригадалася йому та мить, коли він залишив слід на сходинці. Пішов до будинку. Стоїть той, наче вчора збудований, а на найнижчій сходинці – закам’янілий відбиток хлопчикової ніжки.

– Ось і все, що залишиться після мене на Землі,  – з болем подумав старий чоловік. – Але цього ж мало, дуже мало... Не так треба жити...

Запитання для обговорення:

Що людині потрібно зробити, щоб про неї пам’ятали?

Чого вчить дана притча?

Вправа «Я – подарунок для людства» (10 хв.).

Педагог наголошує учням, що кожна людина – неповторна, унікальна, зі своїми почуттями, думками, здібностями. Тому кожен з нас може використати свої можливості, потенціал, який робить його несхожим на інших для того, щоб за-лишити свій слід на Землі. І в цьому – цінність нашого життя.

Далі він пропонує учням подумати над тим, у чому полягає їх унікальність, а значить і цінність, та аргументувати свої твердження, продовжуючи фразу: «Я - подарунок для людства, оскільки я…» Після відведеного на роздуми часу кожен з учнів за бажанням висловлюється.

Запитання для обговорення:

Як ми ставимося до речей, які є для нас особливо дорогими (цінними)?

Чому ми повинні цінувати своє життя?

У кожного з нас є багато якостей, талантів, достоїнств, за які ми себе цінуємо. А тому потрібно берегти та примножувати те, що для нас є найдорожчим, і водночас те, що є найдорожчим для інших людей.

Підбиття підсумків (2 хв.).

На завершення педагог говорить: «Римський імператор Марк Аврелій, котрий жив у ІІ ст. до н. е., прославився не стільки тим, що був імператором і правив «вічним Римом», скільки своїми роздумами про життя, серед яких є й такий: «Живи так, немовби ти зараз повинен розпрощатися з життям, немовби час, залишений тобі, є несподіваним подарунком».

Педагог пропонує учням пошукати у газетах статті, які розповідають про ситуації визнання, пошани і захисту цінності людського життя.

Шановні батьки!

Підлітковий вік характеризується нестабільністю емоційної сфери і поведінки. Відбувається усвідомлення дітьми себе як особистостей, визначення ними життєвих цінностей та орієнтирів, ставлення до себе, до людей, формуються засади поведінки у соціумі. Зазнає постійних змін самооцінка. При цьому вона часто сягає крайнощів: «Я найкращий у світі, маю на все право і не маю жодних об-межень» і – «моє життя нічого не варте, я нікому не потрібен, мені нічого не потрібне». У цей час для дитини важливо відчути дружню підтримку. Очевидно, найкраще, коли джерелом розуміння, співчуття і порад будуть батьки. Спостерігайте за своїми сином чи донькою, щоб вчасно відчути і відреагувати на «нездорове» напруження. Поясніть дитині, що зміна її емоційних станів є природнім явищем; дайте їй зрозуміти, що вона важлива для вас і для сім’ї такою, якою вона є; що з плином часу проблеми вирішуються і все стає на свої місця, головне – не впадати у відчай і не втрачати віри. Звертайте увагу на її сильні, позитивні сторони...

Цінності нашого життя!

Мета: визначити цінність людського життя через призму неповторності кожної людини.

Завдання: розкрити філософський зміст поняття «життя»; визначити, у чому полягає цінність людського життя.

Ключові слова: життя, цінність.

Матеріали та обладнання: фліп-чарт, великі аркуші паперу, фломастери, маркери, аркуші формату А-4.

ПЛАН

1.                Вступне слово педагога (3 хв.).

2.                Притча «Життя – найцінніший скарб» (7 хв.).

3.                Мозковий штурм «Життя – це…» (8 хв.).

4.                Інформаційне повідомлення «Суттєві особливості людського життя»        (5 хв.).

5.                Вправа «Колесо мого життя» (20 хв.).

6.                Підбиття підсумків (2 хв.).

ХІД ЗАНЯТТЯ

Вступне слово педагога (3 хв.).

У кожного з нас життя лише одне, й кожен крок на цьому шляху – неповторний. Кожен новий день по-своєму унікальний, тому було б зовсім неправильно вважати, що є дні, якими можна не дорожити. Іноді ми вважаємо, що якесь справжнє життя ще попереду, а зараз – це тільки своєрідна прелюдія до нього. Якщо життя кожної людини по-своєму неповторне, то воно й по-своєму цікаве, незвичайне, безцінне. І потрібно замислитися про цінність життя, коли воно все ще попереду, щоб оцінити по-справжньому те, що ми маємо, й більш дбайливо ставитися до цього безцінного скарбу.

Притча «Життя – найцінніший скарб» (7 хв.)

В одного батька було двоє синів. І ось настав час, коли кожен з них мав піти власною дорогою. Покликав їх батько до себе і каже: «Віддаю я вам усе своє багатство. Кожному даю коштовності, землі та все, що є на цих землях. Розпоряджайтеся ними, примножуйте та пам’ятайте мою настанову: найвища цінність – це життя людини. Обіцяйте мені, що будете берегти життя, як най-дорожчий скарб». Сини пообіцяли та й розійшлися своїми дорогами.

Старший син, прийшовши у свої землі, одразу найняв собі найкращу охорону та велику кількість прислуги. Звелів побудувати найміцніший палац і не зводити з нього очей ні вдень, ні вночі, щоб його дорогоцінному життю нічого не загрожувало. Слуги приносили йому найкращу їжу та напої, виконували всі його забаганки. Відокремився він від усього світу, щоб ніяка хвороба чи тривожна звістка не турбували його життя – батькові ж обіцяв.

Молодший син часто обходив свої землі. Одного разу він побачив велике скупчення людей, що зібралися воювати між собою. Він запитав у них: «Чому ви вирішуєте свої проблеми насиллям? Ви ж маєте змогу все обговорити та домовитись». «А ми про це ніколи й не думали. Бійкою все вирішували наші батьки, діди і прадіди, тому й ми так робимо. А й справді, чому не домовитись»? Війна закінчилася, навіть не розпочавшись, а вдячні матері та жінки кинулись до ніг молодшого сина, дякуючи за збережене життя їхніх синів і чоловіків.

Попрямував він далі. Незабаром його очам відкрилася жахлива картина. Змарнілі, обідрані люди жебракували на дорозі, ведучи за собою малих, немічних, голодних дітей. «Що змусило вас так жити?», – запитав їх. І люди розповіли, як жили вони колись у прекрасному місті, поряд з яким була повноводна ріка, зеленів чудовий ліс, повний різноманітної живності. Та сталось так, що для своїх потреб люди вирубали всі дерева. Кудись зникла вся живність, мисливці вже нічого не приносили з полювання. Згодом пересохла й річка, що витікала десь із лісу. На місто весь час налітав буревій, родючі землі перетворилися на пустир. Не стало ні їжі, ні води. Прекрасне місто почало перетворюватися на пустелю, в якій неможливо жити. «Спробуймо всі разом відродити ліс і річку, та і все місто!» – вигукнув молодший син. За його прикладом люди почали насад-жувати дерева, пізніше туди повернулися тварини і птахи. Десь у глибині лісу задзюрчав струмок, поступово перетворюючись у річку, переповнену рибою.

Ожила природа навколо міста, щедро обдаровуючи всіх своїми плодами. Повернулось до людей життя, не боялись вони вже за майбутнє своїх дітей.

З того часу в цих землях усі живуть у мирі, любові, достатку, бо молодший син й інших навчив батьківської мудрості.

Докотилася звістка про долю синів до батька. «Лише один з моїх синочків правильно зрозумів мою настанову», – із жалем промовив він.

А люди й досі в тих землях пам’ятають про життя одного із синів, ще й своїм дітям переказують, а про життя іншого й згадки не залишилося.

Педагог розповідає притчу про цінність людського життя і обговорює її з учасниками тематичного заняття (див. Інформаційні матеріали для педагога).

Запитання для обговорення:

Як ви вважаєте, чиє життя можна назвати найціннішим скарбом? Чому? Яку цінність має життя старшого сина? Чому?

Чому важливо берегти своє життя?

Людина має прожити своє життя з користю для себе та інших. А тому, перш ніж ризикувати, варто подумати, чи виправданий такий ризик. Наражатися на небезпеку не потрібно, якщо є можливість її уникнути. Адже в такому випадку можна не встигнути зробити те, що планувалося.

Мозковий штурм «Життя – це…» (7 хв.)

Педагог пропонує учням дати визначення поняття «життя» через призму власних асоціацій з цим словом. Усі без винятку варіанти записуються на окремому аркуші паперу чи дошці.

Інформаційне повідомлення «Суттєві особливості людського життя» (5 хв.)

XX століття з разючою очевидністю виявило хиткість, вразливість людського існування, і тому поняття «життя» посіло центральне місце, перетворилось на вихідний пункт усієї дійсності та всіх світоглядних міркувань і оцінок – філософських, психологічних, моральних, художніх. Вічні питання людини – де я? що я є? навіщо я? – постали з новою силою. Але сучасну людину, на відміну від людини часів Іммануїла Канта, цікавлять вже не тільки питання що я можу знати? що я повинен робити? на що я можу сподіватись?.. Таким чином, можна сказати, що гамлетівське запитання «Бути чи не бути?» трансформувалось у роздуми, як бути та яким бути, як прожити своє життя, якими цінностями його виміряти. Для того, щоб знайти правильні відповіді на ці питання, слід з’ясувати суттєві особливості людського життя, які визначають певні орієнтири життєтворчості, висувають певні вимоги, обмеження щодо стратегії будування життя. Перша найістотніша особливість людського життя – суспільного та індивідуального – полягає в тому, що воно розгортається у соціокультурному середовищі. Людському життю внутрішньо властива потреба в орієнтації, так само як, наприклад, мореплавець не може обійтись без засобів орієнтації у просторі та часі, так і людина, свідомо чи несвідомо, спирається на певні орієнтири, реалізуючи властиву їй свободу вибору. Як мореплавець не може орієнтуватись по зорях, які падають, так і людина не може спиратись на певні орієнтири, якщо останні не мають відповідного підґрунтя. Вона намагається визначити межу дозволеного чи недозволеного, можливого чи не можливого, бажаного чи не-бажаного. Справді, спираючись на зовнішні авторитети, людина не може набути справжньої свободи й завжди ризикує «впасти», якщо керуючий нею авторитет буде зруйнований. Тому людина сама мусить стати для себе авторитетом. Але не таким, який дозволяє будь-яке свавілля, а таким, який зростає на внутрішній автономії – як взаємозв’язку внутрішньої незалежності та самозаконності. В людському житті немає нічого раз і назавжди гарантованого. З моменту народження людина напевне має лиш одне – можливість стати людиною. Людина – це безперервне зусилля бути самою собою, тобто вона вільна в тому, бути їй людиною чи ні, якою та як нею бути. Так само і життя людини – це безперервне зусилля залишатись живою, зусилля, спрямоване на те, щоб не перетворитись на порожню оболонку, на «зомбі», дії якого запрограмовані кимось іншим. Цю особливість людського життя грузинський філософ Міраб Мамардашвілі називає «гордовитим надбанням буття». Отже, людське життя під кутом зору його проблематичності постає як активно творчий процес, спрямований на відкриття унікального, неповторного в собі та реалізацію цього у власному житті, що потребує безперервних особистих зусиль.

Своєрідним логічним продовженням попереднього виду діяльності є коротка інформація про зміст поняття «життя» як філософської, психологічної та моральної категорії. У процесі інформування педагог на окремому аркуші паперу дає визначення поняття життя:

Життя – це внутрішньо суперечливий процес, який вимагає від особистості вміння володіти собою і обставинами (див. Інформаційні матеріали для педагога).

Вправа «Колесо мого життя» (20 хв.).

Педагог пропонує учням визначити, до чого подібне наше життя (коло). Які сфери життя людини можна визначити на цьому колі?

Далі педагог знайомить учнів із поглядом на життя канадських аборигенів. Саме вони вважали, що наше життя нагадує колесо. Воно рухається туди, куди рухаємось ми, воно таке, яким ми бачимо його. А от чи завжди воно подібне до справжнього колеса?

Педагог каже: «Намалюйте велике коло на аркуші паперу (або дошці). Намалюйте маленьке коло у центрі й позначте його як “центр”. Намалюйте 8 спиць від центру до великого кола, кожна з яких прямо протилежна іншій. Позначте кожну спицю таким чином: духовна; інтелектуальна; емоційна; фізична; соціальна; професійна; екологічна; психологічна.

Кінець та початок спиці позначте так, щоб біля центра кола були зібрані назви, що вказують на “-”, а на відстані від нього – на “+”: духовна (неактивний – активний); інтелектуальна (самовдоволений – допитливий); емоційна (нестійкий – стійкий); фізична (нездоровий – здоровий); соціальна (самотній – несамотній); професійна (незадоволений – задоволений); екологічна (небережливий – бережливий); психологічна (неадаптивний – адаптивний).

Кожна зі спиць утримує колесо у рівновазі. І кожна вимагає нашої уваги. Нам необхідно розвивати наші “спиці” рівномірно для того, щоб прожити життя гармонійно».

Завдання: створити власне колесо життя шляхом визначення своєї успішності у всіх сферах.

Запитання для обговорення:

У якій сфері життя ви відчуваєте себе найкраще?

Що відчуваєте ви стосовно результату вашої роботи?

Що слід, на вашу думку, покращити? Де?

Що необхідно змінити? Де?

Підбиття підсумків (3 хв.).

Педагог зауважує, що людина творить своє життя у різних жанрах – від трагічного і драматичного до мелодраматичного чи фарсового. Вона може творити своє життя, за висловом Ліни Костенко, у «діапазоні мети та метушні». Лише людина визначає, що для неї означає жити: відмовитися від чогось, відчути живу причетність до світу; знайти своє, унікальне і неповторне місце в житті; віддавати, а не брати.

ЖИТТЯ — НАЙВИЩА ЦІННІСТЬ ЛЮДИНИ!

      Кожна людина сама створює своє майбутнє, щодня здійснюючи вибір. Якщо з дитинства ми чуємо: «Не можна...», то всі ці «не можна» оберігали й захищали нас від небезпеки. Із віком ми самі вибираємо, що можна, а що ні, що для нас корисне, цікаве, потрібне, а що шкодить. Заборона формулюється так: «Я не хочу», «Я не буду», «Мені це не потрібно».

З кожним днем дорослішання ми приймаємо дедалі більше самостійних рішень, установлюємо власні стандарти, за які несемо відповідальність.

Щоб прийняте рішення було справді усвідомленим, важливо пізнати самих себе, зрозуміти свої потреби, бажання, прагнення та цілі вжитті.

Адже кожен із нас є найкращим експертом у своєму житті. Наш вибір має базуватися на розумінні того, що поточні дії відобразяться на всьому майбутньому.

Наслідком вибору, який базується на мимовільному бажанні чи примхах, буде блокування нашого потенціалу.

Як же краще пізнати самого себе? Насамперед необхідно визначити свої потреби, бажання й уподобання.

Спостерігайте й не обманюйте себе щодо того, що вам подобається робити, що у вас виходить добре, а що зовсім не до душі. Усе це взаємопов'язане, тому намагайтеся нічого не проґавити.

Якщо хочете прожити своє життя повноцінно, не можна покладатися лише на щасливий випадок. Кожен повинен творити його сам.

Мета: познайомити учнів; створити комфортні умови працездатності групи.

Кожен учасник по колу називає своє ім'я і продовжує речення: «Мене звати Оля, для мене життя — це...».

Висновок. Життя — це яскравий світ. Для кожного він особистий і особливий. Наше життя — у наших руках, і те, як ми його побудуємо, яким змістом його наповнимо, залежить лише від нас.

Запитання й завдання: прочитайте притчу. У чому полягає її суть?

—       Чи завжди іншим подобається те, що ми робимо?

—       Що таке власна думка?

Східна притча «Віслюк»

Якось батько з сином мандрували. Батько сидів на віслюку, а син вів віслюка за вуздечку. Раптом вони почули, як один перехожий каже іншому:

—       Поглянь на цього бідного хлопчика. Його маленькі ніжки ледь встигають за віслюком.

А жорстокий батько не знає жалю.

Чоловік узяв ці слова близько до серця. Він зліз із віслюка і звелів сину їхати верхи. Не минуло й кількох хвилин, як вони зустріли інших перехожих, які почали показувати на них пальцями й хитати головами:

- Яка ганьба! Малий їде верхи, як султан, а його бідолашний батько біжить слідом.

Хлопчик страшенно зніяковів і попросив батька сісти позаду нього.

—       Люди добрі, подивіться на це, — заголосила жінка під чадрою. — Як вони мучать нещасну тварину! У неї вже хребет провис, а старий і малий нероби сидять на ньому, як на канапі.

Батько з сином мовчки злізли з віслюка й, понуривши голови, побрели далі. За рогом вони зустріли інших перехожих, які почали насміхатися з них:

—   Чого це ваш віслюк нічого не робить, не приносить жодної користі, навіть не везе когось із вас на собі?

Батько зітхнув, пригостив віслюка соломою і сказав синові:

—       Хоч би що ми робили, хлопче, обов'язково знайдеться той, хто з нами не погодиться.

Одного разу синій птах несподівано влітає у вікно вашої кімнати і потрапляє в пастку. Щось у цьому птаху, що загубився, вас приваблює, і ви вирішуєте залишити його в себе. Але на наступний день він змінює колір із синього на жовтий! Це дуже незвичайний птах, що змінює колір щоночі. На ранок третього дня — він стає яскраво-червоний, на четвертий день — абсолютно чорним.

Якого кольору птах, коли ви прокидаєтеся на п'ятий день?

1.        Птах не змінює кольору, залишається чорним.

2.        Птах знову стає синього кольору, як із самого початку.

3-        Птах стає білим.

4-        Птах стає золотим.

1.        Якщо ви сказали, що птах залишається чорним, ви маєте песимістичні погляди на життя і схильні вважати, що якщо ситуація одного разу погіршилася, то вона ніколи не поліпшиться.  Можливо,  вам необхідно спробувати думати в так: якщо все так погано, то гірше вже не буде. Пам'ятайте, немає дощу, який би не закінчився, і немає ночі, після якої не настав би ранок.

2.    Якщо ви сказали, що птах знову став синім, то ви практичні оптимісти. Ви вірити в те, що життя — це суміш хорошого й поганого, що не варто боротися з цією реальністю. Ви сприймаєте неприємності спокійно й дозволяєте всьому йти своєю чергою без зайвих переживань і стресу. Такий погляд дає вам змогу благополучно переносити лихо й не давати йому заволодітивами.

3.   Якщо ви відповіли, що птах став білим, то під тиском ви поводитеся спокійно й рішуче. Ви не витрачаєте час на хвилювання й нерішучість, навіть коли назріває криза. Якщо ситуація стає надто складною, тоді ви відчуваєте, що краще вчасно зупинити цю невигідну справу і знайти інший шлях до своєї цілі, ніж зав'язнути в нікому не потрібному горі. Цей підхід означає, що все відбувається ніби природно й по-вашому.

4. Якщо ви сказали, що птах став золотим, вас можна описати словом «безстрашний». Ви не знаєте, що таке тиск. Для вас кожна криза — це сприятлива можливість. Вас можна порівняти з Наполеоном, який сказав: «Неможливо -- це не французьке слово». Але будьте обережними, не давайте своїй безмежній впевненості взяли над вами верх. Грань між безстрашністю й безрозсудністю дуже тонка.

Мета: зняти фізичне та психологічне напруження; витіснити негативні емоції.

 Заплющте очі, зручно сядьте Й розслабтеся. Зробіть три глибокі вдихи й видихи А тепер уявіть зоряне небо. Зорі великі й маленькі, яскраві і тьмяні.

Для когось — це одна або кілька зірок, для інших — незліченна кількість яскравих крапок які то віддаляються, то наближаються на відстань витягнутої руки.

Подивіться уважно на зорі й виберіть найпрекраснішу з них.

Можливо, вона схожа на вашу мрію дитинства чи нагадала про хвилини радості, щастя удачі, натхнення?

Ще раз помилуйтеся зіркою та спробуйте де неї дотягнутися.

Намагайтеся щосили! І ви обов'язково дістанете свою зірку. Зніміть її з неба і дбайливо покладіть перед собою, розгляньте ближче та запам'ятайте її вигляд, її світло.

А тепер проведіть долонями по колінах уни: до ступень ніг і потягніться, розплющте очі візьміть аркуш паперу, фломастери й намалюйте свою зірку.

Виріжте та прикріпіть її на наше зоряне небо. І тепер зорі світитимуть вам завжди, випромінюючи добро, дружбу й підтримку. Воні проведуть вас дорогою знань і супроводжуватимуть у житті.

(Наприкінці вправи учасники малюють, вирізають і приклеюють свої зірки на великий аркуш паперу, моделюючи зоряне небо.)

Мета: формувати механізми особистісної цілеспрямованості.

Соціальний педагог. Проаналізуйте вислів Матері Терези прожиття, обговоріть його (додаток).

Рефлексія «Незакінчені речення»

—       Я дізнався(лася), що...

—       Мене здивувало, що...

—       Мені сподобалося, що...

—       Можливо, було б краще, якби...

Роздум про життя

Життя — це можливість. Скористайся нею.

Життя — це краса. Захопися нею.

Життя — це мрія. Здійсни її.

Життя — це виклик. Прийми його.

Життя — це обов'язок твій насущний. Виконай його.

Життя — це гра. Стань гравцем. Життя — це багатство. Не розтринькай його.

Життя — надбання. Борони його.

Життя — кохання. Насолодитися ним сповна.

Життя — таємниця. Пізнай його.

Життя — долина сліз. Здолай усе.

Життя — це пісня. Доспівай її до кінця.

Життя — це боротьба. Стань борцем.